Справа № 148/2226/21
Провадження №2/148/173/22
Іменем України
08 вересня 2022 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Собко О.В.
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про встановлення факту вступу в управління спадковим майном та визнання права на земельну частку (пай), -
Позивач звернувся до суду з позовом до Тульчинської міської ради про встановлення факту вступу в управління спадковим майном та визнання права на земельну частку (пай), мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, до якого входить право на земельну частку (пай) члена КСП "8 Березня", площею 3.1481 га., кадастровий номер 0524380200:01:002:0450, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тітка позивача значиться у списках осіб, яким належить право на земельну частку пай.
За життя тітку доглядав позивач, оскільки інших родичів у неї не було, а після її смерті організовував похорони. Також він користувався її майном - житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , доглядав його та присадибну ділянку.
Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не зміг через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном мається на увазі дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтриманням його в належному стані тощо.
Як зазначено в п. 133 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 18/5 від 14.06.1994 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини.
Факт прийняття позивачем спадщини шляхом вступу в управління спадковим майном підтверджується також наявністю у його володінні документів спадкоємиці таких як свідоцтво про смерть та інших документів.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому просить встановити факт, що він вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 3,1481 в умовних кадастрових гектарах, кадастровий номер 0524380200:01:002:0450, від паювання КСП "8 Березня" с. Ганнопіль, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Тульчинської об'єднаної територіальної громади, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та належала їй на підставі рішення звітних зборів членів КСП "8 Березня" с. Ганнопіль від 21.02.1996.
В підготовче засідання позивач та його представник не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволенні позову не заперечує.
Суд розцінює відсутність заперечень представника відповідача щодо позовних вимог як визнання позову.
Відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу у підготовчому засіданні за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.03.1997 виконкомом Ганнопільської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 6) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до копії протоколу звітних зборів членів КСП "Березня" с. Ганнопіль від 21.02.1996 (а.с. 7), затверджено списки осіб, яким належить земельна частка (пай).
Відповідно до копії вказаного списку (а.с. 9-10), спадкодавець ОСОБА_2 включена до списку колгоспних пенсіонерів та членів КСП "8 Березня" села Ганнопіль для отримання документів на земельну частку та значиться під № 421.
Те, що ОСОБА_2 включена до списку пайовиків с. Ганнопіль та за нею рахується земельна ділянка (пай) № НОМЕР_2 площею 3,1481 га кадастровий номер 0524380200:01:002:0450 підтверджується також довідкою управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с. 11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.02.1952 Ганнопільським сільським РАГС (а.с. 12), позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Мати позивача ОСОБА_4 при реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 змінила дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_4 " (а.с. 13).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 СК України від 29.09.2021 (а.с. 14), батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , були ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (а.с. 14).
Згідно копії архівної довідки № 07-1076/7 від 26.04.2021 (а.с. 15) у книзі актових записів про народження громадян по с. Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області за 1928 рік наявний актовий запис № 28 за 24.04.1928 про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками записані ОСОБА_9 (41 рік) та ОСОБА_8 (39 років).
Отже, відповідно до досліджених судом доказів, встановлено, що ОСОБА_2 , 1928 року народження, є тіткою позивача ОСОБА_1 по лінії його матері ОСОБА_4 .
Згідно копії довідки Тульчинської міської ради № 84 від 18.03.2021 (а.с. 16) ОСОБА_2 , 1928 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії довідки Тульчинської міської ради № 254 від 22.10.2021 (а.с. 17) позивач ОСОБА_1 дійсно користувався майном та будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , що належали йому після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом Тульчинської державної нотаріальної контори № 1048/01-16 від 11.10.2021 (а.с. 18) позивача ОСОБА_1 повідомлено, що ним пропущено встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тому видати свідоцтво про право на спадщину не можливо.
Згідно копії Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству «8 Березня» серії ВН 00016 від 21.02.1996 року, ОСОБА_2 включена до списку громадян - членів під № 465. (а.с. 56-68).
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування», у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.
Оскільки смерть спадкодавця ОСОБА_2 настала до 01.01.2004, тому до даних правовідносин застосуванню підлягають норми ЦК УРСР (в ред. 1963 р.).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до статтей 529, 530 ЦК УРСР існує дві черги спадкоємців за законом:
- спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу;
- при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
До числа спадкоємців за законом належать також:
- непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК УРСР);
- усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків (ст. 532 ЦК УРСР).
Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року (ст. 533 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном він визнається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої при розгляді справи №305/235/17, доказами вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої держаної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним , або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.
В свою чергу, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанція про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машщину або механізм, державного акту на право приватної власності на землю та іншизх документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
У даній справі, позивачем в якості доказів вступу в управління спадковим майном зазначено у позовній заяві та надано свідоцтво про смерть спадкодавця, а також довідки Тульчинської міської ради № 84 від 18.03.2021 та № 254 від 22.10.2021, відповідно до яких позивач ОСОБА_1 дійсно користувався майном та будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , що належали йому після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і де вона була зареєстрована та постійно проживала.
Суд вважає надані позивачем документи належними доказами факту його вступу в управління спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , а тому вважає можливим встановити даний факт.
Щодо позовної вимоги про визнання права на земельну частку (пай) суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995, паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Згідно з п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Також, відповідно роз'яснень пленуму ВСУ ( пункт 11) постанови від 30.05.2008 № 7 "Про судову праактику у справах про спадкування", при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець має право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифікат на право на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Відповідно до роз'яснень, Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16.04.2004 № 16 "Про практику застосування судами земельного законодавства про розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Як встановлено в судовому засіданні, тітка позивача ОСОБА_2 була включена до списку осіб, що мали право на земельну частку (пай), хоч і не отримала сертифікату.
Слід також зауважити, що відповідний список сформований 21.02.1996, в той час як смерть ОСОБА_2 наступила ІНФОРМАЦІЯ_1, тому, відповідно, сертифікату про право на земельну частку (пай), а в подальшому і державного акту про право власності на земельну ділянку, вона не встигла оформити через смерть.
Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є єдиним спадкоємцем на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , а тому, відповідно, має право на спадкування земельної частки (паю) після смерті останньої.
Таким чином, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи визнання відповідачем позову та те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, враховуючи встановлені обставини справи, характер спору, що виник між сторонами, суд не знаходить розумних підстав для стягнення з відповідача судових витрат з оплати судового збору.
Керуючись п. 1, 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", ч. 1 ст. 524, 527, 529, 530, 531, 532, 548, 549, ЦК УРСР, ст. 76-81, 141, ч. 3 ст. 200, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), в розмірі 3,1481 га., кадастровий номер 0524380200:01:002:0450, розташовану на території Тульчинської об'єднаної територіальної громади.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: