Провадження № 22-ц/803/5633/22 Справа № 213/1137/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
20 вересня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/1137/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
боржник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: начальник Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гарашенко Тетяна Миколаївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року, яка постановлена суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 липня 2022 року, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся до суду зі скаргою, яку уточнив 27 червня 2022 року, на бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гарашенко Т.М., просив визнати дії/бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гарашенко Т.М. неправомірними, зобов'язати начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гарашенко Т.М. здійснити правильний розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 53976312.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що не погоджується із сумою заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 53976312, яка, станом на 23.12.2021 року, становила 62067,12 грн., оскільки не була врахована сплата аліментів у відповідності до наданих ним квитанцій за 2018-2021 роки, і не враховано, що стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_4 просила аліменти перераховувати на рахунок її матері ОСОБА_5 .
Зазначив при цьому, що, на досудову претензію від 14.04.2022 року відповідь начальником відділу надана не була, а відповідь на запит від 25.05.2022 року не містить відповіді на претензію від 14.04.2022 року, зокрема боржнику не повідомлено, чому при наявній переплаті по аліментам з його карткового рахунку списано 52 020 грн.
На думку боржника, у нього, станом на 01.02.2022 року, була наявна переплата в сумі 29529,74 грн. за мінусом стягнутої, у примусовому порядку, суми у розмірі 52 020 грн., проте вона не рахується, як переплата, що свідчить про протиправність дій начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гарашенко Т.М.. щодо видачі довідки - розрахунку від 01.02.2022 року з зазначенням боргу у розмірі 6024,30 грн.
Також, не погоджується з довідкою від 01.06.2022 року, в якій зазначено, що у нього, станом на 01.06.2022 року, зазначений борг у сумі 21660,17 грн.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року відмовлено повністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Тетяни Миколаївни.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що, станом на 01.02.2022 року була наявна переплата в сумі 29529,74 грн. за мінусом стягнутої, у примусовому порядку, суми у розмірі 52 020 грн., проте, вона не рахується, у розрахунку державного виконавця, як переплата.
Боржник не погоджується з розрахунком державного виконавця та наводить свій розрахунок.
Наведений судом першої інстанції, у оскаржуваній ухвалі, висновок про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження, вважає помилковим.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зазначає, що вимога про зобов'язання здійснити правильний розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 53976312 є правомірною й підлягає перевірці по суті.
Наполягає, що начальником Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Т.М. не була надана відповідь на досудову претензію.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка наполягала на доводах апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Інгулецькому відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 53976312, боржник: ОСОБА_1
26.01.2022 року представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до Інгулецького відділу ДВС із клопотанням про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 53976312 з врахуванням квитанцій за 2018-2019 рік.
Згідно довідки - розрахунку відповідно до виконавчого листа № 213/506/17 від 03.04.2017 року, виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітної плати, щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 16.02.2017 року і до повноліття дітей, заборгованість, станом на 23.12.2021 року, становить 62 067, 00 грн.
14.04.2022 року представник боржника звернувся до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Т.М. із досудовою претензією, в якій просив повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у сумі 52020 грн.
18.04.2022 року на адресу представника боржника ОСОБА_2 за вих. № 8609 направлено листа за підписом начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Т.М. про те, що додані до клопотання квитанції, в яких отримувачем коштів не є стягувач ОСОБА_4 , не можуть бути враховані в якості аліментів, а спір стосовно заборгованості по аліментам вирішується судом.
На запит представника боржника від 25.05.2022 року, на його адресу була направлена інформація за підписом начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Т.М. від 31.05.2022 (вих. № 12762), в якій роз'яснено, що стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_4 , у зв'язку з чим підстави для зарахування в якості сплати аліментів наданих ним квитанцій відсутні. Як зазначено в цьому листі, станом на 31.05.2022 року, заборгованість складає 26 601,62 грн.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що представники боржника не надали жодного документального підтвердження того, що начальник Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Т.М. діяла не в межах Закону України "Про виконавче провадження" і не надсилав інформацію від 18.04.2022 року на звернення представника боржника від 14.04.2022 року. Отже, оскільки судом встановлено, що на звернення представника боржника від 14.04.2022 року начальником відділу ДВС відповідь була надана своєчасно, суд не знайшов підстав для визнання бездіяльності начальника Інгулецького ВДВС протиправною.
Щодо вимоги про зобов'язання начальника відділу ДВС здійснити правильний розрахунок заборгованості по аліментам, суд керувався ст.16, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.195 Сімейного кодексу України та зазначав, що доказів того, що ОСОБА_5 є представником стягувача за довіреністю, або на підставі будь-якого іншого документу, матеріали виконавчого провадження не містять, суду відповідних доказів також не надано. Отже, у державного виконавця не було підстав для зарахування в якості аліментів наданих боржником квитанцій на ім'я ОСОБА_5 , про що і було зазначено у відповідях начальника відділу ДВС Гаращенко Т.М. представнику боржника ОСОБА_2 від 18.04.2022 року та від 31.05.2022 року.
Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку між боржником і державним виконавцем виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який, відповідно до ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.195 Сімейного кодексу України, підлягає вирішенню судом в позовному провадженні з обов'язковим залученням до розгляду справи стягувача за виконавчим листом та державного виконавця, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості по аліментам.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За правилом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами та порядком їх нарахування.
За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України
«Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У частин третій статті 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Як визначення розміру належних до сплати сум аліментів, так і визначення розміру заборгованості за аліментами, є обов'язком виконавця.
Отже, такі дії державного виконавця можуть бути предметом судового контролю за скаргою учасників виконавчого провадження відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на те, що заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки не згідний з розрахунком заборгованості за аліментами, у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може вирішуватись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачено розділом VII ЦПК України.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц.
Тобто у вказаній категорії справ стягувач (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'являти позов на загальних підставах.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкових висновку про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження. Питання правомірності визначення державним виконавцем як суми аліментів, так і заборгованості за аліментами, може вирішуватись в порядку судового контролю за виконання судових рішень за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.
Згідно п.6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - задовольнити.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2022 року скасувати та направити цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаращенко Тетяни Миколаївни до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року
Головуючий:
Судді: