Справа № 622/260/17 Номер провадження 22-ц/814/2451/22Головуючий у 1-й інстанції Квітка О.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
12 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Правекс Банк»
на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року, ухвалене суддею Квітка О.О., повний текст рішення складено - дата не вказана
та додаткове рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року, ухвалене суддею Квітка О.О.., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів фінансових послуг, -
07 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Правекс Банк», в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 89 020,00 доларів США, 3 770,00 євро та 100 000 грн., з яких за договором банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року у розмірі 14 260,00 доларів США та 3 770,00 євро; за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року у розмірі 100 000,00 грн.; за договором №1004825 про банківський вклад фізичної особи від 22.10.2012 року у розмірі 54 371,00 доларів США та проценти у розмірі 20 389,00 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договорів банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року, №00223 від 02.02.2012 року, №1004825 від 22.10.2012 року, відкритих позивачем в Акціонерному товаристві «Правекс Банк», позивач вносив грошові кошти в якості вкладу, проте, за договором №26207521300142 від 02.02.2012 року відповідач не повернув йому 14 260 доларів США та 3 770 євро, за договором №00223 від 02.02.2012 року не повернув 105 000 грн., за договором №1004825 від 22.10.2012 року не повернув 54 371 доларів США. Заяв про закриття рахунків до відповідача не надсилав, договори є чинними. З приводу неповернення грошових коштів позивач звертався джо відповідача, який йому листом повідомив, що грошові кошти за договором №26207521300142 від 02.02.2012 року були видані позивачу у повному обсязі, грошові кошти за договором №00223 від 02.02.2012 року в сумі 105 000 грн. фактично проведені банком як 5 000 грн., договір №1004825 від 22.10.2012 року про внесення вкладу 54 000 доларів США та 371 долар США у відповідача відсутній. Вважає відмову у повернення коштів незаконною, оскільки він має всі правові підстави та необхідні документи, які підтверджують укладення відповідних договорів та фактичне внесення грошових коштів до відповідача, що має наслідок для зобов'язання відповідача здійсними поверення вказаних грошових коштів разом з процентами.
19.06.2019 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву про захист прав споживачів (про збільшення позовних вимог), в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 89 020,00 доларів США, 3 770,00 євро та 105 000 грн., з яких за договором банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року у розмірі 14 260,00 доларів США та 3 770,00 євро; за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року у розмірі 105 000,00 грн.; за договором №1004825 про банківський вклад фізичної особи від 22.10.2012 року у розмірі 54 371,00 доларів США та проценти у розмірі 20 389,00 доларів США (т.3 а.с. 43-47).
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заяаляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (т.3 а.с. 217).
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 12.05.2021 за клопотанням позивача та його представника позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про захист прав споживачів фінансових послуг - залишена без розгляду в обсязі стягнення за договором № 1004825 про банківський вклад фізичної особи від 22.10.12 в сумі 54 371,00 доларів США та процентів у розмірі 20 389,00 доларів США (т.5 а.с. 37).
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Правекс Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів фінансових послуг - задоволено.
Стягнуто із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 02 лютого 2012 року в сумі 14 260,00 доларів США, 7 770 євро та 105 000 гривень за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Правекс-Банк» існують договірні правовідносини, оскільки уповноважений працівник банку уклав із ОСОБА_1 договори банківського рахунку та отримав кошти, які зобов'язані були покласти на відкритий рахунок клієнта. Письмова форма договорів додержана, договори не розірвані у судовому порядку, не визнані недійсними, тому їх чинність презюмується. З огляду на те, що позивач правомірно сподівався на належне оформлення вказаних договорів з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Суд визнав, що саме таку оцінку діям своїх працівників надав відповідач, звертаючись із заявою про вчинення злочину. Позивач не може бути відповідальним за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод. Суд першої інстанції визнав, що вимоги позивача щодо стягнення коштів доведені належними та допустимими доказами. Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, то суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності починається із моменту, коли особа довідалася про порушення свого права. Як вбачається із встановлених обставин, між ОСОБА_1 та АТ «Правекс банк» укладені договори банківських рахунків, строки виконання зобов'язань по вказаним договорам не визначені, договори діють і на момент розгляду справи. Оскільки у зобов'язаннях строк виконання не визначений, то початком перебігу позовної давності є день пред'явлення вимоги до відповідача про отримання грошових коштів із банківського рахунку, тому зважаючи на дату звернення із вказаною вимогою до банку та подальше звернення із позовом до суду, ОСОБА_1 не пропустив строк позовної давності.
Додатковим рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року стягнуто із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на проведення експертиз по справі в сумі 27 234 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 50 000 грн.
Стягнуто із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь держави 7 127,08 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_1 було оплачено загалом 27 234 грн. за проведення експертиз. Вказані витрати суд першої інстанції визнав за необхідне стягнути із АТ «Правекс Банк» на користь позивача як понесені судові витрати по справі. Крім цього, зважаючи на складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), а також на ціну позову, значення справи для позивача, який не міг значний час у законний спосіб отримати від банківської установи свої кошти із банківських рахунків, враховуючи, що позивач та його представник не допускали безпідставних неявок на судові засідання, не заявляли необґрунтованих клопотань, які б значно затягували розгляд справи, керуючись принципами спвраведливості, пропорційності та верховенством права, суд визнав за доцільне стягнути із відповідача на користь витрати на правову допомогу у повному обсязі, яка складає 50 000 грн. Доводи представника відповідача щодо відсутності належних доказів та деталізації понесених судових витрат, спростовуються як наданими позивачем доказами, так і матеріалами справи, де містяться процесуальні документи, які виготовлялися представником позивача. Крім того, суд визнав, що навіть заяви чи клопотання, в яких судом було відмовлено позивачу, були спрямовані на процесуальний захист прав позивача і не були такими, які можна визнати явно необґрунтованими. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд дав оцінку діям відповідача, які не були спрямовані на пошук можливостей досудового вирішення спору або ж врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Крім цього, виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», тому у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суму судового збору за вказаний позов необхідно стягнути із відповідача по справі на користь держави. Аналогічне правило існувало і у ЦПК України (2004 року, який діяв на час звернення до суду). Сума задоволених позовних вимог (після уточнення позовних вимог та залишення частини позовних вимог без розгляду) становила на момент звернення до суду 14 260 доларів США, 7770 євро та 105 000 гривень, що на момент звернення згідно із курсом НБУ складало (14260х27,0213) + (7770х28,621) + 105000 грн = 712 708,90 грн. 1 відсоток від вказаної суми становить 7 127,08 грн, які підлягають стягненню із відповідача на користь держави.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Правекс Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції розгляд справи безпідставно проведено відносно відповідача АТ «Правекс Банк». Позивач визначив відповідачем ПАТ «Комерційний Банк «Правекс Банк», установи з таким найменуванням не існувало з моменту виникнення спірних правовідносин і до теперішнього часу. У відповіді на відзив позивач на підставі ст. 49 ЦПК України просив вважати найменування відповідача Акціонерне товаристо «Правекс Банк». Вказує, що ст. 49 ЦПК України не передбачає права позивача подавати заяву про зміну назви відповідача, до якого з позовом звертається позивач. Залучення АТ «Правекс Банк» як належного відповідача повинно було бути здійснено судом першої інстанції відповідною ухвалою в порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України, що судом дотримано не було. Також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо існування між колишнім начальником відділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позабанківських фінансових взаємовідносин, в рахунок яких між ними оформлювалися неправдиві офіційні банківські документи. Також посилається на помилкове застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, оскільки підставою ухвалення судового рішення у тих справах було встановлення вироком суду, що набрав законної сили, факту заволодіння коштами вкладника працівником банку. У даній справі на теперішній час вирок суду щодо винуваності конкретних осіб відсутній та не виключена можливість зловмисної домовленості представника банку з позивачем. Вказує, що дійсно наявні в матеріалах цивільної справи докази вказують на те, що під час надання банквіських послуг ОСОБА_1 мали місце ознаки кримінальних правопорушень, зокрема підроблення документів щодо фінансових взаємовідносин між банком та ОСОБА_1 щодо видачі йому коштів банком. Однак ці докази вказують на те, що кримінальні правопорушення могли вчинятися працівниками банку за співучасті самого ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами банку. Посилання суду на наявність ознак кримінального правопорушення в діях лише працівника банку та застосування відповідних цивільно-правових наслідків свідчить про однобічність оцінки доказів судом першої інстанції. Судом в якості доказу прийнято квитанцію від 18.05.2012 року на суму 105 000 грн. з відбитком печатки «каса №391», однак ця квитанція не може вважатися належним доказом, оскільки не містить такого обов'язкового реквізиту, як підписи працівника банку, а відтиск печатки банку не є обов'язковим реквізитом, ця квитанція є копією, а не оригіналом, яка отримана в результаті копіювання згідно висновку експерта від 22.02.2012 року, квитанція не відповідає записам в банківських реєстрах, оскільки 18.05.2012 року відбулося поповнення рахунку на суму 5 000 грн. Вважає висновок судової технічної експертизи документів від 22.02.2019 року є неповним та неясним, представником відповідача заявлялося клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, яке судом безпідставно було відхилено, тому відповідач заявляє клопотання про призначення експертизи апеляційним судом. Вказує, що в обгрунтування ухваленого рішення покладено недостовірні докази, тобто документи з ознаками підроблення, а саме, копія договору банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року, надана позивачем, який передбачає відкриття поточного рахунку у доларах США, а надані позивачем додаткові угоди до цього договору передбачають перерахування коштів у сумах 4 000 доларів та 4 000 євро, що є різними видами банківських послуг. У банку наявні два окремі договори банківського рахунку №00142 від 02.02.2012 року, підписані позивачем, один - у доларах, інший - у євро, додаткові угоди до них відсутні. Копія банківського рахунку у гривнях №00223 від 02.02.2012 року відрізняється від форми договору, наявного у банку, що свідчить про невідповідність дійсності даних договорів. Судом першої інстанції безпідставно за заявою відповідача не застосовано строк позовної давності, оскільки кошти вносилися ОСОБА_1 на поповнення поточного рахунку, останні внески зроблені ним 06.12.2013 року у доларах, 04.04.2013 року - у євро та 25.10.2012 року - у гривнях, тому відповідно до положень ч. 5. ст. 261 ЦК України з цих дат триває строк позовної давності для відповідних позовних вимог, однак первісний позов подано 07.03.2017 року, а уточненний - 19.06.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Судом безпідставно розглядалися, аналізувалися у рішенні та бралися до уваги обставини та докази щодо позовних вимог про стягнення 54371,00 доларів США та процентів у розмірі 20 389,00 доларів США, оскільки ухвалою суду від 12.05.2021 року ці вимоги залишені без розгляду.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Акціонерне товариство «Правекс Банк», посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у стягнення судових витрат.
Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача за проведення експертизи 12 648 грн., оскільки згідно платіжного доручення №302513 від 15.09.2017 року (т.2 а.с. 47) оплату за проведення експертизи здійснив відповідач. Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000 грн., то в цій частині стороною позивача не надано на підтвердження витрат належного доказу - договору про надання правничої допомоги від 13.03.2019 року, на підставі якого складено рахунок від 01.11.2021 року та акт по надання правничої допомоги від 01.11.2021 року, які містять розрахунок вартості правничої допомоги, оскільки представником позивача до справи надано договір про надання правничої допомоги від 13.03.2018 року з додатковими угодами. Щодо зазначених в акті про надання правничої допомоги від 01.11.2021 року послуг, то він не містить детальний опис наданих послуг. Із зазначеного розміру наданих послуг відповідач за наявності договору від 13.03.2019 року, який не надано, визнає розмір витрат, понесених позивачем, 7 000 грн. Вказує, що судом не поновлювався строк на надання доказів щодо витрат на правничу допомогу. Щодо пропорційності розподілу судових витрат, то з огляду на залишені без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 54 371 доларів США та процентів 20 389,00, а всього 74 760 доларів США, то на підставі вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат повинен здійснюватися пропорційно частині задоволених позовних витрат. Судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про необхідність зменшення суми судових витрат на користь позивача, оскільки тривалий розгляд справи значною мірою був обумовлений неправильними діями позивача, який заявив позовні вимоги, які у подальшому ним були уточнені, та ухвалою суду від 12.05.2021 року залишені судом без розгляду у пропорції 73,1% від заявлених вимог. Судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про необхідність зменшення суми судових витрат на користь позивача на підставі ч. 4 ст. 141 ЦПК України, оскільки попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем взагалі не надавалося ні у позовній заяві від 07.03.2017 року, ні в уточненій позовній заяві від 19.06.2019 року. У випадку скасування рішення суду першої інстанції по суті спору підлягає скасуванню і рішення суду про стягнення судових витрат та судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Циганенко О.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 - адвокат Зубков А.Є. просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Про судове засідання апеляційного суду учасники справи належним чином повідомлені (про дату, час і місце розгляду справи) шляхом направлення 29.08.2018 року судових повісток про виклик до суду в цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т. 6 а.с. 129-134), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За клопотанням представника відповідача - адвоката Кузнєцова А.С. судове засідання було призначене у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», але не відбувся зв'язок з представником відповідача із-за відсутності звуку. Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. .
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 02 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Правекс-Банк», в особі директора Армійського відділення Головко В.А. з одного боку, як банк, та ОСОБА_1 з іншого боку, як клієнт, укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 57-68).
Відповідно до умов вказаного договору банк відкриває поточний рахунок у доларах США № НОМЕР_1 і здійснює операції за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та на умовах, визначених цим договором. Відсотки за залишками коштів на вказаному рахунку нараховуються у порядку викладеному у додатку до цього Договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1.-1.2.).
Згідно із пунктом 2.1. вказаного договору банк прийняв на себе зобов'язання, в тому числі виконувати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта і здійснювати за його дорученням усі розрахункові і касові операції, які передбачені нормативними актами Національного банку України, у тому числі: виконувати доручення клієнта про перерахування коштів; приймати готівкові кошти, видавати клієнту готівкові кошти у межах залишку на його рахунку, забезпечити збереження довірених банку коштів, нараховувати та сплачувати відсотки клієнту згідно із порядком (п. 2.1).
Відповідно до пунктів 3.1.8., 3.1.9., 3.2.1. вказаного договору банк має право відмовитися від договору та закрити рахунок у разі відсутності операцій за рахунком протягом трьох років підряд та за відсутності залишку на цьому рахунку, закрити поточний рахунок за письмовою згодою клієнта. Клієнт, у свою чергу, має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунку.
Пунктом 5 вказаного договору обумовлено відповідальність сторін, так банк гарантує клієнту збереження та повернення прийнятих коштів статутним капіталом банку та всім належним йому майном.
Пункт 7 вказаного договору передбачає, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту закриття поточного рахунку.
Вказаний договір містить додаток до договору банківського рахунку №00142 від 02 лютого 2012 року (т.1 а.с. 62).
У пункті 1 додаткової угоди № 1 зазначено, що вкладник доручає, а банк перераховує відповідно до умов банківського вкладу «Правекс стандарт плюс» суму 4 000,00 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 у банку. Термін дії 6 місяців (п. 3). Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 00142 (т.1 а.с. 11).
У додатковій угоді № 2 до договору банківського рахунку від 05.03.2012 передбачено, що термін дії вкладу «Правекс-стандарт плюс» продовжено до 06 червня 2012 року. Розмір вкладу дорівнює 4 023 євро (т.1 а.с. 12).
Згідно з випискою банку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за договором №00142 від 02.02.2012 за період з 02.02.2012 року по 22.05.2012 року (дата закриття рахунку 22.05.2012 року) 02.02.2012 року ОСОБА_1 поповнив поточний валютний рахунок на 4 000 доларів США. 12.04.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного валютного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 4 000 доларів США. 21.05.2012 року банк здійснив згортання залишків за рахунками у зв'язку з міграцією у розмірі 2,46 долари США (т.1 а.с.13).
Згідно з випискою банку за договором №00142 від 02.02.2012 року за період з 21.05.2012 року по 18.08.2016 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було проведено поповнення поточного рахунку фізичної особи на суму 14 260 доларів США та 09.12.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 14 260 доларів США (т.1 а.с. 14).
Згідно з випискою банку за договором №00142 від 02.02.2012 за період з 21.05.2012 року по 18.08.2016 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» 21.08.2012 року було проведено поповнення поточного рахунку фізичної особи на суму 500 євро; 04.04.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було проведено поповнення поточного рахунку фізичної особи на суму 43 800 євро; 17.04.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 225 євро; 26.04.2013 у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 900 євро; 08.05.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 1735 євро; 14.05.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 360 євро; 01.06.2013 року у касі Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» було здійснено видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи у розмірі 1675 євро (т.1 а.с.15-18).
02 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Правекс Банк» в особі директора Армійського відділення Головко В.А. з одного боку, як банк, та ОСОБА_1 з іншого боку, як клієнт, укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2 (т.1 а.с. 19-21).
Відповідно до умов вказаного договору, банк відкриває поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_3 і здійснює операції за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та на умовах, визначених цим договором. Відсотки за залишками коштів на вказаному рахунку нараховуються у порядку викладеному у додатку до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору. (п.п. 1.1.-1.2.).
Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору банк прийняв на себе зобов'язання, в тому числі прийняти та зберігати кошти вкладника на строк, зазначений у п. 1.1. і на умовах даного договору (п.п.2.1).
Відповідно до пункту 3.1.1 вказаного договору днем надходження вкладу у банк вважається день зарахування банком коштів на депозитний рахунок вкладника.
Пунктом 5 вказаного договору обумовлено відповідальність сторін, так банк гарантує клієнту збереження та повернення прийнятих коштів статутним капіталом банку та всім належним йому майном.
Пункт 7 вказаного договору передбачає, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту закриття поточного рахунку.
Вказаний договір містить додаток до договору банківського рахунку №00223 від 02 лютого 2012 року (т.1 а.с. 22).
22 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Правекс Банк» в особі директора Армійського відділення Головко В.А. з одного боку, як банк, та ОСОБА_1 з іншого боку, як вкладник, укладено договір банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «Правекс-Нонстоп» №1004825 (т.1 а.с. 24-25).
Відповідно до умов вказаного договору, банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_4 на період з 22 жовтня 2012 року по 01 грудня 2012 року включно з урахуванням положень розділу 7 цього договору у валюті долар США. Вкладник вносить готівкові кошти протягом операційного дня або перераховує безготівковим шляхом не пізніше наступного операційного дня, а банк приймає на відкритий вкладнику депозитний рахунок кошти у розмірі 54 000 (п. п. 1.1. -1.2.).
Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору банк прийняв на себе зобов'язання, в тому числі виконувати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта і здійснювати за його дорученням усі розрахункові і касові операції, які передбачені нормативними актами Національного банку України, у тому числі: виконувати доручення клієнта про перерахування коштів; приймати готівкові кошти, видавати клієнту готівкові кошти у межах залишку на його рахунку, забезпечити збереження довірених банку коштів, нараховувати та сплачувати відсотки Клієнту згідно із порядком (п. 2.1.).
Відповідно до пункту 3 вказаного договору банк має право відмовитися від договору та закрити рахунок у разі відсутності операцій за рахунком протягом трьох років підряд та за відсутності залишку на цьому рахунку, закрити поточний рахунок за письмовою заявою клієнта. Клієнт у свою чергу, має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунку.
Пунктом 5 вказаного договору обумовлено відповідальність сторін, так банк гарантує клієнту збереження та повернення прийнятих коштів статутним фондом банку та всім належним йому майном.
Пункт 7 вказаного договору передбачає, що він набуває чинності з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок, визначений договором і діє до дати вказаної у договорі з урахуванням продовження строку дії договору згідно з розділом 7 цього договору, або до дня видачі всієї суми вкладу вкладнику на вимогу до закінчення строку дії договору. Якщо вкладник звернеться до структурного підрозділу банку, в якому було складено цей договір з письмовою вимогою про відмову від продовження строку дії цього договору, строк дії договору продовжується на один календарний місяць, до першого числа наступного календарного місяця. При цьому підписання додаткового правочину до цього договору не вимагається. Продовження строку дії договору здійснюється на тих самих умовах, що діють на момент продовження за виключенням розміру процентної ставки. Невикористання права вкладника на відмову від продовження строку дії договору свідчить про його безумовну згоду на продовження строку дії цього договору за зміненою процентною ставкою.
Згідно з квитанцією №98000009 від 18 травня 2012 року ОСОБА_1 було здійснено поповнення поточного рахунку в ПАТ КБ «Правекс Банк» на 105 000 грн. (т.1 а.с. 23).
Згідно із заявою на переказ готівки №FJB1219145816246 від 22.10.2012 року ОСОБА_1 було здійснено поповнення депозитного рахунку фізичної особи в ПАТ КБ «Правекс Банк» на 54 000 доларів США (т.1 а.с. 26).
Згідно із заявою на переказ готівки №FJB12191458162451 від 22.10.2012 року ОСОБА_1 було здійснено поповнення депозитного рахунку фізичної особи в ПАТ КБ «Правекс Банк» на 371 долар США (т.1 а.с. 27).
Згідно з повідомленням ПАТ КБ «Правекс Банк» №9960/09-0103 БТ від 29.12.2016 року клієнт ОСОБА_1 знімав грошові кошти з особистих рахунків через операційну касу Армійського відділення Банку відповідно до нормативних документів Національного Банку України та ПАТ КБ «Правекс Банк», що підтверджується виписками по рахункам, здійснених з банківського програмного забезпечення (т.1 а.с. 28).
З виписок за особовими рахунками ОСОБА_1 , наданими представником ПАТ КБ «Правекс Банк» вбачається:
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за договором №00142 від 02.02.2012 року за період з 02.02.2012 року по 22.05.2012 року (дата закриття рахунку 22.05.2012 року) 02.02.2012 року ОСОБА_1 поповнив поточний валютний рахунок на 4 000 доларів США. 12.04.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного валютного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 4 000 доларів США. 21.05.2012 року банк здійснив згортання залишків за рахунками у зв'язку з міграцією у розмірі 2,46 долари США (т.1 а.с. 75-76).
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_5 за договором №00142 від 02.02.2012 року за період з 21.05.2012 року по 03.04.2017 року ОСОБА_1 06.12.2013 року поповнив поточний рахунок фізичної особи на 14 260 доларів США. 09.12.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 14 260 доларів США (т.1 а.с. 77).
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за договором №00142 від 02.02.2012 року за період з 02.02.2012 року по 22.05.2012 року ОСОБА_1 02.02.2012 року поповнив поточний валютний рахунок на 4 000 євро. 12.04.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного валютного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 4 000 євро (т.1 а.с. 78-79).
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_6 за договором №00142 від 02.02.2012 року за період з 21.05.2012 року по 03.04.2017 року ОСОБА_1 21.09.2012 року поповнив поточний рахунок фізичної особи на 500 євро. 04.04.2013 року ОСОБА_1 поповнив поточний рахунок фізичної особи на 4 380 євро. 17.04.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 225 євро. 26.04.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 900 євро. 08.05.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1735 євро. 14.05.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 360 євро. 01.06.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1675 євро (т.1 а.с. 80-89).
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_3 за договором №00223 від 02.02.2012 року за період з 02.02.2012 року по 22.05.2012 року ОСОБА_1 02.02.2012 року поповнив поточний рахунок на 330 000 грн. 28.02.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 8 000 грн. 29.03.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 131 000 грн. 07.05.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн. 08.05.2012 ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 80 000 грн. 18.05.2012 року ОСОБА_1 поповнив поточний рахунок на 5 000 грн. (т.1 а.с. 90-92).
Згідно з виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_7 за договором №00223 від 02.02.2012 року за період з 21.05.2012 року по 03.04.2017 року ПАТ КБ «Правекс Банк» 16.07.2012 року здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 6 770 грн. 21.09.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 112 000 грн. 21.09.2012 року повернення суми вкладу та нарахованих відсотків при достроковому розірванні депозитного договору №01167 від 12.04.2012 року у розмірі 158 293,80 грн. 12.10.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 46 000 грн. 25.10.2012 року ОСОБА_1 поповнив поточний рахунок фізичної особи на 150 000 грн. 07.11.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 50 000 грн. 10.12.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 3 922 грн. 11.12.2012 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 95 000 грн. 20.02.2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» здійснив видачу коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 3 507 грн. (т.1 а.с. 93-104).
З довідки голови правління ПАТ КБ «Правекс Банк» Кириченко Т.О. від 24.04.2017 року № 2026/08БТ між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 договір банківського вкладу № 1004825 від 22.10.2012 з депозитним рахунком 26300852100142 не укладався, наведений рахунок не відкривався і за даними бухгалтерського обліку в період з 22.10.2012 року по 07.04.2017 року відсутній (т.1 а.с. 120).
Відповідачем на виконання ухвали суду від 16.03.2017 надано наказ від 25.06.2004 року № 610 про затвердження інструкції про порядок відкриття, ведення та закриття поточних рахунків фізичних осіб в АКБ «Правекс Банк», витяг з наказу Голови Правління Банку від 15.05.2009 № 199-А «Про запровадження продукту «Накопичувальний поточний рахунок» та про затвердження Інструкції про порядок нарахування відсотків на залишки на накопичувальних поточних рахунках фізичних осіб» (т.1 а.с. 132-165).
З висновку судово-почеркознавчої експертизи №9010/20230 у цивільній справі № 622/260/17 (пров. № 2/622/40/2018) від 07.09.2018 року вбачається, що в договорі №1004825 банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «Правекс-Нонстоп» від 22.10.2012 року, в графі «9.Юридичні, поштові адреси й інші реквізити сторін вкладник», в рядку « ОСОБА_1 », в заяві на переказ готівки № FJB1219145816246 (примірник № 2) від 22.10.2012 року на суму 54 000 доларів США, в рядку «Підпис платника», в заяві на переказ готівки № FJB1219145816251 (примірник № 2) від 22.10.2012 року на суму 371 долар США, в рядку «підпис платника», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_1 . Питання про виконання ОСОБА_2 підпису від імені ОСОБА_2 в договорі № 1004825 банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «Правекс-Нонстоп» від 22.10.2012 року, в графі «9.Юридичні, поштові адреси й інші реквізити сторін Банк Директор Армійського відділення», в рядку «Головко В.А.» та запитання № 4 ухвали не вирішувалися, оскільки вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 до інституту не надані (т.2 а.с. 114-137).
З висновку експерта №9011/3786/3787 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами цивільної справи №622/260/17 від 22.02.2019 року вбачається:
1. В текст наданого на дослідження «Договору №1004825 банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «ПРАВЕКС-НОНСТОП» від 22.10.2012 року, розташовані на третьому аркуші підписи від імені «Директор Армійського відділення ОСОБА_2 » та « ОСОБА_1 » та відтиск печатки відділення №309 ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк» зміни шляхом підчистки, дописки, дорисовки та травлення не вносилися.
2. Встановити, чи замінювалися в «Договорі №1004825 банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «ПРАВЕКС-НОНСТОП» від 22.10.2012року аркуші, не надалося можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.
3. 7. На третьому аркуші наданого на дослідження Договору підпис від імені «Директор Армійського відділення ОСОБА_2 » виконувався зверху (після) нанесення друкованого тексту, а підпис від імені « ОСОБА_1 » - зверху лінії графлення тексту. Встановити на наданому Договорі послідовність виконання між собою відтиску печатки відділення №309 ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк», що нанесений рельєфним кліше печатки за допомогою штемпельної фарби або чорнила, а також підписів від імені «Директор Армійського відділення Головко В.А.» та від імені « ОСОБА_1 », що виконані пишучими вузлами кулькових ручок, стрижені яких заправлені пастами синьо-фіолетового кольору, відмінними за відтінком, та час виконання підписів та відтиску печатки, не надалося можливим з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.
4. 5. 6. Тексти на трьох аркушах «Договору №1004825 банківського вкладу фізичної особи з можливістю автоматичного продовження строку дії договору «ПРАВЕКС-НОНСТОП» від 22.10.2012 року роздруковані за допомогою одного електрофогографічного друкуючого пристрою - лазерного принтеру чи багатофункціонального пристрою. Встановити час роздрукування текстів на аркушах Договору не надалося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку.
8.9. Встановити час нанесення відтисків печатки каси №559 ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк» та прямокутного штампу ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк» №1198 від «22 жов 2012», що містяться на «Заяві на переказ готівки №FJB1219145816246» від 22.10.2012р. на суму 54000 доларів США; печатки каси №559 ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк» та прямокутного штампу ПАТ Комерційного банку «Правекс-Банк» №1198 від «22 жов 2012», що містяться на «Заяві на переказ готівки № FJВ1219145816251» від 22.10.2012р. на суму 371долар США; печатки каси №391 Комерційного банку «Правекс-Банк» та відтиску прямокутного штампу «***о комерційний банк ***БАНК» №2682 ***каційний код 14360920» від «18 тра 2012» (на ділянках, позначених «*», текст у відтиску не відобразився), які розташовані на «Квитанції №98000009» від 18.05.2012р. на суму 105000 грн., нанесених рельєфними кліше печаток та штампів за допомогою чорнила або штемпельної фарби, не надалося можливим з причини, викладеної у дослідницькій частині висновку. Встановити час виконання підписів від імені «платника», «Відповідальний співробітник», «Контролер», що містяться на «Заяві на переказ готівки № FJB 1219145816246» від 22.10.2012р. на суму 54000 доларів США; «платника», «Контролер», що містяться на «Заяві на переказ готівки № FJB 1219145816251» від 22.10.2012р. на суму 371 долар США, що виконані пишучими вузлами кулькових ручок, стрижені яких заправлені пастами синьо-фіолетового кольору, відмінними за відтінком, не надалося можливим з причини, викладеної у дослідницькій частині висновку.
10. Надані на дослідження «Заява на переказ готівки №98000009» від 18.05.2012р. на суму 5000 грн. та «Квитанція №98000009» від 18.05.2012р. на суму 105000 грн. надруковані не одночасно. Заява на переказ готівки №98000009» від 18.05.2012р. на суму 5000 грн. надрукована електрофотографічним способом за допомогою лазерного принтеру або багатофункціонального пристрою у режимі «Принтер». «Квитанція №98000009» від 18.05.2012р. на суму 105000 грн. є копією, яка отримана в результаті копіювання із застосуванням цифрового електрофотографічного копіювального апарату або електрофотографічного багатофункціонального пристрою (сканер/принтер). Встановити, чи за допомогою одного друкуючого пристрою були роздруковані дані два документи, не надалося можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку (т.2 а.с. 230-243).
З висновку експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи № 704 за цивільною справою №622/260/17 (пров. № 2/622/40/2018) від 24.04.2019 року підписи від імені ОСОБА_1 : в заяві на видачу готівки № 97800002 (примірник № 2) від 12.04.2012 на суму 4000,00 ЄВРО, в рядку «Підпис отримувача»; в заяві на видачу готівки №FJB1312804338884 (примірник № 1) від 08.05.2013 на суму 1735,00 ЄВРО, в рядку «Підпис отримувача»; в заяві на видачу готівки № FJВ1313404397376 (примірник № 1) від 14.05.2013 на суму 360,00 ЄВРО, в рядку «Підпис отримувача»; в заяві на видачу готівки № FJB1315204657046 (примірник № 1) від 01.06.2013 на суму 1675,00 ЄВРО, в рядку «Підпис отримувача»; в заяві на переказ готівки № 98000009 (примірник № 1) від 18.05.2012 на суму 5000 грн., в рядку «Підпис платника»; заяві на видачу готівки № FJB1334307063234 (примірник № 1) від 09.12.2013 на суму 14260,00 доларів США (т.2, а.с. 246) в рядку «Підпис отримувача» - виконані не ОСОБА_1 (т.3 а.с. 2-29).
Директор юридичного департаменту АТ «Правекс Банк» Лук'янова О.М. 18.07.2019 року за вих.№ 7815/08-БТ звернулася до Головного управління Національної поліції в Харківській області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень в порядку, передбаченому д 13.03.2019 року, на підставі якої просила внести відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 15 ч. 2 та 191 ч. 5 ст. 366 КК України, тобто замах на заволодіння коштами АТ «Правекс Банк» в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, а також за фактом службового підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки, вчинених службовими особами Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» (АТ «Правекс Банк») під час надання банківських послуг ОСОБА_1 , до ЄРДР (т.3 а.с. 58-62).
Із заяви ОСОБА_2 від 14.03.2018 року, адресованої ПАТ КБ «Правекс Банк», остання готова взяти на себе зобов'язання та у добровільному порядку компенсувати ОСОБА_1 суму у розмірі 18 000 дол. США протягом 3 років (т.3 а.с. 63).
У судовому засіданні у суді першої інстанції 19.09.2019 року представником відповідача було долучено витяг із мовою оригіналу «Книги временного учета печатей и штампов Армейского отделения» АКБ «Правекс Банк» від 10.11.2005 року (т.3 а.с. 111-118).
Згідно із витягом з ЄРДР за №12019220460002141 від 02 вересня 2019 року кримінальне провадження розпочато на підставі заяви АТ «Правекс Банк» від 02.09.2019року про те, що впродовж 2012 року керівництвом Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк», розташованого за адресою: м. Харків, просп. Московський, 214/2 було допущено розтрату грошових коштів банку. ІТС ІПНП 19357. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 2 ст. 191 КК України. Слідчі/дізнавачі, які здійснюють досудове розслідування - Введенський К.К. Прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: Джевага О.В., Воробйов І.В. (т. 3 а.с. 138).
Згідно із витягом з ЄРДР за №12019220460001836 від 27 липня 2019 року кримінальне провадження розпочато на підставі заяви АТ «Правекс Банк» від 27.07.2019 року про те, що в результаті службової недбалості начальника Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» Головко В.А. зазначеному товариству спричинено матеріальну шкоду. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 367 КК України; про те що в результаті службової недбалості начальника Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк» Головко В.А. зазначеному товариству спричинено матеріальну шкоду; на підставі заяви АТ «Правекс Банк» від 02.09.2019 року про те, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк», яке знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 214/2, 22.10.2012 на підставі оформлених заяв на переказ готівки № FJB1219145816246 у розмірі 54000 доларів США та № FJB1219145816251 у розмірі 371 долар США від ОСОБА_1 не внесла їх до каси банку для подальшого зарахування на банківський вклад ОСОБА_1 , завдавши ПАТ КБ «Правекс банк» збиток на загальну суму 434 587,40 грн, що є особливо великим розміром. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 5 ст. 191 КК України. Слідчі/дізнавачі, які здійснюють досудове розслідування - Денисенко О.О., Вєтошкін Є.В., Глущенко Д.В. Прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: Таран А.В., Воробйов І.В., Шалімова О.М. Аналогічні відомості містяться також в обвинувальному акті від 19.03.2020 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220460001836 від 27.07.201 року (т.3 а.с. 177-178).
Актом про пошкодження документів ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 27.02.2020 року, складеного за участі судового експерта Мацюк О.В., завідувача сектору почеркознавчих та мистецтвознавчих досліджень ЛПЛПМД Абросимової В.Г., завідувача ЛПЛПМД ОСОБА_4 та завідувача експлуатаційно-технічного відділу Костенко Ю.С., засвідчено, що після завершення судово-почеркознавчої експертизи № 28978/5015-5016 від 27.02.2020 року у присутності співробітників лабораторії було випадково пошкоджено досліджувані документи разом із чернеткою висновку, а саме: заяву на переказ готівки №FJB1219145816246 від 22.10.2012 на суму 54000 доларів США та заяву на переказ готівки FJB12191458162451від 22.10.2012 року на суму 371 долар США. Безпосередньо об'єкти дослідження - підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не пошкоджено і вони можуть підлягати дослідженню у подальшому (т.4 а.с. 39).
З повідомлення судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Бондарєвої І.В. від 30.09.2020 року вих. №8072, адресованого ОСОБА_5 (представнику відповідача), у провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова дійсно знаходиться кримінальне провадження №645/1603/20 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Відповідно до обвинувального акті потерпілий у даному кримінальному провадженні відсутній, оскільки особа, якій спричинено матеріальну шкоду, - ОСОБА_1 звернувся до органу досудового розслідування із заявою про відмову від визнання його потерпілим у кримінальному провадженні (т.4 а.с. 66).
При вирішенні спору суд першої інстанції застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 23.10.2019 по справі № 723/304/16-ц.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанціїв частині стягнення за рішенням суду грошових коштів у розмірі 105 000,00 грн. та в частині стягнення за додатковим рішенням суду судових витрат на проведення експертиз у розмірі 27 234 грн., в іншій частині судових рішень колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 14 260,00 доларів США, 3 770,00 євро та 105 000 грн., з яких за договором банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року у розмірі 14 260,00 доларів США та 3 770,00 євро; за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року у розмірі 105 000,00 грн. (т.3 а.с. 43-47).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі в частині стягнення грошових коштів у розмірі 14 260,00 доларів США та 3 770,00 євро, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
В цій частині, як правильно встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі укладених з відповідачем договорів банківського вкладу вніс на відповідні банківські рахунки свої грошові кошти, а відповідач їх отримав та зобов'язувася повернути по закінченню строку дії договорів, проте, відповідач допустив протиправні дії з коштами позивача, які перейшли у його власність і не були повернуті позивачу.
Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 105 000,00 грн., то апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в якості доказу на підтвердження внесення до банку вказаних грошових коштів позивач надав ксерокопію квитанції №98000009 від 18.05.2012 року (т.1 а.с. 23), у якій дійсно відсутній підпис касира, стоїть кругла печатка «каса №391» та прямокутний штамп банку від 18.05.2012 року.
З пункту 10 висновку експерта №9011/3786/3787 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №622/260/17, складеного 22.02.2019 року, вбачається, що надані на дослідження «Заява на переказ готівки №98000009» від 18.05.2012 р. на суму 5 000 грн. та «Квитанція №98000009» від 18.05.2012 р. на суму 105 000 грн. надруковані неодночасно. Заява на переказ готівки №9800009 від 18.05.2012 р. на суму 5 000 грн. надрукована електрофотографічним способом за допомогою лазерного принтеру або багатофункціонального пристрою у режимі «принтер». «Квитанція №98000009» від 18.05.2012 року на суму 105 000 грн. є копією, яка отримана в результаті копіювання із застосуванням цифрового електрофотографічного копіювального апарату або електрофотографічного багатофункціонального пристрою (сканер/принтер). Встановити, чи за допомогою одного друкуючого пристрою були роздруковані дані два документи, не надалося можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку.
Крім цього, згідно виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_8 за період з 02.02.2012 року по 22.05.2012 року згідно договору №00223 від 02.02.2012 року згідно квитанції №98000009 від 18.05.2012 року відбулося поповнення поточного рахунку для ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн., а не у розмірі 105 000 грн., як зазначено у ксерокопії квитанції, яку надав позивач в якості доказу до первісної позовної заяви. Згідно виписки банку за особовим рахунком № НОМЕР_3 /UA 21.05.2012 року, тобто через три дні після внесення коштів, відбулося згортання залишків за рахунками в зв'язку з міграцією (т.1 а.с. 92).
Згідно ч.1,8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (у редакції від 14.01.2012 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Згідно пунктів 5.4., 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 року у справі №456/3643/17, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Виходячи з того, що позивач не надав суду належного та допустимого доказу - оригінал квитанції №98000009 від 18.05.2012 року про внесення до банку грошових коштів у розмірі 105 000 грн., надана ним квитанція є копією, вона не містить підпис касира, після поповнення банківського рахунку позивач повинен отримати та мати свій екземпляр квитанції, який є оригіналом, при отриманні квитанції позивач повинен був перевірити інформацію у квитанції, крім цього, виписка за особовим рахунком № НОМЕР_3 /UA свідчить про внесення 18.05.2012 року грошових коштів саме у розмірі 5 000 грн., тому колегія суддів приходить до висновку про те, що є недоведеним внесення 18.05.2012 року позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 105 000 грн., на що суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 105 000 грн. Із вказаної суми є доведеною сума 5 000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 105 000,00 грн. слід змінити, зменшивши вказану суму до суми 5 000 грн.
Також, як встановлено колегією суддів, додатковим рішенням суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача за проведення експертизи 12 648 грн., оскільки згідно платіжного доручення №302513 від 15.09.2017 року (т.2 а.с. 47) оплату за проведення експертизи у розмірі 12 648 грн. здійснив відповідач, тому розмір витрат на проведення експертиз по справі підлягають зменшенню на вказану суму до суми 14 586,00 грн.
Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що судом першої інстанції розгляд справи безпідставно проведено відносно відповідача АТ «Правекс Банк», що позивач визначив відповідачем ПАТ «Комерційний Банк'Правекс Банк», установи з таким найменуванням не існувало з моменту виникнення спірних правовідносин і до теперішнього часу, що у відповіді на відзив позивач на підставі ст. 49 ЦПК України просив вважати найменування відповідача Акціонерне товаристо «Правекс Банк», що ст. 49 ЦПК України не передбачає права позивача подавати заяву про зміну назви відповідача, до якого з позовом звертається позивач, а залучення АТ «Правекс Банк» як належного відповідача повинно було бути здійснено судом першої інстанції відповідною ухвалою в порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України, що судом дотримано не було, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2018 року до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача АТ «Правекс Банк», в якому останній суду повідомив, що 28.03.2018 року ПАТ «Правекс Банк» перейменовано на АТ «Правекс Банк», який є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Правекс Банк» (т.2 а.с. 140), таким чином, відповідач АТ «Правекс Банк» не заперечує, що є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Правекс Банк». 11.08.2019 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Циганенка О.П., в якій останній у зв'язку зі зміною назви відповідача просив вважати найменування відповідача АТ «Правекс Банк» та саме з цього відповідача стягнути грошові кошти згідно заявлених позовних вимог (т.3 а.с. 77). По справі вбачається обізнаність сторін щодо зміни назви відповідача та відсутність спору між ними щодо правильної назви відповідача на час ухвалення судового рішення, а відсутність ухвали суду про зміну назви відповідача не є підставою для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо існування між колишнім начальником відділення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позабанківських фінансових взаємовідносин, в рахунок яких між ними оформлювалися неправдиві офіційні банківські документи, то ці докази не заслуговують на увагу, оскільки зазначене виходить за предмет спору, грунтується на припущеннях відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував висновки Верховного Суду, оскільки підставою ухвалення судового рішення у тих справах було встановлення вироком суду, що набрав законної сили, факту заволодіння коштами вкладника працівником банку, що у даній справі на теперішній час вирок суду щодо винуваності конкретних осіб відсутній та не виключено можливості зловмисної домовленості представника банку з позивачем, то ці доводи також не є підставою для скасування рішення суду, суд першої інстанції при вирішенні спору послався на відповідні висновки Верховного Суду в частині того, що фактичні обставиним справ (за виключенням наявності вироку), є подібними.
Доводи апеляційної скарги про те, що дійсно наявні в матеріалах цивільної справи докази вказують на те, що під час надання банківських послуг ОСОБА_1 мали місце ознаки кримінальних правопорушень, зокрема підроблення документів щодо фінансових взаємовідносин між банком та ОСОБА_1 щодо видачі йому коштів банком, що ці докази вказують на те, що кримінальні правопорущення могли вчинятися працівниками банку за співучасті самого ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами банку, а посилання суду на наявність ознак кримінального правопорушення в діях лише працівника банку та застосування відповідних цивільно-правових наслідків свідчить про однобічність оцінки доказів судом першої інстанції, то ці доводи також не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування рішення суду, оскільки у цих доводах представник відповідача фактично визнає наявність протиправних дій працівників банку, а його посилання на співучасть ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами, є припущеннями відповідача, оскільки у заяві про вчинення кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, відповідач просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст. 15 ч.2 та 191 ч.5, 366 КК України, тобто, як замах на заволодіння коштами банку в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, а також за фактом службового підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки, вчинених службовими особами Армійського відділення ПАТ КБ «Правекс Банк», під час надання банківських послуг ОСОБА_1 , тобто відповідач у вказаній заяві до ГУ Національної поліції в Харківській області заявляв про вчинення саме працівниками банку службових злочинів, у прохальній частині заяви не просив внести відомості відносно ОСОБА_1 про вчинення ним кримінальних правопорушень (т.3 а.с. 58-62). Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2021 року ОСОБА_1 подана до Фрунзенського районного суду м. Харкова, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, заява про залучення його до справи в якості потерпілого (т.5 а.с. 45-46).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом в якості доказу прийнято квитанцію від 18.05.2012 року на суму 105 000 грн. з відбитком печатки «каса №391», однак ця квитанція не може вважатися належним доказом, оскільки не містить такого обов'язкового реквізиту, як підписи працівника банку, а відтиск печатки банку не є обов'язковим реквізитом, ця квитанція є копією, а не оригіналом, яка отримана в результаті копіювання згідно висновку експерта від 22.02.2012 року, квитанція не відповідає записам в банківських реєстрах, оскільки 18.05.2012 року відбулося поповнення рахунку на суму 5 000 грн., то ці доводи є слушними та взяті до уваги колегією суддів з вище зазначених підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судово-технічної експертизи документів від 22.02.2019 року є неповним та неясним, що представником відповідача заявлялося клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, яке судом безпідставно було відхилено, тому відповідач заявляє клопотання про призначення експертизи апеляційним судом, то ці доводи також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в ухвалі апеляційного суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення вказаної експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в обгрунтування ухваленого рішення покладено недостовірні докази, тобто документи з ознаками підроблення, а саме, копія договору банківського рахунку №26207521300142 від 02.02.2012 року, надана позивачем, який передбачає відкриття поточного рахунку у доларах США, а надані позивачем додаткові угоди до цього договору передбачають перерахування коштів у сумах 4 000 доларів та 4 000 євро, що є різними видами банківських послуг. У банку наявні два окремі договори банківського рахунку №00142 від 02.02.2012 року, підписані позивачем, один - у доларах, інший - у євро, додаткові угоди до них відсутні. Копія банківського рахунку у гривнях №00223 від 02.02.2012 року відрізняється від форми договору, наявного у банку, що свідчить про невідповідність дійсності даних договорів, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (у чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Таким чином, позивач як вкладник банку не може нести відповідальність за неправильне складання працівниками банку документів бухгалтерського обліку.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно за заявою відповідача не застосовано строк позовної давності, оскільки кошти вносилися ОСОБА_1 на поповнення поточного рахунку, останні внески зроблені ним 06.12.2013 року у доларах, 04.04.2013 року у євро та 25.10.2012 року у гривнях, тому відповідно до положень ч. 5. ст. 261 ЦК Українти з цих дат триває строк позовної давності для відповідних позовних вимог, однак первісний позов подано 07.03.2017 року, а уточненний - 19.06.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, то ці доводи також не заслуговують на увагу, в цій частині судом першої інстанції достатньо повно та обгрунтовано мотивовано висновок суду щодо не застосування строку позовної давності. Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, грошові кошти були розміщені та зберігалися на банківських рахунках, позивач звернувся до банку 31.08.2016 року з заявою про повернення коштів (т.5 а.с .113-114). 20.09.2016 року на його заяву надана відповідь банку про відмову у запитуваній інформації (т.5 а.с.117). 25.10.2016 року позивач звернувся повторно до банку з заявою про повернення коштів (т.5 а.с. 119-121), 18.11.2016 року банк надав йому відповідь, що звернення прийняте до розгляду та потребує з'ясування фактів, про які йдеться у зверненні (т.5 а.с.122). 08.12.2016 року та 29.12.2016 року банком надавалися відповіді позивачу на його заяву про повернення коштів (т.5 а.с. 124,126,128-129). Первісний позов пред'явлено до суду 07.03.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно розглядалися, аналізувалися у рішенні та бралися до уваги обставини та докази щодо позовних вимог про стягнення 54371,00 доларів США та процентів у розмірі 20 389,00 доларів США, оскільки ухвалою суду від 12.05.2021 року ці вимоги залишені без розгляду, то ця обставина також не тягне за собою скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача за проведення експертизи 12 648 грн., то ці доводи є слушними та взяті до уваги колегією суддів.
В частині доводів апеляційної скарги щодо не надання стороною позивача належного доказу на підтвердження витрат правничої допомоги - договору про надання правничої допомоги від 13.03.2019 року, на підставі якого складено рахунок від 01.11.2021 року та акт по надання правничої допомоги від 01.11.2021 року, які містять розрахунок вартості правничої допомоги, оскільки представником позивача до справи надано договір про надання правничої допомоги від 13.03.2018 року з додатковими угодами, а також щодо зазначених в акті про надання правничої допомоги від 01.11.2021 року послуг, то він не містить детальний опис наданих послуг, що із зазначеного розміру наданих послуг відповідач за наявності договору від 13.03.2019 року, який не надано, визнає розмір витрат, понесених позивачем, 7 000 грн., що судом не поновлювався строк на надання доказів щодо витрат на правничу допомогу, щодо пропорційності розподілу судових витрат, то з огляду на залишені без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 54 371 доларів США та процентів 20 389,00, а всього 74 760 доларів США, то на підставі вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат повинен здійснюватися пропорційно частині задоволених позовних витрат, судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про необхідність зменшення суми судових витрат на користь позивача, оскільки тривалий розгляд справи значною мірою був обумовлений неправильними діями позивача, який заявив позовні вимоги, які у подальшому ним були уточнені, та ухвалою суду від 12.05.2021 року залишені судом без розгляду у пропорції 73,1% від заявлених вимог, судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача про необхідність зменшення суми судових витрат на користь позивача на підставі ч. 4 ст. 141 ЦПК України, оскільки попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем взагалі не надавалося ні у позовній заяві від 07.03.2017 року, ні в уточненій позовній заяві від 19.06.2019 року, а у випадку скасування рішення суду першої інстанції по суті спору підлягає скасуванню і рішення суду про стягнення судових витрат та судового збору, то в цій частині доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в уточненій позовній заяві позивач просив суд судові витрати покласти на відповідача. 06.10.2021 року представник позивача - адвокат Циганенко О.П. подав заяву про надання розрахунку та доказів, понесених судових витрат буде надано протягом 5-ти днів після ухаалення рішення вілповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Рішення суду у справі ухвалено 01.11.2021 року. Позовні вимоги в частині стягнення 54 371 доларів США та процентів 20 389,00 доларів США (всього 74 760 доларів США) залишені без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2021 року (т.5 а.с. 37), тобто, частина вказаних позовних вимог залишена судом без розгляду до моменту заявлення адвокатом позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, тобто ця заява адвоката зроблена після залишення судом частини позовних вимог без розгляду, тому, як вважає колегія суддів, розмір витрат на правничу допомогу не підлягає розподілу пропорційно, оскільки судом розглядалися позовні вимоги, які були заявлені позивачем, зокрема про стягнення грошових коштів у розмірі 14 260,00 доларів США, 3 770,00 євро та 105 000 грн. Заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Циганенка О.П. про стягнення витрат на правничу допомогу та докази їх понесення надані до матералів справи 03.11.2021 року, тобто у 5-ти денний строк після ухвалення рішення суду, адвокатом позивача зроблена заява про розмір витрат 06.10.2021 року. Заява представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу надійшла до суду першої інстанції 16.11.2021 року, тобто до судового засідання 24.11.2021 року та судом була досліджена з наданням відповідної правової оцінки, викладеної у додатковому рішенні суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду та додаткове рішення слід змінити у вище зазначеній частині.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на зміну загального розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача шляхом зменшення суми 105 000 грн. до суми 5 000 грн., судовий збір підлягає також зменшенню з розміру 7 127,08 грн. до розміру 6 077,10 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанціхї визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 374 п.2, ст. 376 ч. 1 п. 2,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Правекс Банк» - задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2021 року року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 105 000 грн. за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року - змінити.
Стягнути із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського рахунку №00223 від 02.02.2012 року у розмірі 5 000 гривень.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Додаткове рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року в частині стягнення судових витрат, які складаються із витрат на проведення експертиз по справі, у розмірі 27 234 грн. та судового збору на користь держави у розмірі 7 127,08 грн. за подачу позовної заяви - змінити.
Стягнути із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на проведення експертиз по справі, у розмірі 14 586,00 грн.
Стягнуто із Акціонерного товариства «Правекс Банк» на користь держави 6 077,10 грн. судового збору за подачу позовної заяви.
В іншій частині додаткове рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 вересня 2022 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов