20 вересня 2022 року
м. Рівне
Справа № 949/353/22
Провадження № 22-ц/4815/1020/22
Головуючий у Дубровицькому районному суді
Рівненської області: суддя Отупор К.М.
Додаткове рішення суду першої інстанції
(повний текст) ухвалено:
27 травня 2022 року у м. Дубровиця
Рівненської області
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач1 - Головне управління Національної поліції в Рівненській області;
відповідач2: Рівненська обласна прокуратура;
відповідач3: Державна казначейська служба України;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури і Державної казначейської служби України на додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури ,
Рішенням Дубровицького районного суду від 17 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури 188 500 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дубровицького районного суду від 27 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 500 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
На додаткове судове рішення Рівненською обласною прокуратурою та Державним казначейством України подано апеляційні скарги.
Рівненська обласна прокуратура, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове - про відмову у позові повністю.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом при вирішенні питання щодо відшкодування понесених судових витрат висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 та від 19 лютого 2020 року у спарві №755/9215/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18, від 04 грудня 2018 року у справі №911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі №910/2170/18, від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Заявник звертає увагу і на нехтування вимогами ст.ст., 30 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року звітно-виборним з'їздом адвокатів України, а також ст.ст. 76, 81, 137 ЦПК України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішень Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" (заява №19336/04) і від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії".
Вважає залишеними без належної уваги те, що розмір заявленої позивачем шкоди судом було зменшено на 29 000 гривень, справу розглянуто в одному судовому засіданні, що свідчить про незначну складність цієї категорії, не враховано принципи розумності, дійсності і необхідності адвокатських витрат.
Державним казначейством України у своїй апеляційній скарзі вказувалося про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених при оплаті професійної правничої допомоги. При цьому позивачем не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (платіжні доручення, квитанції про сплату за надані послуги тощо), а також не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та які очікував понести у зв'язку з розглядом справи, що призвело до необґрунтованості та не співмірності витрат на правничу допомогу із заявленими вимогами, тобто їх вартість є суттєво завищеною.
З огляду на це судом порушено правила ст.ст. 133, 137 ЦПК України, не враховано висновку постанови Великої Палати Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9115/15-ц, а також рішень Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" (заява №19336/04) і від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії".
Тому просить скасувати додаткове рішення Дубровицького районного суду від 27 травня 2022 року, ухваливши нове - про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.
Як убачається з матеріалів справи, 17 травня 2022 року Дубровицьким районним судом ухвалено рішення, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 188 500 гривень у рахунок моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Судове рішення набрало законної сили.
Додатковим рішення Дубровицького районного суду від 27 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено і стягнуто із Державного бюджету України на користь позивача 10 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень, оскільки його позов задоволено і стягнуто із Державного казначейства України 188 500 гривень моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, а матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року та акт виконаних робіт за цим договором, якими оцінено діяльність адвоката у 10 500 гривень і які ним було отримано.
Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися.
Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На а.с. 119, 120 містяться договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2022 року, що укладений між ОСОБА_1 і "Адвокатським бюро Губара Володимира" в особі адвоката Губара В.Є., та акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 18 травня 2022 року. За цим актом адвокатом надано послуги зі складання позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатків до позовної заяви, їх роздруківка, що склало 5, 5 год. часу, вартість - 8 250 гривень; складання клопотання про виклик і допит свідків - 0, 5 год. часу, вартість - 750 гривень; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, вартість - 1 500 гривень.
Приходячи до переконання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги те, що адвокат Губар В.Є. набув право на зайняття адвокатською діяльністю 05 червня 2008 року (а.с. 99), тобто має значний професійний кваліфікаційний та практичний досвід; справа, яка розглядалася судом, за своєю правовою природою і характером не є складною; виконані адвокатом роботи (надані послуги) з урахуванням його кваліфікації теж не потребували тривалого часу і зусиль для підготовки відповідних документів та участі у судовому засіданні; не відповідають описаним у відповідному акті від 18 травня 2022 року й виконані роботи про надання правничої допомоги, оскільки складання позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатків, їх роздруківка за часовими та економічними критеріями є очевидно завищеними; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суперечить ціні позову та значенню справи для позивача, а також те, що справа по суті розглянута судом першої інстанції в одному судовому засіданні. При цьому враховується і відсутність будь-яких документальних доказів про оплату ОСОБА_1 наданих його представником - адвокатом Губарем В.Є. послуг на суму у 10 500 гривень, адже пункт 2 акту виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 18 травня 2022 року лише вказує про надання "Адвокатським бюро Губара Володимира" послуг на цю суму.
З огляду на ці обставини та ґрунтуючись на вимогах закону, розмір стягнутої судом правничої допомоги слід зменшити до 4 000 гривень.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скаргиРівненської обласної прокуратури і Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Додаткове рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 травня 2022 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , із 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень до 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М.Ковальчук