Справа № 643/9449/21 Номер провадження 11-кп/814/1120/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 квітня 2021 року за №12021226200000631, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 зі змінами на вирок Московського районного суду м. Харків від 01 червня 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Харків, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 22 квітня 2021 року приблизно з 14 години 30 хвилини до 17 години незаконно придбала та в подальшому зберігала без мети збуту психотропну речовину PVP, масою 1, 4746 г, яку в неї цього ж дня з 19 години 35 хвилини до 20 години було виявлено поліцією в ході огляду місця події.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок Московського районного суду м. Харків від 01 червня 2021 року та призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що місцевий суд у порушення вимог ч.3 ст.61 КК України призначив ОСОБА_9 , такій, що має 2 дітей до чотирнадцяти років, покарання у вигляді обмеження волі.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 заявила клопотання, в якому за згодою обвинуваченої ОСОБА_9 просить звільнити останню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження - закрити.
ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату й час розгляду провадження, в засідання не з'явилась і за даними клопотання просила здійснювати апеляційний розгляд за її відсутності.
Відповідно ж до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та заперечила щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що кримінальне провадження в суді першої інстанції розглянуто в спрощеному провадженні, що унеможливлює застосування положень ст.45 КК України, думку захисника про задоволення клопотання та відмову в апеляційній скарзі, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи клопотання, апеляційної скарги та дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання й часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Виходячи з положень 2 п. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.
Статтею 45 КК України регламентовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Водночас відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно, й, таким чином, відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування положень ст.45 КК України.
Передбачене у цій нормі кримінального закону звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим (абз.3 та 7 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" №12 від 23 грудня 2005 року).
Як видно з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 розглянуто судом першої інстанції у спрощеному провадженні в порядку ст.382 КПК України та оскаржуваний вирок щодо неї ухвалено за відсутності клопотання про застосування інституту дійового каяття і звільнення від кримінальної відповідальності. Між тим, це право обвинуваченої, яке вона вправі реалізувати на будь-якій стадії провадження (в тому числі в суді апеляційної інстанції) за наявності відповідних підстав, а тому твердження прокурора про неможливість застосування приписів ст.45 КК України за вказаних обставин є неспроможними.
ОСОБА_9 вперше вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України. Її ж посткримінальна поведінка виявлилась у тому, що вона щиро покаялась та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення: в ході проведеного 22 квітня 2021 року огляду місця події добровільно видала поліції психотропну речовину, затим під час досудового розслідування повідомила дізнавачу про обставини її придбання та зберігання, повністю визнала свою вину та внаслідок активної позиції обвинуваченої кримінальне провадження в місцевому суді розглянуто в спрощеному провадженні. Учиненим кримінальним проступком збитків або шкоди не заподіяно (а.м.к.п. 5, 11-12, а.м.д.р. 6-7, 47).
Отже, в даному випадку наявні всі передбачені ст.45 КК України умови звільнення від кримінальної відповідальності, які ОСОБА_9 було виконано.
На підставі викладеного вище, колегія суддів уважає, що оскаржуваний вирок належить скасувати та звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України із закриттям кримінального провадження відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, які зводяться до неправильного застосування першою судовою інстанцією закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченій покарання, не вирішуються.
Отже, клопотання підлягає до задоволення, а апеляційна скарга -задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 зі змінами задовольнити частково.
Клопотання захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , задовольнити.
Вирок Московського районного суду м. Харків від 01 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 скасувати.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст.45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4