ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2022Справа № 910/5719/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер"
про стягнення 652 181, 63 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 652 181, 63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 14/21 від 17.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
10.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до п. 4.9. договору, відповідач в односторонньому порядку стягнув штраф у розмірі неотриманого податкового кредиту за незареєстрованими позивачем податковими накладними з суми, що підлягає оплаті постачальнику за товар отриманий у квітні на загальну суму 652 181, 63 грн, про що відповідно до п. 7.4. договору повідомив позивача листом № 28.07.3 від 28.07.2022.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер" про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
30.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив та клопотання про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Суд, розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, зазначає наступне.
Відповідно до статті 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 по справі №910/5719/22 зобов'язано позивача протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати суду відповідь на відзив відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК.
Як встановлено судом, відзив на позовну заяву був отриманий уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" 06.08.2022, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.
Таким чином, позивач повинен був подати відповідь на відзив на позовну заяву у строк по 11.08.2022, проте вказана відповідь на відзив була подана на адресу суду 30.08.2022, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого судом.
За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості позивачу реалізувати своє процесуальне право на подання відповіді на відзив, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача та поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер" (далі - покупець) укладено договір поставки №14/21, умовами якого передбачено, що постачальник, на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими Сторонами у видатковій накладній. Товар постачається партіями.
Відповідно до п. 4.4 договору, перехід права власності на Товар відбувається після передачі партії Товару на складі Покупця та підписання представником Покупця відповідної видаткової та товаро-транспортної накладних в пункті поставки товару, визначеному в п.4.3 Договору. Ризик випадкової втрати чи псування Товару несе Покупець з моменту отримання Товару в пункті поставки товару, визначеному в п.4.3 Договору.
Продавець Товару надає наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація виробника; інші, надання яких є обов'язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії. (п.4.5 договору)
Згідно п. 5.2. договору, оплата кожної отриманої Покупцем партії Товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника у термін не більше 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати здійснення поставки Постачальником, вказаної у видатковій накладній Постачальника. Сума даного Договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає Товар на всьому протязі дії даного Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року в частині поставки, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по даному Договору. У разі, якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не виявить бажання про розірвання Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій сторонами не обмежується. (п. 12.1. договору).
Додатком № 1 до договору поставки №14/21 від 17.02.2021 сторони погодили специфікацію до договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №14/21 від 17.02.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 652 181,63 грн, що підтверджується видатковими накладними №1420 від 09.04.2022 на суму 4356 грн., №1421 від 09.04.2022 на суму 92 763 грн., №1422 від 09.04.2022 на суму 58 583,26 грн., №1428 від 09.04.2022 на суму 11 120,32грн., №1429 від 09.04.2022 на суму 12 771 грн., №1430 від 09.04.2022 на суму 30 690 грн., №1431 від 09.04.2022 на суму 31 704,76 грн., №1432 від 09.04.2022 на суму 36 630 грн., №1435 від 09.04.2022 на суму 26 606,26 грн., №1436 від 09.04.2022 на суму 15 171,76 грн., №1437 від 09.04.2022 на суму 23 042,26 грн., №1438 від 09.04.2022 на суму 22 819,50 грн., №1439 від 09.04.2022 на суму 20 666,26 грн., №1450 від 11.04.2022 на суму 208 791 грн., №1451 від 11.04.2022 на суму 24 934,50 грн., №1423 від 09.04.2022 на суму 31 531,50 грн.
Таким чином, як зазначає позивач, сума основного боргу відповідача за поставлений товар згідно договору поставки №14/21 від 17.02.2021 становить 652 181,63 грн.
Враховуючи що у вищезазначений строк відповідачем не було сплачено за поставлений за договором товар, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 26.04.2022, в якій вимагав сплатити протягом 7 банківських днів вартість поставленого товару, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 29.04.2022, накладної.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 652 181,63 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №14/21 від 17.02.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №14/21 від 17.02.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 652 181,63 грн, що підтверджується видатковими накладними №1420 від 09.04.2022 на суму 4356 грн., №1421 від 09.04.2022 на суму 92 763 грн., №1422 від 09.04.2022 на суму 58 583,26 грн., №1428 від 09.04.2022 на суму 11 120,32грн., №1429 від 09.04.2022 на суму 12 771 грн., №1430 від 09.04.2022 на суму 30 690 грн., №1431 від 09.04.2022 на суму 31 704,76 грн., №1432 від 09.04.2022 на суму 36 630 грн., №1435 від 09.04.2022 на суму 26 606,26 грн., №1436 від 09.04.2022 на суму 15 171,76 грн., №1437 від 09.04.2022 на суму 23 042,26 грн., №1438 від 09.04.2022 на суму 22 819,50 грн., №1439 від 09.04.2022 на суму 20 666,26 грн., №1450 від 11.04.2022 на суму 208 791 грн., №1451 від 11.04.2022 на суму 24 934,50 грн., №1423 від 09.04.2022 на суму 31 531,50 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер" утворилась заборгованість у розмірі 652 181,63 грн.
Згідно п. 5.2. договору, оплата кожної отриманої Покупцем партії Товару здійснюється ним в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника у термін не більше 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати здійснення поставки Постачальником, вказаної у видатковій накладній Постачальника. Сума даного Договору складає суму всіх видаткових накладних за якими Покупець отримає Товар на всьому протязі дії даного Договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.9. договору, відповідач в односторонньому порядку стягнув штраф у розмірі неотриманого податкового кредиту за незареєстрованими позивачем податковими накладними з суми, що підлягає оплаті постачальнику за товар отриманий у квітні на загальну суму 652 181, 63 грн, про що відповідно до п. 7.4. договору повідомив позивача листом № 28.07.3 від 28.07.2022.
Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, суд зазначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогами про надання зареєстрованих податкових накладних з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені за вказаними господарськими операціями позивачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, продавець товару надає наступні документи: товаро-транспортна накладна; видаткова накладна; декларація виробника; інші, надання яких є обов'язковою умовою при поставці певного виду товару, належним чином оформлені документи або їх легітимні копії. (п.4.5 договору) Таким чином, суд зазначає, що неотримання відповідачем податкових накладних не звільнює останнього від обов'язку з оплати отриманого товару.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару у розмірі 652 181,63 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт"- задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-волонтер" (вул. Маршала Рибалка, буд.10/8, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 40887542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лембергміт" (вул. Галицька, 143, с. Старий Яричів, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80463, ідентифікаційний код - 42059638) 652 181 (шістсот п'ятдесят дві тисячі сто вісімдесят одна) грн 63 коп. - заборгованості та 9 782 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 72 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков