Справа № 346/2668/22
Провадження № 22-ц/4808/1005/22
Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В.І.
Суддя-доповідач Максюта
15 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Шандалович В.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Едельвейс 24» про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання видати довідку про склад сім'ї, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею П'ятковським В.І. 15 липня 2022 року в м. Коломия Івано-Франківської області,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Едельвейс 24» про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання видати довідку про склад сім'ї (а.с.1).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадженні у справі (а.с.12-13).
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій посилається на її незаконність.
Вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дійшов невірного висновку про те, що оскільки він (позивач) є співвласником майна ОСББ, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, при діяльності юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
На думку апелянта, в даному випадку не було порушене його право на майно як співвласника, а тільки не видана необхідна йому інформація.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити судове рішення по суті його позовних вимог (а.с.22).
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
В судове засідання не з'явився представник ОСББ «Едельвейс 24», про день та час слухання справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.
Суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про день, місце та час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі постановлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, відповідно до якої суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Будинок обслуговується об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ «Едельвейс»). На загальних зборах співвласників ОСББ приймалося рішення про обрання голови ОСББ, входження до державної програми «Теплий дім» та деякі технічні та організаційні питання щодо функціонування ОСББ. По всіх питаннях, винесених на зборах, він (позивач) голосував проти. Така позиція в подальшому стала причиною виникнення особистого упередженого ставлення з боку голови ОСББ до нього та членів його сім'ї. Також на його вимогу про отримання довідки про склад сім'ї від голови ОСББ отримав категоричну відмову з посиланням на його позицію та на існування заборгованості по оплаті по програмі «Теплий дім». Просив визнати незаконною бездіяльність та зобов'язати видати довідку про склад сім'ї.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Стаття 19 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 20 ГПК України визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Зокрема згідно із п.3 ч.1 зазначеної статті, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером,членом), у тому числі учасником, який вибув,пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III(далі - Закон 2866-III).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону 2866-ІІІ об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна
Частиною другою статті 4 Закону 2866-III встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, при діяльності юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому послався на правову позицію, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 року у справі № 462/2646/17, від 02.10.2019 року у справі №501/1571/16-ц.
Довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку видається організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру.
Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що спір виник з приводу ненадання відповідачем довідки про склад сім', позивач є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, тому спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
При цьому, суд послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюють як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Об'єднання є юридичною особою, яку створюють відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Частиною 7 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не ставить вимог комерційного характеру, пов'язаних з отриманням доходів, дивідендів чи частини прибутку від діяльності ОСББ, а оспорює неправомірність відмови у видачі довідки про склад сім'ї, тобто, невидачу необхідної інформації, що вказує на приватно-правові відносини між сторонами.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено поняття термінів «інформація» - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а «документ» - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Статтею 5 цього закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів отримання документів.
Крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази, що позивач є співвласником будинку.
Суд першої інстанції помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №501/1571/16-ц, оскільки спір у цій справі стосувався визнання недійсними і скасування рішень установчих зборів ОСББ, визнання недійсним його статуту та скасування запису про державну реєстрацію. Отже правовий інтерес позивача у справі №501/1571/16-ц є відмінним від справи, що переглядається судом апеляційної інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України зазначене є підставою для скасування ухвали суду та передачі даного питання для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, ухвала як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий: І.О. Максюта
Судді: Л.В.Василишин В.Д. Фединяк
Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.