Провадження № 11-кп/803/2340/22 Справа № 206/5472/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021041700000581 за апеляційною скаргою прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, працюючого у церкві, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:
- 05.07.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. Самарським районним судом від 26.02.2015 року скасовано іспитовий строк, направивши до виправної колонії строком на 2 роки; 21.03.2017 року звільнений з Синельниковської ВК №94 умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 5 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено долю судових витрат та речових доказів.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні наступного.
Приблизно о 20 годині 00 хвилин 23.11.2021 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, ОСОБА_7 знаходився біля магазину «Продукти», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Чаплинська, 148, де зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_8 , з яким у нього зав'язалась бесіда на різні побутові теми. В ході вказаної бесіди ОСОБА_7 помітив, як ОСОБА_8 дістав з кишені своєї куртки мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G361HZWDSEK» та грошові кошти.
В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, а саме мобільного телефону марки «SAMSUNG SM-G361HZWDSEK», грошових коштів та іншого майна, належних ОСОБА_8 , які ОСОБА_7 визначив об'єктами свого злочинного посягання.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, ОСОБА_7 в той же день, приблизно о 20 годині 15 хвилин, пішов за ОСОБА_8 , який відійшов від магазину та почав рухатись по вулиці Чаплинській в напрямку вулиці Польової у місті Дніпро.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, проходячи біля будинку №42 по вул. Польовій у м. Дніпро, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для ОСОБА_8 , підбіг до нього ззаду та, знаходячись на відстані витягнутої руки, завдав йому не менш ніж один удар кулаком своєї правої руки в потиличну частину голови, від якого потерпілий з висоти власного зросту впав на землю вперед у горизонтальному положенні, переважно на правий бік обличчя. В цей час ОСОБА_7 , продовжуючи повторно реалізовувати раніше виниклий злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з метою заволодіння його майном, присів навприсядки з лівого боку від ОСОБА_8 та завдав йому не менше одного удару кулаком правої руки в ліву частину голови, а саме в ліве вухо.
Далі ОСОБА_7 схопив потерпілого за одягнуту на ньому куртку та перевернув на спину, після чого завдав серію ударів кулаками обох рук в обличчя та інші частини голови потерпілого ОСОБА_8 .
Доводячи свій злочинний умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 до кінця, перебуваючи у тому ж місці та в той же час, упевнившись, що ОСОБА_8 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень не чинить йому будь якого супротиву, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, продовжуючи утримувати потерпілого в лежачому положенні, усвідомлюючи, що його протиправні дії є очевидними для потерпілого, своєю рукою дістав, тобто відкрито викрав, з лівої внутрішньої кишені одягнутої на ОСОБА_8 куртки належний йому мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G361HZWDSEK», вартістю 1 500 гривень, після чого своєю рукою дістав, тобто відкрито викрав, з правої кишені одягнутої на ОСОБА_8 куртки, ключі від квартири, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, а також з правої кишені одягнутих на потерпілому брюк дістав грошові кошти, належні ОСОБА_8 , загальною сумою 8 000 гривень та, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 розстебнув і ривком зняв чорний шкіряний ремінь, одягнений на потерпілому, який матеріальної цінності для нього не представляє.
Не реагуючи на прохання ОСОБА_8 припинити протиправні дії та повернути викрадене майно, ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, до кінця, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, утримуючи при собі мобільний телефон марки «SAMSUNG SM-G361HZWDSEK», ключі від квартири, грошові кошти загальною сумою 8 000 гривень, а також чорний шкіряний ремінь, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Умисними, протиправними діями ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 9 500 гривень.
Крім того, внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: семи внутрішньо-шкіряних крововиливів - в лобній області по центру та праворуч, в надбрівній області праворуч, в скроневій області праворуч, в проекції противозавитка правої вушної раковини, в підщелепній області праворуч ближче до підборіддя, в передвушній області ліворуч, в проекції противозавитка лівої вушної раковини; 22-х саден - в лобній області праворуч, в скроневій області праворуч, на спинці носу праворуч, в проекції гайморової пазухи праворуч, на нижній повіці правого ока в проекції внутрішнього кута та зовнішнього кута, по передній поверхні правого колінного суглобу, по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині, по долонній поверхні лівої кисті в проекції 2-ї п'ясної кістки двох синців - в проекції верхньої порожнини лівої вушної раковини, по тильній поверхні лівої кисті в проекції 3-5-ї п'ясних кісток. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить вказаний вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
Вважає, що суд першої інстанції належним чином не вмотивував, сукупність яких обставин, які характеризують особу обвинуваченого та суттєво пом'якшують характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння, дозволяють призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, з мінімальним іспитовим строком.
На думку прокурора, суд мав врахувати обставини вчинення злочину, а також те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, і, крім кваліфікуючої ознаки «повторність», в даному випадку має місце рецидив вчинення ним злочинів. ОСОБА_7 не працевлаштований, стійких соціальних зв'язків не має.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, обвинуваченого та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації скоєного ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.
Відносно доводів апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд першої інстанції врахував обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, та дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд першої інстанції правильно визнав щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом першої інстанції рецидив злочинів.
В зв'язку з наведеним, суд призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України обґрунтовано звільнив останнього від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65-67 КК України, а призначене судом покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 , та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім цього, в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_7 відшкодував йому збитки, претензій до останнього він не має та прохав апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо нього залишити без змін.
За зазначених вище обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_7 реального покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, як того просить прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну вироку суду першої інстанції під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є законним та обґрунтованим, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
В ирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4