Провадження № 22-ц/803/5604/22 Справа № 210/5110/19 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 210/5110/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 червня 2022 року, -
У вересні 2019 року позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі за текстом - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не облікований об'єм газу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
29.05.2019 року, під час перевірки газового лічильника представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пирогова, 85, у споживача встановлено факт порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціонований відбір природнього газу шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу прихованими засобами шляхом встановлення підробних пломб, які не відповідають даті виробництва лічильника.
Лічильник газу, марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703, було демонтовано для проведення експертизи. З метою захисту лічильника від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи додатково опломбовано вхідний - пломбою № с52471552 та вихідний - пломбою № с52471545. Лічильник запаковано в поліетиленовий пакет і опломбовано пломбою № 0231033.
05.06.2019 року в присутності інженера з метрології ДП «Дніпростандартметрологія» було проведено експертизу ЗВТ марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703, за результатами якої складено відповідний Акт експертизи лічильника газу № 1202 з висновком комісії: виявлено порушення - пломба не відповідає даті виробництва 30.09.2003 року та номеру лічильника, на захисному склі навколо місць встановлення пломб наявні численні тріщини з обох боків. Лічильник непридатний до подальшої експлуатації.
13.06.2019 року на засіданні комісії по розгляду Акту про порушення Кодексу газорозподільних систем № 379 від 29.05.2019 року, було прийнято рішення про задоволення Акту про порушення та складання Акту - розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості. Сума нарахування збитків за період з 29.11.2018 року по 29.05.2019 року складає 132 237,53 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за необлікований об'єм природного газу у розмірі 132 237,53 грн. та судовий збір в розмірі 1 983,56 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року з АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 13 750 грн.
В апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи.
Позивач зауважує на тому, що висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не місять жодних доказів, які б підтверджували несанкціонований відбір газу є помилковим, оскільки Актом про порушення Кодексу газорозподільних систем № 379 від 29.05.2019 року встановлено несанкціонований відбір природнього газу шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу прихованими засобами шляхом встановлення підробних пломб, які не відповідають даті виробництва лічильника, що є достатнім та допустимим доказом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу та підставою для проведення донарахувань об'ємів необлікованого природнього газу відповідачу.
Позивач наполягає на тому, що саме на відповідача по справі покладено обов'язок за збереження і цілісність комерційних та дублюючих вузлів обліку газу та пломб (відбитків та тавр), тому саме відповідач є відповідальною за несанкціоноване втручання в роботу ПЛГ, при цьому підроблена та пошкоджена пломба на відліковому пристрої свідчить про несанкціоноване втручання в роботу ПЛГ з метою заниження показників лічильника газу.
При цьому відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно послався на Постанову Верховного Суду у справі № 914/2384/17, оскільки у вказаній Постанові судами не було встановлено порушення цілісності пломби, в той час як в даному спорі позивачем доведено факт несанкціонованого втручання в роботу та встановлено порушення цілісності пломби.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відповідно до ліцензії.
29.05.2019 року, під час перевірки газового лічильника представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пирогова, 85, у споживача встановлено факт порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціонований відбір природнього газу шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу прихованими засобами шляхом встановлення підробних пломб, які не відповідають даті виробництва лічильника (том 1 а.с.7).
Лічильник газу, марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703, було демонтовано для проведення експертизи. З метою захисту лічильника від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи додатково опломбовано вхідний - пломбою № с52471552 та вихідний - пломбою № с52471545. Лічильник запаковано в поліетиленовий пакет і опломбовано пломбою № 0231033 (том 1 а.с.12,14).
05.06.2019 року в присутності інженера з метрології ДП «Дніпростандартметрологія» було проведено експертизу ЗВТ марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703, за результатами якої складено відповідний Акт експертизи лічильника газу № 1202 з висновком комісії: виявлено порушення - пломба не відповідає даті виробництва 30.09.2003 року та номеру лічильника, на захисному склі навколо місць встановлення пломб наявні численні тріщини з обох боків. Лічильник непридатний до подальшої експлуатації (том 1 а.с.16).
13.06.2019 року на засіданні комісії по розгляду Акту про порушення Кодексу газорозподільних систем № 379 від 29.05.2019 року, було прийнято рішення про задоволення Акту про порушення та складання Акту - розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості. Сума нарахування збитків за період з 29.11.2018 року по 29.05.2019 року складає 132 237,53 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь (том 1 а.с.20-24).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу, позивач посилався на те, що у зв'язку з виявленням за адресою: АДРЕСА_1 , порушення, яке зафіксоване Актом про порушення № 379 від 29.05.2019 року, з відповідача, як споживача природного газу, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу та його вартості в сумі 132 237,53 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявності такого порушення, як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та відповідно, можливості застосування санкцій у вигляді донарахування не облікованого об'єму природного газу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРМ, норми даного розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованої діяльності оператора ГРМ, застосовується за наявності акта про порушення, складеного оператором ГРМ відповідно до вимог цієї частини.
Згідно із пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ, до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або в роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного вузла обліку природного газу (далі - ВОГ) або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого втрата (споживання) природного газу комерційного ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
Відповідно до пункту 8 глави 3 розділу XI Кодексу ГРМ, у разі виявлення оператором ГРМ пошкодження лічильника газу та/або його позаштатного режиму роботи, внаслідок чого втрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об'єму спожитого природного газу здійснюється, виходячи із 70 відсотків граничних об'ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням терміну на його усунення.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається Акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, Акт про порушення після пред'явлення представником оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.
Відповідно до пунктів 3, 5 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, представник оператора ГРМ перед складанням Акту про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до Акту про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. До Акту про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
Відповідно до пунктів 8, 10 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду Актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Споживач (несанкціонований споживач) зобов'язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, за результатами розгляду Акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування Акту про порушення. При задоволенні комісією Акту про порушення складається Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості. При задоволенні комісією Акту про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави XI Кодексу ГРМ, у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
За змістом розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРМ, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається Акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.
Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. До Акту про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в Акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом. У такому разі в акті про порушення робиться відповідний запис, при цьому представник оператора ГРМ здійснює заходи щодо пакування пошкодженої пломби та/або лічильника газу (ЗВТ) та складає відповідний акт про направлення їх на експертизу чи позачергову або експертну повірку. До отримання їх результатів нарахування, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.
Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
За результатами розгляду Акту про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 10 Кодексу ГРМ, після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари) комісією перевіряються: 1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним у протоколі; 2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознаки порушень, зазначених у протоколі; 3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ; 4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ; 5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ; 6) наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ; 7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації; 8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ; 9) відповідність втручань у роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо.
Під час обстеження пломби та/або ЗВТ комісія перевіряє ознаки, зазначені в протоколі. Результати огляду заносять до акта експертизи ЗВТ.
Як вбачається з Акту експертизи лічильника від 05 червня 2019 року № 1202, під час експертизи лічильника марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703 встановлено герметичність корпусу та відсутність сторонніх предметів всередині ЗВТ.
З наведеного вище вбачається, що жодних втручань у цілісність відлікового механізму та конструктивних елементів ЗВТ встановлено не було.
При цьому із вказаного вище Акту слідує, що експертною комісією було встановлено порушення, а саме: пломба не відповідає даті виробництва 30.09.2003 року та номеру лічильника, на захисному склі навколо місць встановлення пломб наявні численні тріщини з обох боків. Лічильник непридатний до подальшої експлуатації.
Натомість позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме через невідповідність пломби даті виробництва та наявність тріщин на захисному склі навколо місць встановлення пломб, лічильник неправильно обліковує витрати природного газу, тобто позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та наслідками, як обов'язкового елементу складу правопорушення та підстави для стягнення збитків.
Крім того, комісією не встановлено втручання в механізм та корпус ЗВТ, конструктивні елементи вихідного патрубка ЗВТ; не встановлено наявності сторонніх предметів всередині ЗВТ, зазначений акт має позначення про пошкодження відлікового механізму, однак опис самих пошкоджень відсутній, зазначено про герметичність корпусу лічильника газу.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ надано визначення такого поняття, як пошкодження ЗВТ/лічильника газу - механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових.
Кодекс ГРМ розмежовує такі види порушень, як «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу» та «пошкодження ЗВТ/лічильника газу».
Так, для кваліфікації виявленого порушення, саме як «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу» необхідна наявність цілого складу факторів.
Відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу» відноситься до порушень, які кваліфікуються, як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та, внаслідок яких, здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 вказаної глави розділу ХІ).
Натомість, «порушення цілісності та місцезнаходження пломб та цілісності заводського та повірочного тавра на ЗВТ, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно» належить до порушень за умови несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ.
При порушеннях, пов'язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об'єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об'єму газу є достатніми для визначення об'єму природного газу по об'єкту споживача, процедура щодо визначення необлікованих об'ємів природного газу або зміни їх режиму нарахування не застосовується (пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Таким чином, для здійснення нарахування необлікованого об'єму природного газу, зокрема, слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.
Натомість, на переконання колегії суддів, позивачем по справі не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявності такого порушення, як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та відповідно, можливості застосування санкцій у вигляді донарахування не облікованого об'єму природного газу, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інсанції про відутність правових підстав для стягнення вартості не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється, у тому числі, втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням законодавства, та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Вказане свідчить про те, що викривлення даних обліку природного газу є обов'язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу. Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, при задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/1573/18.
Наявні в матеріалах справи докази, а саме Акт експертизи лічильника від 05 червня 2019 року № 1202 року під час експертизи лічильника марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703 свідчить про те, що на наданому на експертизу лічильнику газу слідів розібрання його корпусу немає, у тому числі, характерних для впливу сторонніми предметами (інструментами) з метою зміни показань на поверхнях вузлів та деталей рахункового механізму немає, що свідчить про відсутність доказів викривлення даних обліку природного газу, яке є обов'язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу.
Отже для підтвердження правомірності здійснених позивачем донарахувань позивачу об'ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) споживача.
Згідно із підпунктом 37 пункту 4 глави 1 Кодексу ГРМ, для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу).
Отже, склад даного порушення передбачає вчинення споживачем дії, яка виражається у втручанні в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, настанні наслідку у вигляді - викривлення даних обліку природного газу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між дією та наслідком.
Водночас, як вбачається із Акту експертизи лічильника газу марки «SAMGAS RS/2001/1 LA» типорозміру G-4, рік випуску 2003, заводський № 2363703 № 1202 від 05.06.2019 року, омісією встановлена герметичність корпусу та відсутність сторонніх предметів всередині ЗВТ. При цьому, наявні в Акті посилання на механічні пошкодження, а саме розтріскування на захисному склі, не є доказом наявності викривлення даних обліку природного газу. Зазначення в Акті про пошкодження цілісності відлікового механізму також не є доказом наявності викривлення даних обліку природного газу, оскільки відсутній опис таких пошкоджень.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем по справі не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявності такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та відповідно, можливості застосування санкцій у вигляді донарахування не облікованого об'єму природного газу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 535/868/18, провадження № 61-2151св19 вказано, що відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Полтавагаз», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши повно та всебічно обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, достовірності та достатності, обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт вчинення відповідачем правопорушення на ринку природного газу щодо несанкціонованого відбору природного газу, що впливає на результати вимірювання, або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (тобто знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку). Перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування здійснюється у випадку доведеності пошкодження лічильника газу або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 914/2384/17 вказано, що відповідно до абз.3 п.1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (у тому числі, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об'єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.
Отже, несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, наявності наскрізного отвору у корпусі лічильника споживача, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).
На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлено, що висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати інформацію щодо наявності не облікованого (облікованого часткового) відбору газу або викривлення даних обліку газу, що було наслідком пошкодження заводського тавра лічильника. Однак, за Актом експертизи лічильника № 1202 від 05.06.2019 року таких висновків надано не було. Актом № 379 від 29.05.2019 року визначено, що саме пошкодження заводського тавра є втручанням в роботу ЗВТ. Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявність такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, яке потягло за собою наявність облікованого (облікованого часткового) відбору газу або викривлення даних обліку газу.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не місять жодних доказів, які б підтверджували несанкціонований відбір газу є помилковим, так як Актом про порушення Кодексу газорозподільних систем № 379 від 29.05.2019 року встановлено несанкціонований відбір природнього газу шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу прихованими засобами шляхом встановлення підробних пломб, які не відповідають даті виробництва лічильника, що є достатнім та допустимим доказом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу та підставою для проведення донарахувань об'ємів необлікованого природнього газу відповідачу, оскільки як вбачається Акту № 379 від 29.05.2019 року, такого наслідку втручання в роботу ЗВТ, що призвело до необлікування, часткове облікування, викривлення даних обліку газу, вказаним висновком експертної комісії встановлено не було. Пошкодження заводського тавра за Актом № 379 від 29.05.2019 року було визначено як втручання в роботу ЗВТ. Комісією АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» так і не було визначено, чи було втручання в роботу ЗВТ, що спричинило необлікування (часткове облікування), викривлення даних обліку в той час, як висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати висновок щодо наявності не облікованого (облікованого часткового) або викривлення даних обліку газу, що було наслідком пошкодження заводського тавра лічильника. Довільне трактування вимог Кодексу ГРС позивачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» не можуть бути підставою для застосування санкцій у вигляді донарахованого об'єму природного газу. Отже, позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів наявності такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, що спричинило необлікування (часткове облікування), викривлення даних обліку а тому можливість стягнення вартості не облікованого об'єму природного газу виключається.
Також позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме через порушення пломби заводу виробника, за відсутності будь-якого втручання у конструкцію лічильника, лічильник неправильно обліковує витрати природного газу, тобто позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та наслідками, як обов'язкового елементу складу правопорушення та підстави для стягнення збитків.
При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.
Посилання позивача в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги на те, що саме на відповідача по справі покладено обов'язок за збереження і цілісність комерційних та дублюючих вузлів обліку газу та пломб (відбитків та тавр), тому саме відповідач є відповідальною за несанкціоноване втручання в роботу ПЛГ, при цьому підроблена та пошкоджена пломба на відліковому пристрої свідчить про несанкціоноване втручання в роботу ПЛГ з метою заниження показників лічильника газу, оскільки в даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували несанкціоноване втручання в роботу ПЛГ, та як наслідок, несанкціонований відбрір газу та недостовірність показів.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанцій при ухваленні рішення безпідставно послався на Постанову Верховного Суду у справі № 914/2384/17, так як у вказаній Постанові судами не було встановлено порушення цілісності пломби, в той час як в даному спорі позивачем доведено факт несанкціонованого втручання в роботу та встановлено порушення цілісності пломби, оскільки Верховний Суд, у постановах, зокрема від 24.10.2018 року у справі № 914/2384/17, від 18.06.2019 року у справі № 922/1573/18, від 04 квітня 2019 року у справі № 535/868/18; від 07.04.2021 року у справі № 509/2781/19, приймаючи відповідні рішення дійшов висновку про те, що обов'язковою умовою для донарахування споживачу обсягів необлікованих об'ємів газу є не лише доведення факту несанкціонованого втручання в роботу вузла обліку газу, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням), і ухвалене у цій справі судове рішення йому (висновку) не суперечить, оскільки за результатами розгляду цієї справи колегією суддів встановлено, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ шляхом пошкодження цілісності пломбувального матеріалу (дроту), на якому встановлено монтажну пломбу, що порушує захист лічильника від несанкціонованого демонтажу, не свідчить про викривлення даних обліку.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга та доповнення до апеляційної скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Разом з тим, залишаючи апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги позивача без задоволення, колегія суддів вважає за необхідне стягнутиз з впозивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Так, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Договором про надання правничої допомоги від 25.10.2019 року та договору про внесення змін до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2022 року, сторонами складено Акт приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги та погоджено вартість правничої допомоги, згідно якого нараховано витрати на професійну правничу допомогу на суму 5 000 грн., які пов'язані із складанням відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Разом з тим, колегія суддів вважає значно завищеними час, витрачениа адвокатом на складання відзиву на апеляційну скаргу, а саме 10 годин, та, як наслідок, значно завищеною вартість послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу з урахуванням обґрунтованості та реальності понесених витрат.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи залишення апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скраги позивача без задоволення, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 2 000 (дві тисяча) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2022 року.
Головуючий:
Судді: