Справа № 308/9736/20
Закарпатський апеляційний суд
30.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Животова Є.Г., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кузки С.О., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Резуненка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою захисника Фекийшгазі К.С. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2020,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.11.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн судового збору.
В оскарженій постанові судді від 26.11.2020 йдеться про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за таких обставин.
17.09.2020, біля 15 год. 02 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М06 «Київ-Чоп», 808 км, на території АЗС «Motto», під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності виконання маневру, не звернувся по допомогу до інших осіб (щодо інформування про безпечність руху заднім ходом) , та вчинив наїзд на автомобіль «Hyundai LX 35», номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі захисник Фекийшгазі К.С. просить зазначену вище постанову судді від 26.11.2020 скасувати та закрити провадження у даній справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 з таких підстав.
17.09.2020 ОСОБА_1 зупинився на паркувальному майданчику на території АЗС «Motto». Близько 15 год. ОСОБА_1 здійснював виїзд з паркомісця заднім ходом, при цьому дотримувався всіх положень, передбачених Правилами дорожнього руху, в тому числі: рухався з мінімальною швидкістю, упевнився у безпечності виїзду, щоб не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
При цьому, з прилеглої до території АЗС ґрунтової дороги різко здійснив в?їзд на територію АЗС «Motto» водій автомобіля «Hyundai LX 35», номерний знак НОМЕР_3 . При цьому схема руху на території АЗС взагалі не передбачає в'їзду в цій частині території, а водій при цьому рухався без зупинки з постійною швидкістю.
Тобто власник даного автомобіля здійснив в?їзд з порушенням схеми руху автомобілів по АЗС, не пригальмував перед в?їздом та не переконався в безпечності в?їзду.
При цьому ОСОБА_1 навіть не припускав можливості в?їзду автомобіля на територію АЗС цією дорогою, оскільки вона розташована поза територією АЗС, не облаштована ніякими дорожніми знаками, будь-якими помітками та дорожнім покриттям й веде у відповідне поле.
Відповідно до п. 10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з?їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Окрім того, згідно пункту 12.5 ПДР у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год, а на АЗС, як свідчить усталена практика щодо вжиття заходів, спрямованих на додержання безпеки дорожнього руху на підприємстві (на підставі генерального плану підприємства розробляється схема руху транспортних засобів і пішоходів відповідно до Правил дорожнього руху), знаходяться дорожні знаки з обмеженням руху 5 км/год. Рухаючись по схемі руху на АЗС та дотримуючись зазначеної швидкості на території АЗС водій автомобіля «Hyundai іХ 55», номерний знак НОМЕР_3 , зміг би попередити виникнення даної ДТП.
Відповідно до пункту 9 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, під час розміщення майданчиків для паркування необхідно враховувати, зокрема серед іншого, умови для забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема видимості в плані та повздовжньому профілі, стан покриття проїзної частини.
Верховний Суд у справі № 760/8191/15-ц дійшов висновку, що власники доріг, вулиць або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях. У справі № 926/878/15 від 15.03.2017 суд підкреслив, що відповідальність за пошкодження автомобіля внаслідок невідповідності дороги вимогам безпеки руху повинні нести органи місцевого самоврядування, відтак ОСОБА_1 є неналежним суб?єктом, якого слід притягати до відповідальності за фактом ДТП, враховуючи вищевикладені обставини її виникнення.
Як зазначено в схемі місця ДТП, наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП нема, однак в пункті «стан покриття проїзної частини» інспектором зазначено характеристику «тощо», хоча, як зафіксовано фотознімками, що додаються до матеріалів справи, дорожнє покриття дороги, з якої виїхав водій автомобіля «Hyundai іХ 55», номерний знак НОМЕР_3 , є ґрунтовим.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кузки С.О. на підтримання апеляційної скарги захисника Фекийшгазі К.С., потерпілого ОСОБА_4 та його представника - адвоката Резуненка О.А., які повністю заперечили проти апеляційної скарги захисника Фекийшгазі К.С., вивчивши матеріали справи, апеляційний суд визнає, що наведена вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суддя першої інстанції, як вбачається з оскарженої його постанови від 26.11.2020, дотримав усі вимоги Закону, зокрема ст.280 КУпАП, правильно з'ясувавши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, винність даної особи в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали даної справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Такий висновок судді ґрунтується на повно і всебічно досліджених у суді зібраних у справі доказах, які підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 283927 від 17.09.2020 (а.с.1), даними схеми дорожньо-транспортної пригоди від 17.09.2020 (а.с.2) і письмовими (а.с. 3,4) та усними поясненнями учасників вказаної ДТП та іншими зібраними доказами, зокрема фотознімками з наслідками вказаної вище ДТП та відображенням перед останньою місця розташування зазначених вище автомобілів учасників у даній справі.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 245,252 КУпАП належним чином дослідив ці докази, з'ясував обставини справи, дав їм відповідну оцінку і вирішив справу в точній відповідності із законом.
Згідно п. 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також передбаченій ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому оскаржувана постанова судді місцевого суду, як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а подана захисником Фекийшгазі К.С. апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ФЕКИЙШГАЗІ Крістіана Степановича залишити без задоволення, а винесену щодо ОСОБА_3 постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2020 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя