Справа № 344/10920/22
Провадження № 11-сс/4808/315/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Повзло
21 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М., Васильєва О.П.,
з участю секретаря Василаш Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Лукініва М.П. що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Лукініва М.П.,
Захисник Лукінів М.П. в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відмовити, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Вважає ухвалу суду першої інстанції невмотивованою, необґрунтованою, та такою що, постановлена з істотним порушенням норм процесуального закону та з неповним дослідженням всіх обставин провадження.
Вказує на те, що слідчим суддею не звернуто увагу, що обставини викладені в підозрі розглядаються виключно як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, тому застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_1 , носить формальний характер, вчинення якого було спровоковано самим потерпілим ОСОБА_2 .
Стверджує, що слідчим суддею залишено поза увагою, що у клопотанні відсутнє будь-яке обґрунтування причин та підстав неможливості застосування до ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів у тому числі не визначити заставу. Жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом обрання іншого запобіжного заходу, ухвала слідчого судді не містить.
Зауважує, що викладені в постановленій ухвалі доводи, про те, що підозрюваний може переховуватися віл органів досудового розслідування, не підтверджені жодними належними доказами. Інші ризики, на які посилається слідчий - зокрема, незаконний вплив на потерпілого та свідків та можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, є лише припущенням органу досудового розслідування. Слідчим не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, або з'явились додаткові ризики. Вказує, що суд першої інстанції наводить підстави для подальшого тримання під вартою ОСОБА_1 одні і ті ж самі з часу затримання.
Наголошує, що при постановленні ухвали, при продовженні запобіжного заходу слідчим суддею не досліджено фактичні обставини провадження та докази, які характеризують особу підозрюваного: зокрема наявне постійне місце проживання; на утриманні матір похилого віку стану її здоров'я незадовільний; який тимчасово не працює; характеризується позитивно; раніше не судимий; стан здоров'я самого підозрюваного, молодого віку.
Вважає. що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема: домашній арешт, в тому числі цілодобовий, з огляду на сукупність: вище зазначених обставин, на даному етапі досудового розслідування зможе запобігти ризикам які визначені органом досудового розслідування, не зможе жодним чином завадити виконанню завдань кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2022 року клопотання задоволено, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 05 листопада 2022 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дали підстави слідчому судді прийти до висновку, що органи досудового розслідування обґрунтовано підозрюють ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколами допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протоколами проведення впізнання по фото знімках із свідками, протоколами перегляду із свідками відео записів із камер відео спостереження поряд із місцем вчинення злочину, висновками експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Перевіривши наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 слідчий суддя дійшов до висновку, що сукупність матеріалів судового провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Разом з тим, слідчий суддя дійшов до переконання, що встановлені на досудовому розслідуванні ризики, передбачені у п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 15, ч. ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, та вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, слідчий суддя не визначив розмір застави.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- підозрюваний ОСОБА_1 , та його захисник Лукинів М.П. просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу слідчого судді, обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт;
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження є саме рішення слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 від 07 вересня 2022 року, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 відповідає цим вимогам, оскільки слідчий суддя правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
В кримінальному провадженні № 12020090000000547ОСОБА_1 повідомлено про підозру від 20 серпня 2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 62-63) та ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 81-83).
Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_1 на протязі тривалого часу перебуває у неприязних відносинах із ОСОБА_2 , жителем АДРЕСА_1 . Дані неприязні відносини склалися на ґрунті постійних конфліктів ОСОБА_2 з матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , які виражались у неодноразових образах та погрозах застосування насильства. Враховуючи вказану конфліктну ситуацію у ОСОБА_1 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_2
30.06.2020, близько 17:00 годин, ОСОБА_1 , керуючись злочинним умислом на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 , заздалегідь підготувавши 9-мм самозарядний пістолет «Макарова» із маркуванням « НОМЕР_1 », спорядженого боєприпасами, а саме 9-мм пістолетними патронами, який він придбав за невстановлених слідством обставинах (даті та часу), попрямував за місцем проживання матері ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 , оскільки йому було відомо, що останній кожного дня, у вечірній період часу, навідує свою матір ОСОБА_9 , яка являється інвалідом І-ої групи. В подальшому, ОСОБА_1 розпочав йти у напрямку будинку в якому проживає ОСОБА_9 вичікуючи ОСОБА_2 , при цьому здійснюючи рух навколо вказаного будинку та заходячи у під'їзд, де знаходиться квартира ОСОБА_9 . Окрім цього, ОСОБА_1 , з метою конспірації та уникнення від відповідальності, під час руху навколо будинку переодягав головні убори.
При цьому, ОСОБА_1 продовжуючи конспіраційні дії спрямовані на уникнення відповідальності, переодягнувши головні убори, одягнувши панаму, сонцезахисні окуляри та медичну маску близько 18:50 год. розпочав чекати ОСОБА_2 , поряд із під'їздом №4 будинку АДРЕСА_2.
Надалі, близько 19:25 год., коли ОСОБА_2 розпочав виходити з під'їзду будинку та перебував у дверній проймі, ОСОБА_1 знаходячись поряд із даним під'їздом дістав з наплічної сумки 9-мм самозарядний пістолет «Макарова» із маркуванням « НОМЕР_1 » та спрямував його в напрямку потерпілого. В подальшому ОСОБА_1 втілюючи у життя свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_2 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин, тримаючи у руці пістолет, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, здійснив два цілеспрямованих постріли в життєво-важливу ділянку тіла ОСОБА_2 - грудну клітку.
Після чого, ОСОБА_1 вважаючи, що виконав усі дії, які були необхідні для доведення злочинного умислу спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_2 , скрився з місця події. Однак ОСОБА_1 не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 було доставлено до КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради» з діагнозом «проникаюче вогнепальне поранення грудної клітки справа. Гемоторакс. Сторонні тіла SIII та SIV правої легені. Вогнепальне торако-абдомінальне поранення з пошкодженням діафрагми та правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вогнепальне поранення лівого стегна», де його було надано своєчасну медичну допомогу.
Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 15, ч. ст. 115 КК України, передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
На думку суду апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 слідчий суддя, дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується наведеними прокурором даними разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку, зокрема, протоколом огляду місця події від 30 червня 2020 року (а.п. 9-13), протоколом допиту свідка ОСОБА_4 (а.п. 14-17), протоколом огляду відеозапису від 18 серпня 2020 року (а.п. 18-22), протоколом допиту свідка ОСОБА_7 (а.п. 23-25), протокол огляду речового доказу від 06 серпня 2020 року (а.п. 26-30), протоколом допиту свідка ОСОБА_6 (а.п. 31-34), протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 серпня 2020 року (а.п. 35-37), протоколом огляду відеозапису від 06 серпня 2020 року (а.п. 38-46), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 47-49), протоколом огляду відеозапису від 19 серпня 2020 року (а.п. 50-54), висновком експерта № СЕ-19/109/10-278БЛ/19 від 13 липня 2019 року (а.п. 55-61), повідомленням про підозру від 20 серпня 2020 року (а.п. 62-63), протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 18 липня 2022 року (а.п. 66-68), протоколом допиту підозрюваного від 18 липня 2022 року (а.п. 69), протоколом огляду від 21 липня 2022 року (а.п. 70-74), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (а.п. 75-77), протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 липня 2022 року (а.п. 78-80), повідомлення про нову підозру від 28 липня 2022 року (а.п. 81-8), протоколом допиту підозрюваного від 28 липня 2022 року (а.п. 85), висновком експерта СЕ-19/109-22/7193-БЛ від 21 липня 2022 року (а.п. 86-105) та іншими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що слідчий суддя досліджує обставини злочину лише щодо пред'явленої підозри, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування ще триває, встановлюються нові фактичні дані, перевіряються обставини.
На думку суду апеляційної інстанції, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , можуть викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином оцінив в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючі особу підозрюваного ОСОБА_1 дані, який тимчасово не працює, не одружений, має постійне місце проживання.
Сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, так як йому можуть бути відомі їхні анкетні дані та він може змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінальних правопорушень, відомостей, що характеризують особу підозрюваного, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора, думки потерпілого ОСОБА_2 ..
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання підозрюваного під вартою.
Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.
Суд апеляційної інстанції враховує, що завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_1 перешкоджали вагомий об'єм слідчих (розшукових) дій, процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів, їх аналіз та оцінку.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_1 іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
Стороною захисту не спростовано мотивів слідчого судді про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя провів ретельний аналіз наявності підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , і з огляду на його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, їх обставини, тяжкість, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого.
Слідчий суддя правильно не визначив розмір застави, оскільки особа підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Під час апеляційного розгляду стороною захисту не спростовано встановлених слідчим суддею підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника Лукініва М.П., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2022 року про продовження підозрюваному ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020090000000547за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді В.В. Повзло
Б.М. Гриновецький
О.П. Васильєв