Справа № 952/721/21 Номер провадження 11-кп/814/640/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2021 року за №12021226080000185, 20 липня 2021 року за №12021221090000312, 21 жовтня 2021 року за №12021226080000255, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Зачепилівка Зачепилівського р-ну Харківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз -
17 листопада 2020 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.162 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
визнано винуватим і засуджено за:
ч.1 ст. 162 КК України - на 2 роки обмеження волі;
ч.3 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі;
ст.395 КК України - на 3 місяці арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання - 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 листопада 2020 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з 21 грудня 2021 року.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
Епізод №1.
14 серпня 2021 року о 13 годині ОСОБА_7 незаконно проник до господарського приміщення по АДРЕСА_1 , яким користувалась ОСОБА_8 .
Епізод №2.
18 липня 2021 року приблизно о 17 годині ОСОБА_7 , діючи повторно, проник у приміщення літньої кухні по АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав належні ОСОБА_9 каструлю та ручну м'ясорубку, загальною вартістю 588 гривень 60 копійок.
Епізод №3.
07 жовтня 2021 року ОСОБА_7 самовільно залишив місце свого проживання по АДРЕСА_1 з метою ухилення від адміністративного нагляду, встановленого за ним 20 січня 2021 року Зачепилівським районним судом Харківської області строком на 12 місяців.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок Зачепилівського районного суду м. Харків від 21 грудня 2021 року та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, водночас, посилаючись на визнання вини та незадовільний стан здоров'я, просив зменшити йому строк покарання у вигляді позбавлення волі на 6 місяців, міркування прокурора про заперечення щодо апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за обставин, установлених судом, і правильність кваліфікації його дій за: ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до володіння особи; ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, ст.395 КК України - самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок у апеляційному порядку не переглядається.
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого місцевим судом розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи ОСОБА_7 , які зводяться до пом'якшення йому покарання, колегія суддів уважає необґрунтованими.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Частиною 1 ст.69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином (ч.3 ст.185 КК України) та кримінальними проступками (ч.1 ст.162, ст.395 КК України), особу обвинуваченого, який судимий (а.п.109-110), учинив нові умисні кримінальні правопорушення в період іспитового строку (а.п. 87-88), на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 85), за місцем проживання характеризується посередньо (а.п. 86), наявність обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття, та обставин, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення повторно (ч.1 ст.162 КК України), щодо особи похилого віку (ч.3 ст.185 КК України), рецидив кримінальних правопорушень (ч.1 ст.162, ч.3 ст.185, ст.395 КК України).
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Щире ж каяття, що включає в себе повне визнання обвинуваченим своєї вини, належним чином враховане першою судовою інстанцією при призначенні йому покарання, через це не вбачається підстав для його повторного врахування.
При цьому з огляду на відсутність кількох обставин, які би пом'якшували покарання та з урахуванням особи винного істотно знижували ступінь тяжкості хоча б одного із вчинених кримінальних правопорушень, підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст.69 КК України, про що йдеться в апеляційній скарзі, немає.
Колегія суддів ураховує незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, однак ця обставина, зважаючи на викладені вище дані в їх сукупності, сама по собі не є мотивованою й достатньою підставою для пом'якшення обраного ОСОБА_7 заходу примусу. Окрім того, колегія суддів зазначає, що наявність захворювань, які перешкоджають виконанню покаранню, за умови їх належного підтвердження може слугувати самостійною підставою для звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст.84 КК України, складаючи самостійний предмет дослідження та оцінки суду.
Таким чином, призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання, яке є майже мінімальним, відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 70 та 71 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Нових обставин, які би переконали колегію суддів у протилежному висновку, ніж у тому, до якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання, в ході апеляційного розгляду встановлено не було.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4