Справа № 465/8845/21 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.
Провадження № 22-ц/811/1393/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
19 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Іванової О.О.,
без участі сторін, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного Управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції у Львівській області ДПП, Головного Управління ДКС України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 17 червня 2021 року постановою серії ГАБ 138704 від 17 червня 2021 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.
Вказувала, що рішенням начальника УПП №291 від 24 червня 2021 року по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №138704 від 17 червня 2021 року скасовано вищевказану постанову, справу закрито.
Зазначала, що представник відповідача протиправно склав постанову про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП відносно неї, що потягнуло за собою стрес, нервові розлади і погіршення самопочуття та стану здоров'я, зазначила, що 24 червня 2021 року зверталась до лікаря-психотерапевта, їй поставлено діагноз «відчуття тривоги/нервування/напруженість», призначено лікування та призначено консультацію лікаря психотерапевта та психіатра, вказане завдало суттєвих моральних страждань.
У зв'язку наведеним, просила стягнути моральну шкоду в розмірі 43 200,00 грн.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного Управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не надано належної оцінки судовій практиці щодо того, що сам по собі факт незаконного притягнення до відповідальності особи свідчить про нанесення їй шкоди, яку повинна відшкодовувати держава, якою посадовим особам надаються особливі повноваження і за правильне використання цих повноважень і дотримання закону при їх здійсненні має наглядати саме держава і відповідати за порушення має також саме держава. Тому недостатньо доведений ступінь моральної шкоди може тільки вплинути на розмір відшкодування, а не на саме рішення щодо відмови у задоволенні вимог позивача.
Вказує, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Також зазначає, що виходячи з судової практики, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року, у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08 вересня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 19 вересня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ГАБ 138704 від 17 червня 2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, яке полягало в тому, що 17 червня 2021 року близько 13.00 год. гр. ОСОБА_1 перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на сец.лінію 102 та повідомила, що невідомі особи нападають на неї та погрожують її життю та здоров'ю , хоча даного факту насправді не було.(а.с. 9).
Рішенням начальника УПП №291 від 24 червня 2021 року по скарзі ОСОБА_1 на постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №138704 від 17 червня 2021 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ГАБ 138704 від 17 червня 2021 року, а справу закрито. (а.с. 12-14).
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю .
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.
Згідно ч. 1, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. (стаття 1175 ЦКУ).
Звертаючись до проблематики врегулювання деліктних відносин з участю держави Україна, Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке: «…Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов'язків держави (ст. 3, 16, 22). Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків». І далі: «... ст. 152 Конституції України зобов'язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного (ст. 62 Конституції України)».
Відповідно до ППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16 якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, що суди повинні суворо дотримуватися передбаченого ст. 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, судова колегія відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини можна зробити висновок, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб. які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується душевні страждання ОСОБА_1 зокрема доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане постановленням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав і свобод.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди колегія суддів вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає стягнення на користь позивачки в сумі 1 000 гривень .
Рішення Начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції №291 від 24 червня 2021 року про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 істотно зменшує моральні страждання останньої, однак не є підставлю для відмови у стягнення моральної шкоди з відповідача.
Тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 43 200 гривень моральної шкоди в даному випадку є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року до скасування скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000,00 (одна тисяча) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколоти Т.І.