Номер провадження: 11-кп/813/1624/22
Справа № 523/12514/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12020160490001351 від 28 квітня 2020 року та №12020160490001385 від 01 травня 2020 року, відносно
ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калінін Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, який не працевлаштований, не має реєстрації на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.11.2008 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст.ст.186 ч.3; ст. 186 ч.4; ст.69; ст.187 ч.2; ст.69; ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців 15 днів позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 22.12.2008 року за відбуттям покарання;
- 14.09.2009 року Красноградським районним судом Харківської області за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі. Звільнився 04.06.2013 року умовно-достроково, не відбувши 3 місяці 9 днів;
- 23.12.2014 року Московським районним судом м. Харкова за ст.187 ч.2; ст. 69; ст. 345 ч.2; ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 20.07.2017 року умовно-достроково, не відбувши 17 днів.
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.187 КК України,-
Зміст оскарженого судового рішення та фактичні обставини,
встановлені судом першої інстанції.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.187 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років, із конфіскацією майна;
- за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років, із конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70; ст.72 КК України, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 8 років, із конфіскацією майна.
Застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - залишений без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01.05.2020 року.
Вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Оскарженим вироком встановлено, що 28.04.2020 року, приблизно 16:40 годині, ОСОБА_8 , знаходячись біля магазину «Два шага», розташованому на куті вулиць Семена Палія та Марсельської у м. Одесі, діючи з корисливих мотивів та умислом на вчинення розбійного нападу, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, побачивши раніше не знайомого йому ОСОБА_9 , став слідкувати за потерпілим. Дочекавшись, коли ОСОБА_9 вийшов з магазину, направився за ним до будинку АДРЕСА_2 , зайшов до під'їзду №2, зупинившись разом з потерпілим біля ліфту, однак ОСОБА_9 відмовився заходити всередину ліфту та став пішки підніматися сходами. ОСОБА_8 в цей час піднявся на верхній поверх, після чого почав спускатися назустріч потерпілому. В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір на відкрите заволодіння чужим майном, знаходячись на 5 поверсі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підбіг до ОСОБА_9 та застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесенні останньому удару кулаком в область голови ОСОБА_9 від чого останній втратив свідомість. Подолавши опір потерпілого, ОСОБА_8 продовжив наносити чисельні удари руками в область голови та різні частини тіла лежачого ОСОБА_9 та, скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито заволодів срібним ланцюжком «якірного» плетіння вагою 5,56 гр. зі срібною підвіскою у вигляді хрестика з розп'яттям вагою 2,25гр. загальною вартістю 1000 гривень, та грошовими коштами у сумі 1000 гривень, які знаходилися в правій кишені штанів потерпілого, після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 гривень.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1295 від 30.07.2020 року у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми в формі забою головного мозку, перелому дна (нижньої стінки) правої орбіти, забійної рани обличчя та потиличної області, які утворилися від ударної дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за критеріями п.2.2.2 «Правил судово-медичного виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, 01.05.2020 року, приблизно о 14:40 годину ОСОБА_8 , знаходячись біля обмінного пункту валюти ТОВ «Іноме Груп», розташованому по вул.Добровольського, №75-а, у м. Одесі, діючи навмисно, з корисливих мотивів, маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на здійснення розбійного нападу, зайшов всередину приміщення та підійшов до спеціального обладнаного вікна. Дочекавшись, коли потерпіла ОСОБА_10 відкриє ключем вхідні двері приміщення, в якому знаходиться її робоче місце, та зберігаються грошові кошти і валюта, підбіг до вхідних дверей та, застосовуючи насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у нанесенні численних ударів кулаками обох рук в область голови та тулуба потерпілої, та, висловлюючи погрози вбивством, проник за перегородку, де знаходилося робоче місце потерпілої та, продовжуючи висловлювати погрози та наносити удари, став вимагати від останньої віддати йому грошові кошти з каси обмінного пункту. ОСОБА_10 , сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальні, побоюючись за своє життя і здоров'я, стала чинити опір, виштовхуючи нападника з приміщення, та кликати на допомогу. На крик потерпілої до обмінного пункту прибіг ОСОБА_11 після чого ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1003 від 01.06.2020 року, у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох синців та садно голови, два синці грудної клітки, по одному синцю обох плечей та лівого стегна, садно та синець в ділянці лівої щиколотки, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційних скарг та узагальненні доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржений вирок скасувати, кримінальне провадження закрити, оскільки не встановленні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що висновки суду не відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_8 вину свою не визнав та злочинів, які йому інкримінують, він не вчиняв.
