19 вересня 2022 року
Справа № 932/5343/22
Провадження № 1-кс/932/2669/22
19 вересня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого СВ ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 12022041030001686 від 15.09.2022 року, про арешт майна, -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вищевказане клопотання, відповідно до якого слідчий просить накласти арешт, шляхом заборони володіння, користування та розпорядження на наступне майно: автомобіль «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12022041030001686 від 24.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.09.2022 року приблизно о 23 годині 30 в Індустріальному районі міста Дніпра, водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом «Infiniti Q50» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по проспекту Слобожанському , з боку вул. Каштанової в напрямку вул. Байкальської. Під час руху , в районі електроопори № 7 по проспекту Слобожанському скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 та водій автомобіля «Infiniti Q50» державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження.
15.09.2022 року автомобіль «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовим доказом і залишено на відповідальне зберігання на спеціальному майданчику ГУНП в Дніпропетровській області для тимчасового тримання транспортних засобів .
За доводами клопотання слідчий вважає, що автомобіль відповідає критеріям, переліченим у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом, може містити на собі відомості про обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
Виходячи з цього, сторона обвинувачення просить накласти арешт на вказане майно із забороною відчуження, розпорядження та користування.
В судове засідання слідчий не з'явився. Надав заяву, відповідно до якої просив розглядати клопотання у його відсутність.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату та час засідання, надав заяву про розгляд справи за його відсутності заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на його безпідставність.
Неявка належним чином повідомлених учасників судового провадження не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових)дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи вразі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 131 КПК України, передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З наданих слідчому судді матеріалів убачається, що в провадженні слідчого ВП ДРУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням №12022041030001686 від 15.09.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Врадіївського районного суду від 10.07.2021 року, при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу).
Вказаний автомобіль визнано речовим доказом. Але, в матеріалах клопотання відсутня розписка з вказівкою, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу як речового доказу, відсутні дані про внесення вказаного транспортного засобу до книги обліку речових доказів. Крім цього при розміщенні автомобіля не був проведений огляд автомобіля, що є грубим порушенням Інструкції, що в свою чергу вже є загрозою збереження майна, яке знаходиться в автомобілі і самого автомобіля, як речового доказу в цілому.
Відповідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пересування та відчуження. З метою забезпечення схоронності речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11. 2012 року за № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення клопотання, та вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони розпорядження транспортним засобом та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_8 , з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу за адресою до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, та попередити останню про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 350, 371, 372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони реалізації на наступне майно автомобіль «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_1 , передати транспортний засіб на відповідальне збереження власнику ОСОБА_8 , з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу - до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.
Зобов'язати слідчого СВ ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 передати вище вказане майно під зберігальну розписку власниці ОСОБА_9 , для зберігання.
Попередити ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Копію ухвали суду надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1