79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.09.2022 Справа № 914/551/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Лазаренко С.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Акціонерного товариства “Оксі Банк”, м. Львів
про стягнення неустойки в розмірі 1 346 573,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Чижович І.З. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Скрут Л.Б. - довіреність від 26.11.2020 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1252 від 08.12.2006 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: Акціонерного товариства “Оксі Банк” про стягнення неустойки в розмірі 1 346 573,00 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.03.2022 р. позовну заяву Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача - Акціонерного товариства “Оксі Банк” про стягнення неустойки в розмірі 1 346 573,00 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
01.04.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 7104/22 від 04.04.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.05.2022 р.
04.05.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 9291/22, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 08.06.2022 р.
20.05.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 10650/22, а саме - платіжні доручення про сплату банком орендної плати за період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року включно.
06.06.2022 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 11858/22, відповідно до якого позивач просить суд заперечення відповідача проти позову відхилити, а позовні вимоги задоволити повністю.
Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.06.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/551/22 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача.
В судовому засіданні 08.06.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.06.2022 р.
23.06.2022 р. представником позивача подано на адресу суду письмові пояснення з додатками щодо розрахунку заборгованості за вх. № 13406/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/551/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.07.2022 р.
В судовому засіданні 20.07.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 07.09.2022 р.
07.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 11858/22 від 06.06.2022 р. р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
07.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 9291/22 від 04.05.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/551/22 .
В судовому засіданні 07.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 30.07.2004 року між Львівським комунальним підприємством «Рембуд» та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» укладено договір оренди № 17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі-Договір).
Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди) - приміщення за адресою: м. Львів, пл.Галицька,15, загальною площею 215,7 кв.м., для розташування установ банку.
Згідно п.1 договору про внесення змін, укладеного 22.10.2004 року, площа приміщень визначена у розмірі 232,7 кв.м. у зв'язку із збільшенням загальної площі орендованих приміщень на 17,0 кв.м., а згідно п.1 договору про внесення змін та доповнень від 17.10.2007 року, площа приміщень визначена у розмірі 217,8 кв.м. у зв'язку із зменшенням загальної площі орендованих приміщень на 14,9 кв.м.
Позивач зазначає про те, що з огляду на те, що об'єкт оренди перебував в комунальній власності, 12.10.2016 р. між Львівським комунальним підприємством «Рембуд» та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було укладено договір відступлення права вимоги (реєстр. № 763), відповідно до якого Управління зайняло місце орендодавця в договорі оренди № 17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 30.07.2004.
Таким чином, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради виконувало повноваження орендодавця за Договором.
24.01.2014 року між Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» (надалі відповідач) було укладено договір суборенди нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 217,8 кв.м. за адресою: м. Львів, пл. Галицька,15 для розташування установ банку.
Таким чином, на думку позивача, договір суборенди від 24.01.2014 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк», припинив свою дію одночасно з первинним договором оренди - 01.08.2019 року.
22.02.2017 року за актом приймання-передачі (вих.№5004-144) ПАТ «Оксі Банк» (відповідач у справі) повернув ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» частину приміщень загальною площею 126,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, площа Галицька, 15.
Вказані обставини встановлені рішеннями судів у справі № 914/2136/19 та у справі № 914/167/20.
11.10.2021 р. відповідно до акту приймання-передачі, АТ «ОКСІ БАНК» було проведено вивільнення нежитлових приміщень площею 91,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15.
Згідно договору суборенди з ВАТ «Селянський комерційний банк» «Дністер», АТ «ОКСІ БАНК» сплачувало орендну плату напряму на рахунок Управління комунальної власності.
Зміни в нарахуваннях відбулись відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2699/16.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 р. у справі №914/2699/16 задоволено позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту до ВАТ «СКБ «Дністер» за участю третьої особи ПАТ «Оксі Банк», та внесено зміни в договір оренди №17 нерухомого майна від 30.07.2004, зокрема:
- «пункт 5.1 договору викладено в такій редакції: «Розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (із змінами і доповненнями) і складає 86'360,54 грн. без ПДВ за жовтень 2016 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством».
- “ абзац 4 розділу 1 договору викладено в такій редакції: «Згідно з висновком оцінювача, затвердженим наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.06.2016 № 1983/е, ринкова вартість об'єкта, оренди станом на 30.04.2016 року становить 6 019 200,00 грн. без ПДВ»;
- пункт 5.3 договору викладено в редакції: «Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця».
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 у справі № 914/2699/16 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
З січня 2017 року ПАТ «ОКСІ БАНК» сплачувало орендну плату з урахуванням змін, внесених рішенням суду, що підтверджується актами звірки та листом ПАТ «ОКСІ БАНК» від 30.07.2018 року, який долучено позивачем до матеріалів справи.
Керуючись визначеним розміром орендної плати, з урахуванням змін згідно рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2699/16 від 20.12.2016 р. та відкритими даними про показник інфляції у відповідності до розміру займаної площі та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 р. ( із змінами і доповненнями), Управління комунальної власності провело обґрунтований розрахунок боргу, який виклало у формі довідки за вих. № 4-2302-50848 від 16.12.2021. Як зазначає позивач, цей розрахунок відображує заборгованість за кожен місяць з урахуванням інфляції, наявні оплати та остаточну суму заборгованості і долучений, як додаток до позовної заяви.
Таким чином, за період з 01.08.2019 року по 11.10.2021 року (момент звільнення приміщення) Відповідач допустив заборгованість зі сплати неустойки у сумі 1 346 573,00 грн. із врахуванням здійснених відповідачем проплат.
На підставі викладеного, Управління комунальної власності вважає за необхідне заявити до АТ «ОКСІ БАНК» позовну вимогу про стягнення заборгованості за незаконне користування приміщенням.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до ухвали Львівської міської ради № 6464 від 28.04.2020 р. «Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період карантину» встановлено, що на період з 17.03.2020 року і до завершення карантину не нараховується та сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, за винятком орендарів, у договорах яких визначене цільове призначення як “банк“ , для яких встановлюється коефіцієнт 0,5.
В подальшому, ухвалою Львівської міської ради № 121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 № 6464 «Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» встановлено, що дія ухвали від 28.04.2020 № 6464 поширюється з 17.03.2020 р. до 28.02.2021 р. включно.
Вищевказана обставина також відображена в довідці про заборгованість за вих. № 4-2302- 50848 від 16.12.2021 р., яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 346 573,00 грн. заборгованості із сплати неустойки та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 9291/22 від 04.05.2022 р., відповідач зазначає про те, що в жовтні 2019р. Управління комунальної власності звернулось до суду з позовом до АТ «ОКСІ БАНК» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення. Банк не погоджувався із твердженням позивача, оскільки вважав себе орендарем, а не суборендарем приміщень за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15. Відносини між АТ «ОКСІ БАНК» та Орендодавцем виникли ще у 2010 році на підставі п.7.1 Договору суборенди № 1 від 29.01.2010р. Строк дії цього договору станом на день звернення позивача до суду не закінчився - строк до 23.11.2019р.,- а отже - позов Банк вважав безпідставним. Як зазначає відповідач, враховуючи різне трактування правовідносин, що склалися, банк змушений був звернутися до суду із позовом до Управління комунальної власності із позовною вимогою про визнання Договору суборенди № 1 від 29.01.2010р. - договором оренди. Остаточне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку, прийняв Верховний Суд 09.09.2021 року. 11.10.2021р. між банком та балансоутримувачем приміщення було підписано Акт прийому - передачі приміщення. Таким чином, враховуючи судові процеси стосовно спірного приміщення, АТ «ОКСІ БАНК» вважав, що добросовісно користувався нежитловим приміщенням упродовж спірного періоду, оскільки мав обґрунтовані сподівання на вирішення судових спорів на свою користь. А отже вважає, що в діях банку - відсутня вина. Крім того, банком за весь спірний період (з 01.08.2019 р. по 30.10.2021р.) сплачувалася Управлінню комунальної власності орендна плата відповідно до умов договору суборенди від 24.01.2014р. Як зазначає відповідач, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки притягнення орендаря до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення - суперечить ст. 61 Конституції України.
Окрім того, відповідно до ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
30 липня 2004 року між Львівським комунальним підприємством “Рембуд” (орендодавець за договором) та Відкритим акціонерним товариством “Селянський комерційний банк “Дністер” (орендар за договором) укладено договір №17 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно умов п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, приміщення загальною площею 215,7 кв.м. за адресою: м. Львів, пл.Галицька,15. Вартість об'єкта оренди визначена станом на 01.06.2004 року і становила 397'890,00 грн. відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 28.07.2004 №296е.
Цільове призначення об'єкта оренди - розташування установ банку (п.2 договору № 17 від 30.07.2004 р.).
Пунктом 4.1 та 4.3 договору № 17 від 30.07.2004 р. сторони встановили, що термін договору оренди визначений з 01.08.2004 р. до 01.08.2009 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (п.4.8 договору).
Відповідно до п.7.19 договору, орендар має право здавати частину об'єкта оренди у суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.
22.10.2004 р. та 17.10.2007 р. до зазначеного договору внесено зміни у зв'язку із зміною загальної площі орендованих приміщень.
Повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання. У разі припинення або розірвання договору, орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини орендаря. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди (розділ 9 договору оренди).
24.01.2014 р. між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" (за договором -суборендодавець), ПАТ "Оксі Банк" (за договором -суборендар) та Львівським комунальним підприємством "Рембуд" (за договором орендодавець) укладено договір суборенди, відповідно до умов якого, суборендодавець надав в суборенду суборендарю, а суборендар орендує в суборендодавця протягом терміну суборенди, зазначеного в п. 2.1 цього договору, приміщення загальною площею 217,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, площа Галицька, 15.
12.10.2016 між Львівським комунальним підприємством “Рембуд” (первісний кредитор) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (новий кредитор, позивач у справі) укладено договір про відступлення права вимоги. За умовами вказаного договору первісний кредитор (ЛКП “Рембуд”) передає належне йому право вимоги, згідно з договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №17 від 30.07.2004, укладеним між ЛКП “Рембуд” та АТ “Селянський комерційний банк “Дністер” (основний договір) з усіма додатками до нього, а новий кредитор (УКВ ДЕП ЛМР) прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. Внаслідок укладення цього договору Управління займає місце орендодавця в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п.1.2 договору).
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 р. у справі №914/2699/16 задоволено позовні вимоги Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ВАТ “СКБ “Дністер” за участю третьої особи ПАТ “Оксі Банк”, та внесено зміни в договір оренди №17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 30.07.2004, укладений між Львівським комунальним підприємством “Рембуд” (передав свої повноваження Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) та ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер”, а саме:
- абзац 4 розділу 1 договору викладено в такій редакції: “Згідно з висновком оцінювача, затвердженим наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.06.2016 №1983/е, ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30.04.2016 становить 6'019'200,00 грн. (шість мільйонів девятнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) без ПДВ”;
- пункт 5.1 договору викладено в такій редакції : “Розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 ( із змінами і доповненнями) і складає 86'380,54 грн. ( вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень 54 коп.) без ПДВ за жовтень 2016 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством”;
- пункт 5.3 договору викладено в редакції: “Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця.
У разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення , включаючи день оплати.
Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди”.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 у справі № 914/2699/16 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
22.02.2017 р. за актом приймання-передачі (вих.№5004-144) ПАТ “Оксі Банк” (відповідач у справі) повернув ЛКП “Агенція ресурсів Львівської міської ради” частину приміщень загальною площею 126,1 кв.м. під індексами: 73, 74, 75а, 75б, 75в, 75г, 75д, 75, що знаходяться за адресою: м.Львів, площа Галицька, 15. Вказаний акт приймання-передачі долучений позивачем до матеріалів справи.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2136/19 від 23.09.2021 р. за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача: Акціонерного товариства “Оксі Банк”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівського комунального підприємства “Рембуд” про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерне товариство “Оксі Банк” усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення із нежитлових приміщень по пл.Галицькій, 15 у м.Львові, загальною площею 91,7 кв.м., а саме приміщень першого поверху, позначених на плані цифрами 1, 2, 2а, 3, 3а, 4, 4а, та приміщень підвалу, позначених на плані цифрами V та VI.
Вказаним рішенням суду у справі № 914/2136/19 від 23.09.2021 р. встановлено, що 05.08.2019 р. Управління комунальної власності ДЕР ЛМР повідомило орендаря ВАТ Селянський комерційний банк “Дністер” про припинення договірних відносин, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди 01.08.2019 р. (повідомлення за вих.№2302-вих-3708 від 05.08.2019 р. надіслано 06.08.2019 р. на адреси орендаря: м. Львів, вул. Переяславська, 6а та м. Львів, пл. Галицька, 15). Листом за вих.№2302-вих-3707 від 05.08.2019 р. Управління звернулося до АТ “Оксі Банк” та зазначило про необхідність повернення об'єкта суборенди балансоутримувачу ЛКП “Агенція ресурсів Львівської міської ради”.
Листом від 12.08.2019 р. за №1111-533 АТ “Оксі Банк” повідомив позивача, що договір суборенди №1 від 29.01.2010 р. з додатковим договором до нього від 24.01.2014 вважає продовженим до 23.11.2019 р., а тому відмовився повертати спірні приміщення.
У січні 2020 року Акціонерне товариство “Оксі Банк” звернулося до суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство “Рембуд”, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Львівська міська рада) про визнання договору суборенди №1 від 29.01.2010 (зі змінами), укладеного між ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер”, АТ публічного типу “Оксі Банк” (правонаступником якого є АТ "Оксі Банк") та ЛКП “Рембуд”, договором оренди, а також про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди на новий термін. Позовні вимоги позивача були обгрунтовані тим, що на підставі п.7.1 договору суборенди, останній слід вважати договором оренди, і оскільки відповідач вважає припиненим договір оренди 01.08.2019, то позивач має переважне право на переукладення договору оренди на новий термін, як належний орендар.
Відмовляючи у задоволенні позову, Господарський суд Львівської області у рішенні від 11.08.2020 р. у справі №914/167/20, з висновками якого погодився суд апеляційної та касаційної інстанції, виходив з того, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму; у разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду суд встановив, що договір оренди припинив свою дію також 01.08.2019. Відтак, спірний договір суборенди припинив свою дію одночасно з первинним договором оренди 01.08.2019. При цьому, суд визнав необґрунтованими посилання позивача на умови п.7.1 договору суборенди, відповідно до якого у випадку дострокового розірвання або припинення первинного договору оренди, зокрема у випадку ліквідації суборендодавця, суборендар та орендодавець продовжують виконувати обов'язки за цим договором в повному обсязі, внаслідок чого цей договір продовжує діяти як договір оренди і надалі вважається укладеним між суборендарем та орендодавцем та за яким орендодавець набуває права та обов'язки орендодавця та суборендодавця за цим договором до моменту укладення нового договору, оскільки позивачем не доведено настання наслідків, зазначених у вказаному пункті договору суборенди. Верховний Суд у даній справі відзначив, що: “…зважаючи на умову п.7.1 та інші умови, погоджені сторонами у додатковому договорі від 24.01.2014 до договору суборенди, сторони (в тому числі і суборендодавець і суборендар (позивач у справі) визнали факт існування між ними правовідносин суборенди та чинність основного договору оренди станом на час укладення додаткового договору до договору суборенди, у зв'язку з чим твердження позивача про припинення договору оренди ще у 2010 році, у зв'язку з банкрутством суборендодавця ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер”, правильно визнані апеляційним господарським судом безпідставними… Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер” станом на 01.08.2019 та станом на час винесення постанови апеляційним судом не ліквідоване і перебувало в стані припинення, що свідчить про відсутність підстав вважати, що договір оренди №17 від 30.07.2004 був достроково припинений, а договір суборенди на підставі п.7.1 останнього трансформувався у договір оренди”.
11.10.2021 р. відповідно до акту здачі-приймання АТ «ОКСІ БАНК» було проведено вивільнення нежитлових приміщень площею 91,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15. Вказаний акт здачі-приймання долучений позивачем до матеріалів справи, що не заперечується відповідачем.
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заявило позовну вимогу до відповідача про стягнення заборгованості за незаконне користування відповідачем приміщення зі сплати неустойки в розмірі 1 346 573,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Оцінка суду.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, піднайм (суборенда) є однією з форм використання найнятого (орендованого) майна. Передача майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату.
З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача.
Отже, наймач (орендар) отримує відносно піднаймача (суборендар) права та обов'язки наймодавця (орендодавця). В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Відповідальним за стан речі та внесення плати за користування перед наймодавцем залишається наймач, який повинен виконувати свої обов'язки незалежно від того, яким чином виконуються обов'язки піднаймачем.
Як встановлено судом, 24.01.2014 р. між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" (за договором -суборендодавець), ПАТ "Оксі Банк" (за договором -суборендар) та Львівським комунальним підприємством "Рембуд" (за договором орендодавець) було укладено договір суборенди нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 217,8 кв.м. за адресою: м. Львів, пл. Галицька,15 для розташування установ банку.
Згідно зі ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Таким чином, договір суборенди від 24.01.2014 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк», припинив свою дію одночасно з припиненням дії первинного договору оренди - 01.08.2019 року.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 р. у справі №914/167/20, в задоволенні позовних вимог АТ «ОКСІ БАНК» до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради та третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства “Рембуд” про: визнання договору суборенди договором оренди та зобов'язання укласти договір оренди на новий термін - відмовлено повністю. Вказане рішення суду від 11.08.2020 р. у справі №914/167/20 залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 р. та постановою Верховного Суду від 09.09.2021 р., в якому судом встановлено, що договір №17 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 30.07.2004 р. та договір суборенди від 24.01.2014 р. припинили свою дію - 01.08.2019 року.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором.
22.02.2017 року за актом приймання-передачі (вих.№5004-144) ПАТ «Оксі Банк» (відповідач у справі) повернув ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» частину приміщень загальною площею 126,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, площа Галицька, 15 (а.с. 51).
Вказані обставини встановлені рішеннями судів у справах № 914/2136/19 та № 914/167/20.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
11.10.2021 р. відповідно до акту приймання-передачі, АТ «ОКСІ БАНК» було проведено вивільнення нежитлових приміщень площею 91,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15 (а.с. 52).
Відповідно до п.2.3. Договору суборенди від 24.01.2014 р., після закінчення або дострокового припинення терміну суборенди, суборендар повертає суборендодавцеві приміщення за актом приймання передачі примішень, у стані не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату підписання цього договору, враховуючи нормальний знос протягом терміну суборенди.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Як встановлено судом, 22.02.2017 року за актом приймання-передачі (вих.№5004-144) ПАТ «Оксі Банк» (відповідач у справі) повернув ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» частину приміщень загальною площею 126,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, площа Галицька, 15 (а.с. 51).
11.10.2021 р. відповідно до акту приймання-передачі,АТ «ОКСІ БАНК» було проведено вивільнення нежитлових приміщень площею 91,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15 (а.с. 52).
Отже, відповідачем порушено виконання, передбаченого Договором суборенди від 24.01.2014 р., обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. При цьому, згідно положень ч.1 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.286 ГК України, розмір орендної плати, який орендар сплачує орендодавцю за користування майном незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, встановлюється договором найму.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.09.2018р. у справі №909/62/18).
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.04.2018р. у справі №914/4238/15).
Відповідно до довідки Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за вих. № 4-2302-8720 від 31.03.2022 р., яка долучена позивачем до матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати неустойки за період з 01.07.2019 року до 01.10.2021 р. із зарахуванням здійснених відповідачем проплат за цей період, становить 1 346 573,00 грн., у якій в графі «Борг на початок місяця по оренді» станом на 01.08.2019 р. відображена нарахована орендна плата за липень 2019 року в суму 57 628,78 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 року у справі № 914/2136/19 та рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2020 р. у справі №914/167/20, яке залишене без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 р. та Постановою Верховного Суду від 09.09.2021 встановлено, що договір №17 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) від 30.07.2004 припинив свою дію 01.08.2019 року.
Згідно із ст.774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Таким чином договір суборенди від 24.01.2014 року припинив свою дію одночасно з первинним договором оренди - 01.08.2019 року
Також рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 р. у справі №914/2136/19 встановлено, що оскільки строк дії договорів закінчився 01.08.2019 р, то з наступного дня відповідач не вправі користуватися спірним приміщенням і зобов'язаний звільнити його.
Тобто договір суборенди діяв до 01.08.2019 року, відтак в графі нарахування 01.08.2019 р. в довідці про заборгованість відображена сума - 1 853,41 грн., яка становить собою нараховану
за 01.08.2019 орендну плату, що була сплачена Відповідачем 17.09.2019 р. згідно із банківськими виписками по рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи.
Із 02.08.2019 розпочалось нарахування неустойки, яку відповідач, як свідчать, надані ним копії платіжних доручень та надані позивачем банківські виписки по рахунку, оплачував не в повному обсязі, відтак, стягнення решти заборгованості із неустойки в сумі 1 346 573,00 грн. стали предметом позовних вимог. Вивільнення нежитлових приміщень відбулося згідно з актом приймання-передачі від 11.10.2021 р., відтак нарахування неустойки по 11.10.2021 рік відповідає законодавству.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обов'язку щодо повернення відповідачем зайнятих приміщень згідно договору суборенди від 24.01.2014 р.
Стосовно тверджень відповідача, які викладені у поданому відзиві за вх. № 9291/22, суд зазначає наступне.
Відповідач, посилаючись на норму ст. 232 ГК України, судову практику, стверджує, що нарахована позивачем неустойка є штрафною санкцією в розумінні господарського законодавства. Проте предметом позову у даній справі є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України. В постанові пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Тобто правова природа неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, відмінна від правової природи неустойки, передбаченої ст. 549 ЦК України і на неї не поширюються правила нарахування, передбачені ст.232 ГК України.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16 Верховним судом відмовлено позивачу у стягненні на його користь одночасно орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном та неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України. При цьому судом зазначено, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України.
Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми нарахованої на підставі ст.785 ЦК України неустойки суд зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоча йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення позивачу орендованих приміщень у зв'язку із припинення дії Договору суборенди від 24.01.2014 р., а також зобов'язань щодо сплати нарахованої у відповідності до ст.785 ЦК України неустойки, беручи до уваги наявність вини відповідача, відсутність доказів погашення заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок нарахованої неустойки, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 346 573,00 грн. заборгованості із сплати неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 17 294,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 574 від 15.12.2021 р. та 2 903,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 359 від 28.12.2021 р.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 20 198,59 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства “Оксі Банк” (79019, м. Львів, вул. Газова, 17; код ЄДРПОУ №09306278) на користь позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ №25558625) 1 346 573,00 грн. заборгованості із сплати неустойки та 20 198,59 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.09.2022 р.
Суддя Долінська О.З.