Обвинувачений ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просив оскаржений вирок скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що вину в інкримінованих йому злочинах він не визнає, оскільки умислу на таємне викрадення речей та грошових коштів у нього не було.
Крім того, обвинувачений зазначив, що судове слідство проведено не в повному обсязі, докази та матеріали справи судом розглянуті в односторонньому порядку.
Позиції учасників апеляційного провадження
Захисник ОСОБА_7 підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, просив залишити оскаржений вирок без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 утримується в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та з клопотаннями про участь в апеляційному розгляді не звертався.
Відповідно до ч.4 ст.401 КК України, обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Приймаючи до уваги той факт, що в даному випадку участь обвинуваченого не є обов'язковою, а сам ОСОБА_8 не звертався до апеляційного суду з клопотаннями про участь в апеляційному розгляді, при цьому захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 була присутня у судовому засіданні та вважала за можливе розглядати апеляційні скарги за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та, перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 в своїх апеляційних скаргах вказували на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та відсутні достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Між тим, частиною 3 статті 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак у своїх апеляційних скаргах та під час апеляційного розгляду кримінального провадження захисник та обвинувачений не зверталися до апеляційного суду з клопотанням про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, що відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, унеможливлює таке дослідження судом апеляційної інстанції за власної ініціативи.
За таких умов, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, апеляційний суд констатує, що, у відповідності до положень ст.2, 7, 22, 26 КПК України, на апеляційний суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також ініціювання, за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу про повторне дослідження доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не має законних підстав для повторного дослідження доказів в кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
При цьому, апеляційний суд враховує, що зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК. Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції - перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення судом першої інстанції.
Також апеляційний суд наголошує, що положення ч.1 ст.404 КПК України ґрунтуються на принципі римського права «tantum devolutum quatum appellatum» («скільки скарги - стільки рішення»).
Тобто, на відміну від суду першої інстанції повноваження апеляційного суду стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги, з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Отже, слід констатувати, що відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку судом дана оцінка всім доказам, на невірну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, але при цьому погоджується з правильністю викладення змісту цих доказів в оскарженому вироку, не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч.3 ст.404 КПК.
Апеляційний суд наголошує, що рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження, зокрема, про це зазначено ЄСПЛ у п. 37 рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1998 року у справі «Бельзюк проти Польщі». Тому за відсутності клопотання про дослідження доказів апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою досліджувати докази. Таке розуміння випливає з правових позицій ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах: від 13 січня 2005 року «Капо проти Бельгії», від 24 листопада 2000 року «Дактарас проти Литви», від 9 листопада 2006 року «Білуха проти України» про безсторонність суду за об'єктивним критерієм, а також про обов'язок несення тягаря доказування сторонами та обов'язок забезпечення рівності сторін (п. 61 рішення ЄСПЛ від 27 березня 2007 року у справі «Талат Тунч проти Туреччини»).
Апеляційний суд вважає, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенням ч.3 ст.404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положеннях зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до якої він не визнає себе винуватим та вважає, що під час судового розгляду не доведено його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що вина обвинуваченого в повній мірі доведена доказами, дослідженими судом першої інстанції, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що в кінці квітня 2020 року, приблизно о 16:00 годині після роботи пішов до магазину «Два шага», розташованому по вул. Марсельській у м. Одесі. При вході звернув увагу на чоловіка, одягнутого у сіру футболку, джинси, який агресивно дивився на нього. Вийшовши з магазину, знову побачив, що на вулиці стоїть той самий чоловік та пильно дивиться як у перший раз. Він пішов додому до будинку АДРЕСА_2 , відчинив парадну ключем, двері не встигли зачинитися, як ОСОБА_8 вбіг вслід за ним, зайшов до ліфту, поїхав на верхні поверхи. Він став підніматися сходами, потім побачив, як обвинувачений швидко спускається вниз назустріч йому, коли порівнявся з ним, відчув сильний удар у праву сторону обличчя в область ока, від чого втратив свідомість. Внаслідок нападу отримав тяжкі травми у вигляді забою мозку, перелому орбіти ока, лицьової щелепи. В результаті злочину у нього був викрадений срібний ланцюжок з хрестиком, з барсетки, яка була при ньому, зникли гроші. Коли отямився доповз до своєї квартири, дружина викликала «швидку». Цивільний позов до обвинуваченого не пред'являв, срібний ланцюжок з хрестиком був йому повернутий. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 без сумнівів впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 , вказуючи, що добре його запам'ятав, оскільки у світлий час доби чотири рази чітко його бачив;
- показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка під час допиту в суді першої інстанції пояснила, що 1 травня 2020 року працювала в обмінному пункті, розташованому вул. Добровольського, 75-а у м. Одесі. Приблизно о 14:00 годині вийшла на перерву, коли поверталася, відкрила обмінний пункт, за нею ззаду зайшов обвинувачений, вона почула від нього запах перегару, було помітно, що він знаходився не зовсім в адекватному стані, підійшов до віконця, щоб поміняти гроші, але грошей у нього в руках не було, його рука знаходилися в кишені, що здалося їй підозрілим. Коли вона стала відчиняти двері кабінки службового приміщення, де знаходилося її робоче місце, яке є ізольованим та вхід до якого заборонений стороннім особам, він не дав їй закрити за собою двері, різко її відвинувши, ступив за поріг, вдарив у потилицю, від чого вона інстинктивно повернулася до нього, тоді він став без зупинки сильно та інтенсивно наносити їй удари кулаком в обличчя, щелепу, ніс, вимагав віддати йому гроші з сейфу, погрожуючи, що вб'є. Це продовжувалося хвилин п'ять. Вона намагалася відбиватися як могла, кликала на допомогу, реально побоюючись за своє життя, почала сильно кричати. На її крик до обмінного пункту зайшов молодий чоловік, який неподалік торгував, він відчинив двері, ОСОБА_8 мабуть злякався, відштовхнув хлопця та вибіг з приміщення. Також потерпіла ОСОБА_12 зазначила, що перед цією подією бачила обвинуваченого раніше, коли вперше виходила на перерву, він ходив біля пункту обміну, дивився на неї, нібито спостерігаючи. При цьому потерпіла ОСОБА_12 з впевненістю вказала на обвинуваченого ОСОБА_8 , стверджуючи, що саме ця особа вчинила відносно неї злочин, наносила удари, вимагаючи віддати гроші, вказуючи, що бачила його обличчя, запам'ятала обвинуваченого за всіма ознаками;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який під час допиту в суді першої інстанції показав, що у травні 2020 року, приблизно о 14:00, годині почув крик дівчини на ім'я ОСОБА_13 , яка працювала в обмінному пункті, розташованому по вул. Марсельській у м. Одесі, вона кликала на допомогу. Він привідкрив двері обмінника, побачив, що в середині приміщення знаходилася ОСОБА_13 та обвинувачений, який мовчки бив її кулаком. Дівчина не встигла закрити двері кабінки, кричала. Коли його помітили, обвинувачений вибіг, перестрибнув через огорожу, перекинувши товар, яким він торгував на вулиці неподалік від обмінного пункту. При цьому свідок ОСОБА_11 вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 , як на особу, яка наносила удари потерпілій, знаходячись в обмінному пункті. Вважає, що як би він не заглянув до пункту, дівчину могли вбити, забрати гроші;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що він є працівником поліції Суворовського відділку поліції у м.Одесі. Разом з напарниками вони здійснювали патрулювання території Суворовського району м. Одеси, а саме по вулиці Марсельській - Добровольського 01.05.2020 року, приблизно о 15:00 годині, з чергової частини прийшло повідомлення, що на АДРЕСА_3 був здійснений розбійний напад на касира пункту обміну валют, були передані прикмети чоловіка, який скоїв даний злочин. Відробляючи отриману інформацію, на вул. Добровольського за орієнтировкою був помічений схожий за прикметами чоловік до 40 років, зріст 1,80, спортивної статури, одягнутий у сіру кофту, чорні кросівки, він йшов по доріжці. Вони вчетверо йшли йому назустріч, побачивши їх, чоловік розвернувся та став одразу тікати в іншу сторону. На їх вимогу зупинитися, він навпаки перебіг трамвайні шляхи, направившись в сторону магазину «Сантім». Вони побігли за ним, не відстаючи, не випускаючи його з поля зору та наздогнали його, після чого доставили до відділу поліції, при ньому був паспорт громадянина України. При затриманні чинив опір, нічого не говорив, не пояснював. Обвинуваченого ОСОБА_8 впізнає, як чоловіка, який був затриманий;
- показаннями свідка ОСОБА_15 , який під час допиту в суді першої інстанції пояснив, що 1 травня 2020 року знаходився на цілодобовому чергуванні, відповідно договору охорони, їх службою здійснювалася охорона пункту прийому валюти, розташованому на АДРЕСА_3 . 1.05.2020 року приблизно о 14:00-15:00 годині на пульт охорони прийшло повідомлення, до них звернулася громадянка Ірина, яка працює в пункті обміну валют, що невідомий чоловік, знаходячись в незрозумілому стані, намагався забрати гроші, також особа описала прикмети чоловіка, в чому він був одягнутий. Через 5-7 хвилин він разом з водієм приїхали на місце події, в обмінному пункті була порушена обстановка, молода жінка плакала, безпосередньо свідком злочину не був, раніше обвинуваченого не бачив.
Також, суд першої інстанції дослідив письмові докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого, у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме:
- протокол огляду місця події від 01.05.2020 року, відповідно до якого, в присутності понятих був оглянутий пункт обміну валюти, розташований по АДРЕСА_3 , де з підлоги робочого кабінету були виявлені сліди долоні з фото таблицею;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 01.05.2020 року, відповідно до якого у присутності понятих потерпіла ОСОБА_12 впізнала під номером 2 із чотирьох пред'явлених осіб ОСОБА_8 , як особу, яка вчинила на неї розбійний напад в обмінному пункту, розташованому по АДРЕСА_3 ;
- протокол огляду відеозапису з камер спостереження від 01.05.2020 року, розташованих в приміщенні обмінного пункту валюти по АДРЕСА_3 з фото роздруківками, відповідно якого встановлено, як в приміщення пункту валюти зайшов чоловік, дочекавшись, коли потерпіла ОСОБА_12 відчинить двері кабінету, в якому знаходиться її робоче місце, підбіг до дверей та застосувавши насилля, яке виразилося в нанесенні численних ударів в область голови та обличчя потерпілої, проник в середину приміщення, продовжуючи наносити удари, до тих пір, поки його не налякав чоловік, який підійшов до вхідних дверей обмінного пункту;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.05.2020 року, відповідно до якого, у присутності понятих свідок ОСОБА_11 впізнав на фото під номером 2 із чотирьох пред'явлених фотознімків ОСОБА_8 , як особу, який наносив удари кулаком працівнику обмінного пункту, розташованому по АДРЕСА_3 ;
- протокол обшуку від 02.05.2020 року, відповідно до якого, за місцем мешкання ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_4 був виявлений та вилучений срібний ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика з розп'яттям, які були запаковані до спец. пакету №INZ4018749 та предмети одягу;
- висновок судово-медичної експертизи за №1003 від 01.06.2020 року, відповідно якого у ОСОБА_12 були виявлені наступні тілесні ушкодження: чотири синця та садно голови, два синця грудної клітки, по одному синцю обох плечей та лівого стегна, садно та синець в ділянці лівої щиколотки, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя. Дані ушкодження, як окремо так і разом мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи різну локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися одномоментно, а умовах падіння з положення стоячи на площині. Травмуючий предмет діяв на тіло ОСОБА_12 не менш як одинадцять разів;
- протокол огляду місця події від 28.04.2020 року, відповідно до якого, в присутності понятих був оглянутий під'їзд АДРЕСА_5 , де на майданчику між сходами 7 та 8 поверхів, підлозі 9 поверху були виявлені плями бурого кольору;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2020 року, відповідно до якого, в присутності понятих потерпілий ОСОБА_9 впізнав на фото під номером 3 із чотирьох пред'явлених фотознімків ОСОБА_8 , як особу, який 28.04.2020р. в під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 наніс йому удар в область голови, від якого він втратив свідомість;
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 26.05.2020 року, відповідно до якого, в присутності понятих потерпілий ОСОБА_9 впізнав належний йому срібний ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика з розп'яттям, який був вилучений 2.05.2020 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_4 ;
- протокол огляду відеозапису з камер спостережень від 28.04.2020 року, встановлених в приміщенні обмінного пункту в магазині «Два шага», розташованого на розі вулиць Марсельська та Семена Палія у м. Одесі, відповідно до якого, зафіксовано, як ОСОБА_8 перебуває біля вказаного магазину, слідкує за покупцями, потім крокує за потерпілим ОСОБА_9 ;
- висновок судово-медичної експертизи за №1295 від 30.07.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі забою головного мозку, перелому дна (нижньої стінки) правої орбіти, забійні рани обличчя та потиличної області, які утворилися від ударної дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за критеріями п.2.2.2 «Правил судово-медичного виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися в умовах падіння з положення стоячи на площині.
Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції надав критичну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_8 , що він не скоював даних злочинів, оскільки його пояснення суперечать детальним та послідовним поясненням потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , які у судовому засіданні прямо вказали на обвинуваченого, як на чоловіка, який вчинив відносно них розбійний напад, перебував в місці та часу вчинення кримінальних правопорушень. Зазначені свідчення потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , підтверджуються показаннями свідків та протоколами огляду відеозаписів з камер спостережень, відповідно яких обвинувачений перебував в місці вчинення та у час вчинення розбійного нападу, а також протоколами пред'явлення особи для впізнання, відповідно до яких потерпілі не сумніваючись впізнали обвинуваченого ОСОБА_8 , та вказали, як на особу, яка вчинила відносно них кримінальне правопорушення; виявлений та вилучений під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 срібний ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика був однозначно впізнаний потерпілим та співпадає з зображенням на фото, наданих ОСОБА_9 , що у сукупності спростовує доводи обвинуваченого про нібито його непричетності до вчинених злочинів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що версія обвинуваченого ОСОБА_8 , про його непричетність до вчинення злочинів, є непереконливою, голослівною, та не знайшла свого підтвердження під час судового провадження.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про безпідставність тверджень сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого, з тієї підстави, що покази свідка ОСОБА_11 не слід приймати до уваги, оскільки він є інвалідом.
В свою чергу суд першої інстанції визнав допит свідка ОСОБА_11 допустимим доказом, який отриманий у встановленому законом порядку, а те, що він є інвалідом 3 групи не є перешкодою для допиту, оскільки особа є дієздатною та судовому засіданні дала вичерпні покази.
Оцінюючи викладене, апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду було беззаперечно встановлено те, що ОСОБА_8 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, та вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення та його вина повністю доведена, а тому апеляційний суд приходить до висновку про правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 та ч.3 ст.187 КК України.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що дослідженні в ході судового розгляду в суді першої інстанції докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.187 КК України та доведеності його вини у вчиненні цих злочинів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є у кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і були достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні щодо винуватості ОСОБА_8 .
На думку апеляційного суду, твердження обвинуваченого та його захисника про невстановлення достатніх доказів вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що невизнання обвинуваченим своєї провини, в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, необхідно розцінювати як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 і чи повинен він його відбувати, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та їх суспільну небезпеку, врахував особу ОСОБА_8 , який у судовому засіданні вину не визнав, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, спрямованих проти власності, однак висновків не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив нові корисливі злочини в короткий проміжок часу, а також прийняв до уваги спосіб його життя, відсутність міцних соціальних зв'язків, те, що він не працевлаштований, не має постійних легальних джерел доходів, реєстрації на території України, постійного місця мешкання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 КК України та обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, судом першої інстанції не були встановлені.
З урахуванням вищенаведеного, а також приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який раніше судимий, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 остаточне покарання із застосуванням ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього майна обвинуваченого, яке в свою чергу є наближеним до мінімального строком покарання, передбаченого ч.2 ст.63 КК України та санкції частини статей, за якими обвинувачується ОСОБА_8 .
При цьому, призначаючи остаточне покарання за злочини вчинені ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції застосував найм'якіший спосіб складання покарань, передбачений ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На думку апеляційного суду обставини вчинених ОСОБА_8 злочинів, свідчать про його підвищену суспільну небезпечність та явне небажання вести законослухняний спосіб життя, а тому, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд зазначає, що злочини, вчинені ОСОБА_8 зазіхають на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій з боку суб'єктів, які вчиняють злочини.
Разом з тим, належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як життя та здоров'я людини, а також власність, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність.
Таким чином, з урахуванням обставин наведених у вироку, призначене ОСОБА_8 відповідає ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст. 50 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право залишити оскаржене судове рішення без змін.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржений вирок суду - без змін.
Керуючись статтями 28, 376, 397, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.187 КК України - залишити без змін.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3