Справа № 619/4280/20 Номер провадження 11-кп/814/2026/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020220380000860 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лозова Харківської області, проживаючому за адресою АДРЕСА_1
обвинуваченому за ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.09.2022 включно.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, а саме: у незаконному позбавленні волі людини, з корисливих мотивів, вчиненому організованою групою, а також вимозі передачі чужого майна та вчинення дій майнового характеру з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), що завдало майнової шкоди у великих розмірах, вчинене організованою групою.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 як активний учасник організованої групи, висловивши бажання вчиняти злочини в її складі, будучи обізнаним у розробленому ОСОБА_9 , злочинному плані та беручи активну участь у його реалізації, виконував наступне:
- взяв участь в обговоренні плану скоєння злочинних дій та розподілі функцій кожного з учасників організованої групи;
- з метою забезпечення мобільності учасників організованої групи надав, для вчинення злочину наявний у його користуванні автомобіль «Хюндай Елантра» д.н.з. НОМЕР_1 , яким безпосередньо керував при підготовці та вчиненні злочину організованою групою;
- безпосередньо взяв участь у вчиненні злочину, виказуючи погрози в бік потерпілих, для придушування волі до супротиву наносив тілесні пошкодження потерпілому ОСОБА_10 , перебував разом з потерпілим контролюючи його дії під час того як ОСОБА_11 та ОСОБА_9 вимагав грошові кошти за його звільнення у ОСОБА_12 ;
- підшукав та забронював на своє ім'я готельні номери у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 де у період часу з 21.07.2020 по 22.07.2020 утримувався потерпілий ОСОБА_10
- контролював разом з ОСОБА_11 дії потерпілого ОСОБА_13 у момент коли останній перебував на пропускному пункті Державного кордону України «Готівка» де останній отримав від родичів грошові кошти та передав, їх ОСОБА_9 за звільнення ОСОБА_10
- вживав заходи конспірації від викриття організованої групи правоохоронними органами у вигляді завуальованого спілкування, мінімізації спілкування по мобільному телефону на час вчинення злочину.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд мотивував свою ухвалу наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених організованою групою, продовження на момент судового розгляду існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - заставу або цілодобовий домашній арешт.
Свої апеляційні вимоги обґрунтував тим, що прокурором в судовому засіданні не було доведено ризики, про які він зазначає у клопотанні, а суворість можливого покарання не може бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Вважає, що суд проігнорував доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу та не навів в ухвалі обґрунтованих мотивів їх відхилення.
Зазначає, що продовжуючи запобіжний захід суд не визначив альтернативний запобіжний захід.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12020220380000860 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 за ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України. В судовому засіданні 22 липня 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 19.09.2022 включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на обґрунтованість підозри та те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_8 , які є тяжким та особливо тяжким, за які передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховує обставини вчинення злочинів, те, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини в складі організованої злочинної групи з тривалою підготовкою та розподілом функцій учасників групи, а також наявні ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, та які на даний час не зменшилися.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано послався на можливе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо доводів захисника про те, що суд не визначив альтернативний запобіжний захід, необхідно зазначити, що оскільки злочини були вчинені із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому суд відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, правомірно не визначив розмір застави.
Тобто, захисник не навів переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4