Справа № 640/18226/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
20 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Міністерства оборони України виплатити на корить ОСОБА_1 108 488,67 грн, що складається з 19 484,12 грн. - 3% річних за несвоєчасну виплату, 39 004,55 грн. - інфляційні втрати та 50 000,00 грн. - моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано несвоєчасністю виконання Міністерством оборони України грошового зобов'язання з виплати одноразової грошової допомоги за період з 06.04.2018 по 23.12.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, про задоволення позову.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 №37 (п. 17), солдату у запасі ОСОБА_1 , якого 03.06.2015 звільнено з військової служби та якому 22.06.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності без встановлення внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що сталась 22.09.2014, 01.07.2017 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини та відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі №320/5228/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з витягом з протоколу від 05.12.2019 №173 (п. 2), вирішено скасувати п. 17 протоколу засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2018 №37, та призначено одноразову грошову допомогу солдату у запасі ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017, у сумі 400 000,00 грн. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої допомоги (21 315,00 грн.), у сумі 378 685,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою від 18.03.2021, в якій просив виплатити йому 58 488,67 грн., що включає у себе 19 484,12 грн. 3% річних за несвоєчасну виплату та 39 004,55 грн. інфляційних витрат, з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання з призначення грошової допомоги з 06.04.2018 по 23.12.2019 склало 626 днів.
Листом від 05.04.2021 №248/Г-340/333 Міністерство оборони України повідомило ОСОБА_1 про те, що спірні правовідносини пов'язані з відшкодуванням шкоди, яка виникла у зв'язку з проходженням військової служби та не є грошовим зобов'язанням. Відтак, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність.
У зв'язку із відмовою відповідача у здійсненні виплати інфляційних витрат та 3% річних, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання у виді інфляційних нарахувань і компенсації в розмірі трьох відсотків річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв'язку із несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975. Посилаючись на те, що зобов'язання щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги має іншу правову природу, аніж договірні відносини, оскільки має соціальний характер, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено про помилковість висновку суду щодо непоширення на спірні правовідносини положень статті 625 Цивільного кодексу України. Зазначено, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Втім при розгляді справ про застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати, у тому числі, правову природу майнових відносин та наявність спеціальних норм, що регулюють ці правовідносини, що виключають застосування цієї статті.
У справі, що розглядається, спір виник у зв'язку із простроченням виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Колегія суддів зауважує, що правовідносини, що склалися між позивачем та Міністерством оборони України з приводу виплати одноразової грошової допомоги не є відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.
Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України про стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних у зв'язку із затримкою виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказав, що передбачена статтею 625 ЦК України норма до спірних правовідносин не застосовується.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висловленого у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Утім Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, не застосовується.
Зазначена позиція також підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц.
За вказаних обставин, виходячи із правової природи грошового зобов'язання, у зв'язку із простроченням виконання якого позивач звернувся до суду із даним позовом, а також враховуючи практику Верховного Суду у вказаній категорії справ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Обставини справи судом першої інстанції встановлено правильно. Порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не допущено.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року у справі №640/18226/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Cуддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді А.М. Горяйнов
О.Є. Пилипенко