18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 вересня 2022 року м. Черкаси справа № 925/476/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Кандаурова М.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від першого відповідача: Гладченко Д.В. - самопредставництво;
від другого відповідача: Мельник О.Ю. - адвокат за ордером;
розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" (м. Умань, Черкаська область) до Уманської міської ради (м. Умань, Черкаська область) та до фізичної особи-підприємця Кисіль Ігоря Анатолійовича (м. Умань, Черкаська область) про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними результатів земельних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Заявлено позов з вимогами про:
- визнання недійсним та скасування рішення Уманської міської ради від 26.02.2021 № 32-8/8 "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами";
- визнання недійсними похідних (прийняті на підставі) незаконного рішення Уманської міської ради від 26.02.2021 № 32-8/8
*результатів земельних торгів у формі аукціону № 33439, які проведені 28.05.2021 організатором земельних торгів Уманською міською радою, що викладені у формі протоколу земельних торгів від 28.05.2021 № 1 з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер:7110800000:04:004:0051;
*договору оренди землі від 28.05.2021, що укладений за результатами земельних торгів між Уманською міською радою та ОСОБА_1 , об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 0,8263 га, кадастровий номер:7110800000:04:004:0051;
- скасувати рішення від 03.06.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58520851.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Явка представників сторін в засідання не визнавалася обов'язковою.
В останні засідання представник позивача не з'являвся, всім учасникам справи було забезпечено можливість проведення засідань в режимі відеокоференції.
В ході розгляду справи від першого відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки відповідач вважає, що спір у справі повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Від другого відповідача в справу надійшли пояснення від 14.07.2022 року про те, що виходячи з цільового призначення земельної ділянки (кадастровий № 7110800000:04:0051), яка попередньо перебувала в оренді у позивача, вона передана в оренду другому відповідачу з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тобто для підприємницької діяльності. Другий відповідач ФОП Кисіль І.А. визнає, що земельна ділянка ним буде використовуватися не для особистої, а для підприємницької діяльності, тому вважає, що спір є господарським.
Згідно ст. 51,52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Суд вважає, що між сторонами виник спір про право і він є господарським. Тому ухвалою від 01.08.22 суд відмовив у закритті провадження у справі.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи та заперечення сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 15.04.1994р. на підставі рішення № 120 міськвиконкому Уманської міської ради народних депутатів, Управлінню експлуатації газового господарства, правонаступником якого вказує себе позивач ПрАТ "Уманьгаз", було надано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,5469 га за адресою: Черкаська обл., м.Умань, вул. Дерев'янка, 19.
Про право постійного користування вказаному Управлінню було видано 24.06.1994 р. Державний акт на право постійного користування землею (а.с. 30 том 1).
У відповідності до положень ст. 7 ЗК України 1990 року, який був чинним на час видачі Державного акту, визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:
громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
громадським об'єднанням;
релігійним організаціям;
промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;
для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Статтею 23 ЗК України 1990 року визначалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
В статуті позивача (а.с. 27 том 1) передбачено, що ПрАТ "Уманьгаз" засновано на підставі рішення РВ ФДМУ по Черкаській області від 05.02.1997 року № 669-АТ шляхом перетворення Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Уманьгаз" у ВАТ "Уманьгаз". При цьому позивач у відповідності до п. 1.2.1. Статуту є повним та виключним правонаступником всіх набутих майнових і немайнового характеру прав та обов'язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Уманьгаз", ВАТ "Уманьгаз" , ПАТ "Уманьгаз".
Позивач вказує, що до нього, як до правонаступника Управління експлуатації газового господарства, перейшли всі права на постійне користування землею, щодо якої видано Державний акт (а.с. 30 том 1).
У відповідності до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
За правилами ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Другий відповідач Кисіль І.А. просить звернути увагу, що відповідно до статті 125 чинного Земельного кодексу України № 2768-111 від 25.10.2001 право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 нього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У частині третій статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Пунктом 6 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України № від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Поряд з цим обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України № 2768-125.10.2001, що визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.
Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа 17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України №2768-111 від 25.10.2001 щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне:
- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов'язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв'язку із невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення, Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов'язку переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої 14, частини другої статті 41 Конституції України;
- у зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення, громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку:
- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У зв'язку із викладеним Верховний Суд у складі судової палати для розгляду щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2021 № 906/620/19 дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Судом встановлено, що перший відповідач Уманська міська рада вважає не доведеним належними і допустимими доказами факт правонаступництва позивача і, як наслідок, не доведеними його права на земельну ділянку щодо якої видано Державний акт.
Другий відповідач вказує у відзиві на визнання ним переходу до позивача прав на земельну ділянку по Державному акту за умови доведеності правонаступництва позивача за Управлінням експлуатації газового господарства.
Згідно положень п.29,30) ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників.
Позивач не надав у справу відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, правонаступником яких юридичних осіб він є, що би відповідало записам у Статуті цього товариства.
Суд погоджується із запереченнями відповідачів про те, що у питанні доведеності правонаступництва суд не може керуватися твердженнями експерта Окрепки А.Г., які викладені нею щодо правонаступництва позивача у Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09.02.22 № 0902/22 (а.с. 56 том 1). Дане питання не ставилося на вирішення вказаного експерта землеупорядника, оскільки є правовим.
Також Уманська міська рада вимагала від позивача проведення ним реєстрації відомостей про право постійного користування ПАТ "Уманьгаз" земельною ділянкою згідно Державного акту у Державному реєстрі речових прав та внести ці відомості до Державного земельного кадастру.
Позивач, вказуючи про те, що він здійснює користування земельною ділянкою Черкаська обл., м.Умань, вул. Дерев'янка, 19 виходячи з Державного акту як правонаступник Управління експлуатації газового господарства, не надав суду доказів, що цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, її внесено до ДЗК та на неї зареєстровано речове право постійного користування за позивачем, як за правонаступником власника Державного акту.
При цьому в справу не надано доказів, що земельну ділянку за адресою Черкаська обл., м.Умань, вул. Дерев'янка, 19 відбирали у позивача чи примусово припиняли його користування нею з підстав відсутності прав ПрАТ "Уманьгаз" на цю ділянку.
Сторонами визнається, що ПрАТ "Уманьгаз" був користувачем суміжною земельною ділянкою по вул. Дерев'янка, 21 в м. Умань з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 площею 8263 кв.м. за договором оренди землі від 01.11.2006 (а.с. 21 том 2) та не заперечується, що саме позивач виступив ініціатором виготовлення технічної документації на цю земельну ділянку.
Строк дії вказаного договору оренди із позивачем пролонговувався до 28.08.2020 (а.с. 85-105 том 1), його речове право оренди було зареєстровано у ДР речових прав, що підтверджується Витягами, які наявні у справі ( зокрема, а.с. 18,19 том 2).
Однак, за доводами Уманської міської ради, після закінчення дії договору оренди позивач не звернувся до Уманської міської ради у встановленому ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" порядку, зокрема, не надав проект додаткової угоди до договору оренди землі про його пролонгацію (а.с. 26 том 2 з оборотом).
З цих підстав Договір оренди землі на новий строк із позивачем щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 переукладено не було.
12.02.2021 Уманська міська рада прийняла рішення № 21-7/8 (а.с. 215 том 1) про припинення права користування та вилучення земельної ділянки за адресою вул. Дерев'янка, 21.
За доводами Уманської міської ради дане рішення позивачем не оскаржено, що ПрАТ "Уманьгаз" не заперечив.
Також між позивачем та першим відповідачем Уманською міською радою на час вирішення даної справи немає спору з приводу пролонгації договору оренди землі на ділянку з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 за рішенням суду. Дане питання позивач з органом місцевої влади не вирішує.
В ДР речових прав було внесено запис про припинення права користування вказаною земельною ділянкою за позивачем (а.с. 19 том 2) з 19.02.2021 року.
В подальшому Уманська міська рада прийняла спірне рішення від 26.02.2021 № 32-8/8 про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с. 35 том 1). До переліку ділянок внесено і земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051.
За результатами земельних торгів вказана земельна ділянка була передана в оренду другому відповідачу ОСОБА_1 за договором від 28.05.2021 року (а.с. 107 том 1).
Одночасно ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (дата реєстрації 08.10.2006), що підтверджено відомостями з ДР (а.с. 42 том 1 ) і визнається всіма учасниками справи.
Вказану земельну ділянку другий відповідач ОСОБА_1 отримав для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (п. 1 Договору) на строк до 28.05.2031 (п.6).
Другий відповідач визнає, що ця земельна ділянка ним буде використовуватися для здійснення підприємницької діяльності, на що вказує і цільове призначення земельної ділянки.
Право оренди землі за другим відповідачем зареєстровано в ДР речових прав.
Позивач своє порушене право отриманням гр. ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 в оренду обґрунтовує тим, що ця земельна ділянка площею 0,8263 га фактично займає 0,4388 га від площі земельної ділянки 3,5459 га що знаходиться у постійному користуванні позивача згідно Державного акту (а.с. 30 том 1).
Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 має інженерні комунікації на своїй території в зв'язку із чим на ній заборонено будувати капітальні забудови. На ділянці розміщене джерело окремого водопостачання зі свердловини. За доводами позивача, на цій ділянці був розташований також і громовідвід, який забезпечував безпеку виробничої діяльності позивача.
Отже наведені позивачем обставини вказують на те, що використання земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 іншою особою впливатиме на можливість користування позивачем тими комунікаціями, які розташовані на її території та були доступними для позивача в період, коли він сам був орендарем цієї ділянки.
Крім того, позивач вважає свої права та інтереси порушеними тими обставинами, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 другий відповідач ОСОБА_1 здійснює будівництво об'єктів туристичної інфраструктури, що, на думку позивача, порушує заборони, встановлені для користування цією ділянкою.
Оцінюючи ефективність та належність обраного позивачем способу захисту порушеного права суд констатує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Порушене право повинно мати індивідуально визначений характер.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, що визначається договором або законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини. Порушені право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту безпосередньо залежить від мети, якої прагне досягти особа для захисту свого права чи інтересу, що повинно втілитися або у припиненні порушення чи відновленні попереднього правового становища, або компенсуються витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення прав.
Отже розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
При цьому беззаперечним є те, що ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин конкретної справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
З огляду на обставини, з якими позивач пов'язує власне порушене право та інтерес при використанні спірної земельної ділянки другим відповідачем, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є невідповідним змісту порушення та бажаному для позивача результату.
Задоволення позову за вимогами про визнання недійсним і скасування рішення Уманської міської ради від 26.02.2021 № 32-8/8 "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги" та визнання недійсними результатів земельних торгів, договору оренди землі з новим орендарем і скасування реєстрації права оренди за ОСОБА_1 ніяким чином не впливають, зокрема, на усунення проблеми накладки земельних ділянок по вул. Дерев'янка, 19 та 21 у м. Умань.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не впливає на припинення подальшого існування спірної земельної ділянки як об'єкта, що може бути передано в оренду будь-якій іншій особі з тими ж наслідками, з якими незгоден позивач стосовно орендаря ОСОБА_1 .
Позивач після оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:04:004:0051 в окремий об'єкт права власності Уманської міської ради не визначив у належний правовий спосіб із місцевим органом влади свої відносини щодо комунікацій, свердловини та громовідводу, які на ній знаходяться (лися) і забезпечували виробничі потреби ПрАТ "Уманьгаз".
Також задоволення позову за визначеними позивачем позовними вимогами не унеможливить будівництво як таке в принципі на спірній земельній ділянці як не одним то іншим орендарем.
Отже позивач вирішенням спору хоче унеможливити всі перспективи забудови ділянки, користування нею іншими особами в той час як там знаходяться комунікації позивача, а сама ділянка накладається на частину тієї ділянки, якою позивач користується на підставі Державного акту. Однак до таких результатів обраний позивачем спосіб захисту права не призведе, оскільки він тягне за собою інші правові наслідки.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Саме цим характеризується ефективний спосіб захисту права.
Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови позивачу в позові.
У відповідності до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2022
Суддя Н.М. Спаських