Справа № 183/4362/22
№ 1-кп/183/1114/22
20 вересня 2022 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рожище Волинської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходить військову службу на посаді водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 429 КК України,-
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 429 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 04 жовтня 2022 року.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року продовжено обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 жовтня 2022 року. На даний час, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, не перестали існувати ризики, передбачені пп. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може переховуватися від суду, зокрема перетнути лінію розмежування та потрапити на непідконтрольну Україні території; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки він має статус військовослужбовця, а свідками у кримінальному провадженні є саме військовослужбовці з військового підрозділу, де проходив службу обвинувачений. З метою запобігання вказаним ризикам, просив продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора. Зазначила, що обвинувачений не заперечує свою провину, існування ризиків прокурором не доведено. До обрання запобіжного заходу обвинувачений сумлінно виконував процесуальні обов'язки. Просить обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, прийшов до наступного висновку.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області продовжено запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 04 жовтня 2022 року включно.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про необхідність продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, суд враховує наступне.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, судом було встановлено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду вказаний ризик не зменшився та продовжує існувати. Про його наявність та продовження існування свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Про наявність даного ризику свідчить і те, що ОСОБА_5 зареєстрований у Рожищенському районі Волинської області, проживає в м. Луцьку, що знаходиться на значній відстані від місця розгляду справи, а також той факт, що військова частина, у якій підозрюваний проходить службу, на даний час виконує бойові завдання пов'язані із військовою агресією Російської Федерації проти України в Луганській та Донецькій областях.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості цього обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Крім того, слідчим суддею було встановлено наявність ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який на думку суду також продовжує існувати та не зменшився з огляду на наступне.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на те, що з урахуванням стадії кримінального провадження, обвинуваченому відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_5 від вартою, суд вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
З урахуванням наведеного, з огляду на конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 виконання ним своїх процесуальних обов'язків, клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід продовжити.
З огляду на наведене, клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є не достатньо обґрунтованим, тому таким, що не підлягає задоволенню.
При визначенні розміру застави суд враховує майновий стан обвинуваченого, те що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яким визначено межі розміру застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину. Однак, суд враховує також і дані про особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які задіяні до відбиття збройної агресії російської федерації станом на час розгляду клопотання, внаслідок чого приходить до висновку, що з огляду на характер інкримінованого правопорушення та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину в період воєнного стану, застава у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, внаслідок чого визначає заставу у розмірі шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 183, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 листопада 2022 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави внесенням якої запобіжний захід у виді тримання під вартою йому замінюватиметься у даному кримінальному провадженні на запобіжний захід у виді застави.
Визначити заставу у вигляді 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 148 860 гривень 00 копійок, які можуть бути внесені обвинуваченим або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави зобов'язати: прибувати за викликом до прокурора, суду; не відлучатися із свого місця проживання без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 16 листопада 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж того, який зазначений у клопотанні - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 20.09.2022 року о 09:30 год.
Суддя ОСОБА_1