Справа № 182/6553/21
Провадження № 2/0182/533/2022
Іменем УКРАЇНИ
20.09.2022 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що 07 грудня 2017 року вона дала відповідачці в борг 2 600 доларів США, про що свідчить письмова розписка. Відповідач зобов'язувався повернути вказані кошти в строк до 31 грудня 2018 року. Саме на цих умовах вони й уклали договір позики. Позивачка неодноразово зверталась до відповідачки, щоб та в добровільному порядку повернула суму боргу, однак, вона всі звернення ігнорує. Тому, оскільки відповідачка в добровільному порядку суму боргу повернути не бажає, позивачка змушена звернутись до суду та стягнути її в примусовому порядку. Таким чином, виходячи з офіційного курсу гривні до долара, по даним НБУ, станом на 01 грудня 2018 року, сума боргу в розмірі 2 600 доларів США в гривневому еквіваленті становить 73 804 грн. 00 коп., яку позивачка і просить стягнути на свою користь.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.15-16).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву до суду не скористалась, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду від неї не надходили. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою її місця проживання та перебування повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19). Крім того, відповідачку було повідомлено про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с.17).
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку, відповідно до вимог ст.1047 ЦК України, договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК).
За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Судом встановлено, що 07 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 2 600 доларів США, із зобов'язанням повернути дану суму заборгованості в строк до 31 грудня 2018 року (а.с.13).
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
На підтвердження неповернутого відповідачем боргу за позикою, позивачем до матеріалів справи додано оригінал розписки від 07 грудня 2017 року (а.с.14). Тому, ці обставини, з урахуванням вимог ст.545 ЦК України, свідчать про невиконання ОСОБА_2 боргового зобов'язання перед ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки відповідачка належним чином не виконала зобов'язань, взятих на себе, відповідно до договору позики, добровільно суму заборгованості не повертає, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 2 600 доларів США, виходячи з розрахунку курсу долара у відношенні до гривні України (1 долар США = 28,3909 грн.). Тому, оскільки сума боргу становить 2 600 доларів США, суд вважає, що стягненню в примусовому порядку підлягає сума в розмірі 73 804 грн. 00 коп., тим самим задовольнивши позовні вимоги.
Також, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп., сплачений останньою при подачі позову (а.с.4).
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 28, 131, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, ст.15, 207, 524, 1046-1049 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07 грудня 2017 року в розмірі 73 804 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот чотири грн.) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім грн.) 00 коп., сплачений останньою при подачі позову до суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал