20 вересня 2022 року м.Суми
Справа №591/1824/22
Номер провадження 22-ц/816/799/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Мамаєм Артуром Сергійовичем, на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2022 року, постановлену у складі судді Сидоренко А.П., в м. Суми, повний текст ухвали виготовлено 29 червня 2022 року,
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області,
У травні 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Мамая А.С., звернувся до суду із скаргою, в якій просив поновити строк звернення до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05 лютого 2019 року в рамках виконавчого провадження №54752463 щодо встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України; визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05 лютого 2019 року в рамках виконавчого провадження №54752463 щодо встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України; зобов'язати Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повідомити Державну прикордонну службу України про скасування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у виконавчому провадженні № 54752463.
Свої вимоги мотивував тим, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації на всій території України, з метою збереження життя та здоров'я своєї дружини та п'ятьох малолітніх дітей, ним було прийняте рішення тимчасово покинути територію України. Однак, рішенням заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) капітана ОСОБА_2 від 19 квітня 2022 року йому було відмовлено в перетині державного кордону України. Підставою для такого рішення стало нібито рішення Зарічного районного суду м. Суми.
19 травня 2022 року скаржник зареєструвався в системі «Дія» і дізнався, що постановою старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05 лютого 2019 року в рамках виконавчого провадження № 54752463 йому було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до моменту погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Про існування судового провадження щодо стягнення з нього аліментів, ухвалення судового рішення та про відкриття виконавчого провадження він не був обізнаний. Він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження.
Зазначає, що він не ухилявся від виконання своїх зобов'язань зі сплати аліментів. Навпаки, ці аліменти скаржник сплачував своїй колишній дружині в добровільному порядку шляхом передавання грошових коштів готівкою.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мамая А.С., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
У доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на ним відповідним рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зазначає, що матеріали виконавчого провадження не місять доказів на підтвердження надсилання боржнику рекомендованим листом з повідомленням постанови про відкриття виконавчого провадження, що вказує на те, що він не знав і не міг знати про існування виконавчого провадження відносно нього.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій з метою ухилення від виконання рішення суду та сплати аліментів. Свої зобов'язання щодо утримання дитини виконував в добровільному порядку. Метою його виїзду за межі України є не ухилення від сплати аліментів, а збереження життя та здоров'я чотирьох неповнолітніх дітей та дружини.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог законодавства державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) при примусовому виконанні у виконавчому провадженні за виконавчим документам про стягнення з скаржника заборгованості по сплаті аліментів, не встановлено. Державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження» і підстави для задоволення скарги відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши обставини справи, з правильним застосуванням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист по справі №591/2834/16-ц, провадження №2/591/159/17 на підставі рішення цього суду від 27 лютого 2017 року за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 06 червня 2016 року та до повноліття дитини. Аліменти сплачувати матері дитини - ОСОБА_3 (а.с.144).
18 вересня 2017 року стягувач ОСОБА_3 звернулась до Конотопського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою, в якій просила прийняти до виконання виконавчий лист №2/591/159/17, виданий Зарічним районним судом м. Суми 20 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року та до повноліття дитини (а.с. 61).
Постановою старшого державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Сумській області Назаренко Я.О. від 21 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с.63).
Згідно супровідного листа № 30721 від 21 вересня 2017 року вказана постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена у виконавчому документі (а.с.62).
Постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Сумській області Мовчан Г.І. від 05 лютого 2019 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2/591/159/17, що виданий 20 березня 2017 року (а.с.6, 113).
Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, посилаючись на норми ст.ст. 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2018 року №256/5/65, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 лютого 2018 року за № 133/31585, вказав, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 01 лютого 2019 року за період з 06 червня 2016 року по 01 лютого 2019 року складає 47750 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
19 квітня 2022 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» Бова О.П. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).
З копії розрахунку заборгованості по аліментам, що здійснений старшим державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Безпалою А.С. при примусовому виконанні зазначеного виконавчого листа вбачається, що розмір заборгованості за боржником ОСОБА_1 станом на травень 2022 року становить 107750,00 грн. (а.с. 142-143).
Крім того, судом першої інстанції були досліджені матеріали цивільної справи №591/2834/16 -ц, за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з яких вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження разом з повісткою на 05 вересня 2016 року, 8 год. 45 хв. та матеріалами позову отримана особисто відповідачем ОСОБА_1 12 липня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (справа № 591/2834/16-ц, а.с.19).
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 на 06 жовтня 2016 року, 13 год. 00 хв отримана 20 вересня 2016 року особисто ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованими повідомленнями (справа № 591/2834/16-ц, а.с.35).
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 на 17 січня 2017 року, 16 год. 30 хв. отримана 06 грудня 2016 року матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням (справа № 591/2834/16-ц, а.с.51).
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 на 27 лютого 2017 року, 16 год. 45 хв. отримана 24 січня 2017 року матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням (справа № 591/2834/16-ц а.с.59).
Копія заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2017 року по справі № 591/2834/16-ц у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини отримана особисто ОСОБА_1 07 березня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (справа № 591/2834/16-ц, а.с.70).
Тобто, матеріалами цивільної справи спростовуються доводи ОСОБА_1 про його необізнаність із зверненням ОСОБА_3 до суду про стягнення з нього аліментів на утримання їх спільного сина та ухваленням судового рішення по цій справі.
Відповідно до ст. 129-1, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (пункт 1 частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), за наявності обставин, передбачених абзацом першим або шостим частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі (пункт 4 розділу XIII Інструкції № 512/5).
Факт існування у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів, розмір яких перевищує суму платежів за чотири місяці, яка була нарахована після пред'явлення виконавчого листа до виконання, підтверджується наданими матеріалами виконавчого провадження.
Посилання представника скаржника на недоведеність ухиляння ОСОБА_1 від виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина, колегія суддів вважає безпідставним.
Так, частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Такі ж правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 2-3619-2007 (провадження № 61-22862св19).
Щодо доводів апеляційної скарги про невиконання державним виконавцем вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», в частині надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом, то як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, це є підставою для визнання дій чи бездіяльності державного виконавця неправомірною. У той же час, не є достатньою підставою для скасування постанови про встановлення для боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, прийнятою державним виконавцем з дотриманням вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 лютого 2021 року у справі №756/9582/14-ц.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381; 382; 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Мамаєм Артуром Сергійовичем, залишити без задоволення, ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов