Справа № 165/433/22
Провадження № 2/165/341/22
20 вересня 2022 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську, в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта №9 «Нововолинська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
14 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Шахта №9 «Нововолинська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював у ВП «Шахта №9 «НВ» Державного підприємства «Волиньвугілля» і наказом №44-к від 05 червня 2020 року його було звільнено за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Зазначає, що за наказом Міністерства енергетики України №550 від 21 серпня 2015 року проведено створення ДП «Шахта №9 «Нововолинська» шляхом виділу зі складу ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта №9 «Нововолинська». 01 травня 2021 року проведено фактичний виділ та розпочато самостійну господарську діяльність ДП «Шахта №9 «Нововолинська», відтак саме це підприємство є правонаступником прав і обов'язків ДП «Волиньвугілля» пов'язаних із забезпеченням соціальних гарантій, тобто належний відповідач у справі. Зазначає, що у день звільнення роботодавець не виплатив заробітну плату та вихідну допомогу належну йому при звільненні. Заборгованість склала 33 842,66 грн. і включила заробітну плату та вихідну допомогу. Враховуючи, що його середньоденний заробіток становив 330,36 грн., а в період із 09 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року заборгована заробітна плата не була виплачена відповідачем, просить суд стягнути з ДП «Шахта №9 «Нововолинська» в свою користь 49 554 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, з розрахунку 330,36 грн. х 150 днів. Також, просить стягнути з відповідача в свою користь 4000 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката та 992,40 грн. судового збору.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Свередюк Ю.А. подала до суду письмову заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності її довірителя, позов підтримала, просила його задоволити. Також не заперечила щодо заочного розгляду справи (а.с. 25).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта» про доставку та отримання ним поштового відправлення (а.с.36).
Відповідно до ст.280, ст.281 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.
В.о. генерального директора Ключковський Ю.І. у листі №520/1.7/10-3 від 01 червня 2021 року (а.с.10) повідомив, що наказом Міністерства енергетики України №550 від 21 серпня 2015 року (зі змінами) проведено створення ДП «Шахта №9 «Нововолинська» шляхом виділу зі складу ДП «Волиньвугілля» ВП «Шахта №9 «Нововолинська». 01 травня 2021 року проведено фактичний виділ та розпочато самостійну господарську діяльність ДП «Шахта №9 «Нововолинська», відтак суд погоджується з позивачем, що саме це підприємство є правонаступником прав і обов'язків ДП «Волиньвугілля» пов'язаних із забезпеченням соціальних гарантій, тобто є належним відповідачем у справі.
Наказом №44-к від 05 червня 2020 року позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв'язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (а.с.9)
Згідно з довідкою відповідача №429 від 01 грудня 2020 року (а.с.9), заборгованість по вихідній допомозі ОСОБА_1 , станом на 23 вересня 2020 року, складала 15 158,57 грн.
Відповідно до довідки №430 від 01 грудня 2020 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 330,36 грн.
Судом було встановлено, що двічі судовими наказами з відповідача ДП «Шахта №9 «Нововолинська» в користь позивача ОСОБА_1 стягувався середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і при цьому заборгованість з моменту звільнення позивача і по даний час, відповідачем не виплачена, тобто повний розрахунок із звільненим працівником роботодавцем проведений не був (а.с.11).
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те,
з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі № 165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).
При вирішенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно врахувати, що середній заробіток, за підрахунком позивача, становить 49 554 грн., що у дев'ять разів перевищує заборгованість підприємства і на думку суду, не відповідає вимогам справедливості та пропорційності, з огляду й на те, що законодавець вніс зміни до ст.117 КЗпП України та обмежив розмір середнього заробітку шістьма місяцями.
З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд дійшов висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 49 554,99 грн. до 2 000 грн., оскільки саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін - працівника, який звільнився у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства умов колективного чи трудового договору та роботодавця, який є господарюючим суб'єктом державної форми власності.
Також, в відповідача в користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує 992,40 грн. судового збору, що підтверджується документально (а.с.4) та 160 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу, що пропорційно задоволеним вимогам та підтверджується документально (а.с.12-15).
Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.47, ст.116, ст.117 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) ст.1, ст.2, ст.5, ст.7, ст.10, ст.15 Закону України Про оплату праці, суд,
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта №9 «Нововолинська» (код ЄДРПОУ 41936988, юридична адреса: вул. Шахтарська, 37, с. Литовеж, Іваничівський район, Волинська область) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 2000 (дві тисячі) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта №9 «Нововолинська» (код ЄДРПОУ 41936988, юридична адреса: вул. Шахтарська, 37, с. Литовеж, Іваничівський район, Волинська область) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 160 (сто шістдесят) грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк