Дата документу 20.09.2022 Справа № 337/4906/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/4906/19Головуючий у 1-й інстанції Ширіна С.А.
Пр. № 22-ц/807/1679/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
20 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення донькою 23 років, починаючим з дня досягнення донькою повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що дочка - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 стала повнолітньою, але на теперішній час вона є студенткою 2-го курсу юридичного факультету денної форми навчання ЗНУ, власних доходів не має. Після набрання дочкою повноліття, відповідач, як батько дитини, не надає їй матеріальної допомоги, не цікавиться її життям, що в свою чергу ставить позивачку у скрутне матеріальне становище, оскільки дочка мешкає разом з нею і позивач докладає всіх зусиль для забезпечення дочки всім необхідним. Позивач вважає, що відповідач, як батько повнолітньої дитини, повинен брати участь в утриманні дитини, при чому він має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки є працездатною особою, отримує постійний дохід, тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки починаючи з дня набрання дитиною повноліття та до досягнення дитиною 23-х років.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ширіну С.А. (а.с. 10).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 12) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року (а.с. 22-23) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцятитрирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду погодилась, у тому числі в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2022 року (а.с. 58-59) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про скасування заочного рішення у цій справі залишено без задоволення (а.с. 47-48).
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції (фактично частково в частині задоволення позовних вимог позивача та зокрема в частині розміру та періоду нарахування останніх), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 61-64) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06.11.2019 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення останньою 23 років.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 76).
В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у цій справі у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 84-85).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі відкрито 25 липня 2022 року (а.с. 86), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 87).
Позивач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідача у цій справі станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом взагалі. Однак, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
В автоматизованому порядку суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Кримську О.М. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 94-95).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), змінити рішення (п.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, правильно задовольняючи позов позивача ОСОБА_3 частково у цій справі, правильно керувався ст. ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 79, 180, 182-184, 191, 199 СК України та правильно виходив із того, що:
- на підставі ст. ст. 198-201 СК України позивач, як мати повнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження, копія а.с. 4), але продовжує навчання (довідка від 16.10.2019 року а.с. 5),
- має право на стягнення з відповідача, як батька, аліментів на утримання останньої,
- оскільки дочка потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням на 2 курсі юридичного факультету, спеціальність - правознавство, форма - денна/контракт Запорізького національного університету (довідка а.с. 5),
- з 06.11.2019 року (дати подачі позову у цій справі - відмітка суду на позові а.с. 1),
- але не більше ніж до досягнення останньою 23-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Разом із тим, суд першої інстанції допустився помилки:
- при визначенні розміру цих аліментів,
- зазначивши у рішенні мінімальну та максимальну межі цих аліментів,
- та у визначенні кінцевої дати для стягнення цих аліментів.
Згідно із ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення, а саме: справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційною скаргу такою підставою.
У заяві про перегляд заочного рішення у суду першої інстанції (а.с.29, 47-48) відповідач ОСОБА_1 зазначав, що він у цій справі не отримував від суду першої інстанції судову повістку в порядку ст. 128 ЦПК України.
Проте, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах цієї справи містяться конверт із судовою повісткою суду першої інстанції на ім'я відповідача на судове засідання, призначене судом першої інстанції на 19.12.2021 року (а.с.12), з відміткою поштового відділення про підстави його повернення: «адресат відсутній» (а.с. 17).
В силу вимог ст. 128 ч. 8 п. 4 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про …. відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с. 11), якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, при цьому апеляційним судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника свою вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі не обґрунтовував такою підставою, тому остання не може бути застосована апеляційним судом у цій справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції у цій справі можна змінити апеляційним судом без його скасування з таких підстав та у такий спосіб, а саме:
- зменшивши розмір визначених аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з «1/4 частини» до «1/6 частини» всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно,
- виключивши вказівку про мінімальну та максимальну межі цих аліментів «але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку»,
- вказавши кінцеву дату стягнення аліментів: «…до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення останньою 23 років»,
- в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Оскільки, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів у цій справі не звернув належної уваги на таке:
- мінімальна та максимальна межі аліментів встановлюється Сімейним (ст. 182 ч. 2) та Цивільним процесуальними (ст. 161 ч. 4) кодексами України лише для «дитини»;
- в силу вимог ст. 6 ч. 1 СК України правовий статус «дитини» має особа до досягнення нею повноліття;
- тому зайвою в оскаржуваному рішенні у цій справі є та підлягає виключенню вказівка про мінімальну та максимальну межу аліментів у цій справі на утримання особи, яка досягла повноліття, а саме: «але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку»,
- також, саме розмір аліментів у вигляді «1/6 частини» всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно є обґрунтованим та доведеним, розумним і справедливим у цій справі, таким, що відповідає інтересам повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання та у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги від батька, та не порушує прав відповідача, як батька та платника цих аліментів, який на час розгляду цієї справи судом першої інстанції офіційно не працевлаштований, але є працездатним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні),
- оскільки, в силу вимог ст. 200 ч. 1 ЦПК України суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку…у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу (зокрема ст. 182 ч. 1 п. 2 СК України - …матеріальне становище платника),;
- крім того, поза межами уваги суду першої інстанції у цій справі залишились вимоги ст. 199 ч. 1 СК України, за змістом якої: якщо повнолітні дочка…продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу,
- позивач у цій справі належними, допустимими доказами не довела той факт, що відповідач, який офіційно не працевлаштований на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, має можливість надавати їй матеріальну допомогу на повнолітню дитину у розмірі «1/4 частини» всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно;
- оскільки, відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину);
- крім того, пріоритетним для стягнення аліментів з відповідача на користь відповідача є саме факт навчання дитини, а не досягнення останньою 23-річного віку, а тому суд мав визначати у цій справі кінцеву дату стягнення аліментів, зазначаючи так: «…до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення останньою 23 років».
В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають єдино правильною та єдино можливою.
Так, стороною відповідача взагалі при вирішенні питання судом першої інстанції про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі не було надано належних, допустимих доказів в обґрунтування наявності відповідного майнового стану відповідача через начеб - то перебування батьків відповідача на його утриманні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_5 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі у цій частині відсутні.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі у цій частині, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача, є додані відповідачем до його апеляційної скарги: - свідоцтво відповідача від 14.09.1979 року про його народження із зазначенням його батьків: ОСОБА_6 , 1952 р.н., та ОСОБА_7 , 1956 р.н., (копія а.с. 68), - посвідчення ОСОБА_6 , як батька відповідача, який є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново з 21.07.2008 року (копія а.с. 69), - посвідчення батька відповідача, як пенсіонера з 27.11.1972 року (копія а.с. 70), - посвідчення матері відповідача, як пенсіонера за віком довічно з 05.09.2011 року (копія а.с. 71).
Проте, останніми не спростовуються правильні висновки суду у цій справі про відсутність правових підстав для визначення розміру аліментів у цій справі на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням останньої, з урахуванням саме факту утримання відповідачем його батьків - непрацездатних пенсіонерів, які отримають пенсію від держави тощо (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), оскільки факт такого утримання стороною відповідача у цій справі належними, допустимими доказами (рішення суду про встановлення факту такого утримання в іншій справі чи рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь його батьків будь-яких аліментів тощо) не доведено.
Не можуть бути доказами у цій справі, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, при перегляді заочного рішення суду у цій справі від 19.12.2019 року надані відповідачем суду першої інстанції спочатку до заяви про перегляд заочного рішення, а потім - й апеляційному суду до апеляційної скарги докази, а саме:
- довідка ЗНУ від 21.12.2021 року про навчання дочки вже на 4 курсі на заочній формі навчання (а.с. 32-33, 72),
- довідка Національної гвардії України в/ч НОМЕР_3 від 11.04.2022 року відносно відповідача ОСОБА_1 про перебування його на військовій службі з 11.04.2022 року по теперішній час (а.с.55),
- інформація лише в січні 2022 року працевлаштувався підсобним робітником роздрібного складу № 7 АВ «Металгруп», але його заробітна плата за вказаним місцем роботи не перевищує розмір мінімальної,
тобто датами та про обставини, що виникли після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі.
Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити учасникам цієї справи, що відповідач ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому окремо від цієї справи вирішувати питання про зміну (зменшення) розміру аліментів, визначених у цій справі, в порядку ст. 192 СК України на підставі вищезазначених доказів, які не прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, оскільки свідчать про зміну форми навчання дочки та майнового стану ОСОБА_1 , як платника аліментів, вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі.
Також, судом першої інстанції, правильно з додержанням вимог ст. 141 ч. ч. 1, 6 ЦПК України було вирішено питання про судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції у вигляді судового збору, який є мінімальним.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року у цій справі слід змінити: - зменшивши розмір визначених аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з «1/4 частини» до «1/6 частини» всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, - виключивши вказівку про мінімальну та максимальну межі цих аліментів «але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку», - вказавши кінцеву дату стягнення аліментів: «…до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення останньою 23 років», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч.1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача лише частково при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію у цій справі судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.81), який є мінімальним.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року у цій справі змінити:
- зменшивши розмір визначених аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з «1/4 частини» до «1/6 частини» всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно,
- виключивши вказівку про мінімальну та максимальну межі цих аліментів «але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку»,
- вказавши кінцеву дату стягнення аліментів: «…до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до досягнення останньою 23 років».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 20.09.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.