Справа № 357/15558/21
Провадження 2-а/357/40/22
15 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П. ,
секретар судового засідання - Чайка О.В., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.
26.11.2021 року Відповідач виніс постанову №590, якою притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13 600,00 грн. за правопорушення, яке полягає в тому, що 29.10.2021 року о 17 годині 02 хвилині в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 53-Б здійснила продаж горілки в кількості 100 грамів та вартістю 13 гривень на розлив для споживання на місці без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, чим порушила вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
З даною постановою Позивач не погоджується, оскільки постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з порушенням вимог чинного законодавства.
За таких обставин Позивач вимушена була звернутися до суду та просила скасувати постанову №590 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.23).
У встановлений судом строк на адресу суду від представника Відповідача надійшов відзив, в якому той зазначив, що викладені позивачем в адміністративному позові обставини та подані докази жодним чином не доводять протиправність та безпідставність винесення адміністративною комісією виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області постанови від 26.11.2021 року №590 про накладення адміністративного стягнення. Таким чином, Відповідач адміністративний позов не визнає та у його задоволенні просить відмовити (а.с.28-39).
15.09.2022 року Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 12.04.2022 року засобами електронного зв'язку на адресу суду Позивач направила заяву про розгляд адміністративного позову без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.80).
15.09.2022 представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив (а.с.97).
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданої суду постанови №590 від 26.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради Київської області Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13 600,00 грн. за правопорушення, яке полягає в тому, 29.10.2021 року о 17 годині 02 хвилині в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 53-Б здійснила продаж горілки в кількості 100 грамів та вартістю 13 гривень на розлив для споживання на місці без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, чим порушила вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», ст.15-3 (а.с.11).
Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам суд ураховує наступні приписи законодавства України.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відтак, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи убачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 570/21 від 29.10.2021 року був складений в день виявлення правопорушення з боку Позивача, однак остання відмовилася від його отримання та підпису, про що зазначено у вказаному протоколі (зворот а.с.40).
Відповідно до приписів ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
За змістом п.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст.218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 156.
Відповідно до п.2 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення за статтею 156 КУпАП мають право складати, посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що 21.12.2017 року рішенням Білоцерківської міської ради №1779-42-VII створено Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта».
Вказане рішення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №810/213/18 було визнано таким, що прийнято у межах повноважень міської ради та у спосіб, що визначений законами України (рішення набрало законної сили 27 листопада 2018 року).
24.07.2018 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради прийнято рішення №329 «Про уповноваження посадових осіб комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» на складання протоколів про адміністративні правопорушення», яким уповноважено посадових осіб КП БМР «Муніципальна варта» згідно додатку №1 на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст.156 КУпАП.
Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.01.2020 року № 05 було внесено зміни в додаток до рішення Виконавчого комітету міської ради від 24.07.2018 року №329 «Про уповноваження посадових осіб Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» на складання протоколів про адміністративні правопорушення» шляхом викладення його в новій редакції.
Суд зауважує, що вищевказані рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради постановлені відповідно до закону, є чинними, у судовому порядку не скасовані.
Згідно з додатком до вищевказаного рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради інспектори з благоустрою комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» Коробков М.О. уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення (зворот а.с.53).
З урахуванням вищевикладеного, вищезазначена посадова особа мала право складати протокол про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за розлив горілки для споживання на місці без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.
Згідно з ч.2 ст.156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування (ресторанного господарства) та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Поняття «заклад ресторанного господарства» міститься в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 (надалі - Правила): заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів. У свою чергу, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Згідно з п. 1.4 Правил суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Відповідно до п.1.5 вказаних Правил заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). При цьому Правилами передбачено, що вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до п.1.7. Правил на фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу (класу), назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму роботи.
В п.22 Постанови КМУ № 854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30.07.1996 року (редакція від 15.05.2018 року), прописано наступне: «продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.»
Наразі, Позивачем не доведено, що вона здійснювала торгівлю (роздрібну) алкоголем на розлив для споживання у місті, яке має статус закладу ресторанного господарства та діє на підставі відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, копій яких суду нею не надано.
У той же час, у матеріалах справи містяться приєднані представником Відповідача до відзиву фотографії, із яких убачається наявність у приміщенні магазину «Сонях» рекламного щита «ВИНА НА РОЗЛИВ» та прилавка з алкогольними напоями (а.с. 46-52).
Крім того, з приєднаного ним до відзиву диску з відеозаписом убачається, що посадовими особами комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Муніципальна варта» в магазині зафіксовано особу Позивача, яка здійснила продаж горілки в кількості 100 грамів та вартістю 13,00 грн. на розлив для споживання на місці без статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.
З відеозапису також убачається, що на зауваження посадових осіб «Муніципальної варти» щодо реалізації алкогольних напоїв на розлив без наявності належної ліцензії, Позивач не заперечувала факту налиття покупцю алкогольного напою в пластикову тару.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2020 року по справі №520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок Відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності, не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Проте, Позивачем докази Відповідача не спростовано, а наявності обставин, на підставі яких суд міг би дійти до протилежного висновку, не доведено. Її доводи про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи спростовуються наданими представником Відповідача доказами (а.с. 66).
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 73 КАС України).
Згідно з ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто які є недопустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.156 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 29.10.2021 року №570/21 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.156 КУпАП, а отже, приймаючи спірну постанову Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Також на підставі ст.139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог по суті, судові витрати необхідно залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 6-8, 19, 72-77, 139, 157, 241-246, 255, 286 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.09.2022 року.
СуддяВ. П. Цукуров