19 вересня 2022 року м. Кропивницький
справа № 2-9811/05
провадження № 22-ц/4809/1027/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
дослідивши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Павлових» до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, непов'язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності і
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Павлових» (далі - ТОВ «Будинок Павлових») до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди відмовлено повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв. м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши КП «Одеське МБТ і РОН» зареєструвати його.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заяву про поновлення строку ОСОБА_1 мотивував тим, що весною 2021 року Суворовським районним судом м. Одеси відкрито провадження по справі № 523/6344/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Суд розглядає справу не стосовно виділення позивачу частки з спадкового майна, а частку з спільної власності його і покійної дружини без його згоди.
За таких обставин наприкінці 2021 року він змушений був передивитись реєстр прав власності на зазначене майно та встановив, що згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 значиться право власності на будинок з гаражем за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2005 .
Крім того за ОСОБА_2 значиться 48/1000 нежитлових будівель водної станції за вказаною адресою, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.03.2002, посвідченого приватним нотаріусом Русских С. Б.
Отже, у ОСОБА_3 з'явилося право на два об'єкти, один з яких належить йому без належних на те прав.
ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ч. 1 ст. 352 та ч. 2 ст. 354 ЦПК України зазначав, що йому не було вручено копію оскаржуваного рішення, він не знав та не міг знати про таке рішення, а йому заборонено знайомитись з матеріалами справи, як наслідок вважає причини пропуску на звернення з апеляційною скаргою поважними.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 серпня 2022 року визнано наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року неповажними.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року залишено без руху.
Запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали звернутися до Кропивницького апеляційного суду із заявою про поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2005 в якій чітко зазначити:
- хто подає апеляційну скаргу на рішення суду, а саме: апеляційна скарга подана учасником справи, від імені та в інтересах ТОВ «Будинок Павлових» її засновником ОСОБА_1 , чи ОСОБА_1 як фізичною особою, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, з посиланням на відповідні норми ЦПК України, які регулюють підстави та порядок поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Якщо апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 від імені ТОВ «Будинок Павлових», зазначити коли товариство отримало копію оскаржуваного рішення суду та які поважні причини пропуску строку на його апеляційне оскарження.
Якщо апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 як фізичною особою, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, зазначити дату, коли йому стало відомо про оскаржуване рішення та коли він його отримав, а також які поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Роз'яснено, що в разі, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнанні неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому ст. 358 ЦПК України.
14 вересня 2022 року на виконання вищезазначеної ухвали до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 13.12.1999 став засновником ТОВ «Будинок Павлових», а за час, коли він був засновником, оскаржуваним рішенням був відчужений гараж ОСОБА_2 у ОСОБА_3 без його відома як засновника.
ОСОБА_1 зазначає, що позов до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, непов'язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди був підписаний ОСОБА_4 як представником ТОВ «Будинок Павлових», однак, доручення на представництво товариства у Малиновському районному суді м. Одеси за вказаним позовом ні ОСОБА_1 , ні його дружина не давали та особисто до суду не звертались.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Будинок Павлових» заявник також не отримував та відзив на зустрічний позов не подавав, судових повісток не отримував.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 зазначав, що подав апеляційну скаргу як засновник ТОВ «Будинок Павлових», який не був повідомлений про місце, дату і час судового засідання.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно п.13 ч. 1 Розділу XIII (Перехідні положення) ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до 15 грудня 2017 року, судом апеляційної інстанції перевіряється дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, строків на апеляційне оскарження встановлених ЦПК України, в редакції до набрання чинності Закону № 2147-VIII, тобто до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 294 ЦПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно п. 9 ч. 1 Розділу XIII (Перехідні положення) ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
У статті 44 ЦПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 27 ЦПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду).
Прецедентна практика ЄСПЛ виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «resjudicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча сааме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, протее їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v.UKRAINE, № 32053/13).
Крім того, згідно з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» протии України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску протии Румунії» Судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) зроблено висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що в жовтні 2005 року ТОВ «Будинок Павлових» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням права володіння та відшкодування майнової шкоди (а. с. 3-4).
Зазначена позовна заява підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як засновниками ТОВ «Будинок Павлових», а також ОСОБА_4 як представником ТОВ «Будинок Павлових».
В жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності (а. с. 39-40).
Протоколами судових засідань підтверджується, що в судових засіданнях, призначених на 17 листопада 2005 року та 28 листопада 2005 року був присутній представник позивача - ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_2 (а. с. 47, 49-50).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року в задоволенні позову ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди відмовлено повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «Будинок Павлових», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок під літерою «Л» загальною площею 222,4 кв. м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши КП «Одеське МБТ і РОН» зареєструвати його (а. с. 51-53).
Дані про надсилання позивач копії оскаржуваного судового рішення матеріали справи не містять.
Апеляційну скаргу на вказане судове рішення ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Будинок Павлових» подав 11 лютого 2022 року (а. с. 64-110).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Будинок Павлових», який підписував позовну заяву був обізнаний, що в Малиновському районному суді м. Одеси розглядається позовна заява до ТОВ «Будинок Павлових» до ОСОБА_2 про захист права власності від порушень, непов'язаних із позбавленням права володіння, відшкодування майнової шкоди, але в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, що свідчить про невиконання ним своїх процесуальних обов'язків, визначених п.6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 27 ЦПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).
Тому процесуальна бездіяльність учасника справи не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали обставини, суд не може визнати поважними, оскільки наведені обставини не позбавляли його в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, враховуючи, що апеляційна скарга подана після спливу більше шістнадцяти років з дня винесення рішення, за відсутністю доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а наведені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду суд визнає неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року необхідно відмовити.
Оскільки у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, долучені до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження клопотання (звернення) суд залишає без розгляду.
Керуючись ст.358 ЦПК України, суд
Визнати наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року неповажними.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2005 року - відмовити.
Копію ухвали та апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко