Дата документу Справа № 336/2031/22
Єдиний унікальний №336/2031/22 Головуючий в 1 інст. Щаслива О.В.
Провадження №33/807/392/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
8 вересня 2022 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 липня 2022 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 01.05.2022 року о 00-10 годині, ОСОБА_1 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини, виражався грубою нецензурною лайкою, вдарив кулаком в обличчя, штовхав.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з даною постановою не згоден у повному обсязі з наступних підстав. Так, судом не вжито заходів для забезпечення його участі в розгляді судової справи, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення про день, час та місце розгляду справи. Отже, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, він був позбавлений права на судовий захист, а саме участі у судовому засіданні, надання відповідних пояснень та доказів своєї невинуватості. Також, судом не вірно надано правову оцінку об'єктивної сторони правопорушення, не досліджено пояснення сторін сімейного конфлікту, не звернуто увагу щодо відсутності свідків конфлікту, протокол був складений лише зі слів потерпілої. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення ним домашнього насилля, конфлікт, який виник між ним та дружиною, носить обопільний характер. Стверджувати що внаслідок сварки, хтось із сторін постраждав більше, ніж інший, чи зазнав шкоди, немає. Просить постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки справу було розглянуто за відсутності апелянта, апеляційна інстанція виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про наявність справи, оскільки останній знав про складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та в суді апеляційної інстанції не заперечував своєї участі за обставин зазначених у протоколі.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, призначеної на 7 липня 2022 року.
Між тим, апеляційним судом права, передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції і апелянт реалізував зазначені права при апеляційному розгляді.
Відповідаючи на інші доводи апеляційної скарги апеляційна інстанції дійшла до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.
Висновок районного суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 грунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 679368 від 01.05.2022 р., які відповідають вимогам ст.256 КУпАП; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію потерпілої ОСОБА_2 від 01.05.2022 р., протоколом про адміністративне затримання від 01.05.2022 р.
В сукупності зазначені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.
Доводи автора апеляції, що суд першої інстанції не вірно надав правову оцінку об'єктивній стороні правопорушення апеляційний суд відхиляє виходячи із наступного.
Так, диспозицією ч.1 ст 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою за одне з вище перелічених порушень.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових показів потерпілої ОСОБА_2 , остання показала, що 01.05.2022 р. чоловік наніс їй удари по обличчю. Після чого її неповнолітній син заступився за неї та між ними зав'язалася бійка. На її вмовляння заспокоїтись чоловік не реагував, поводився агресивно, почав погрожувати всій родині вбивством.
Апеляційним судом були досліджені інші докази у справі, зокрема висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2022 року № 1553, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 8); копію термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 від 01.05.2022 р., яким кривдника було зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 6), копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 679369 від 01.05.2022 складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, згідно якого останній перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння виражався в бік працівників поліції нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, чинив опір, поводився зухвало, не виконував законні вимоги працівників поліції (а.с.9), копією протоколу про адміністративне затримання від 01.05.2022 р. (а.с. 10).
При цьому, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 про наявність конфлікту не заперечував та вказав, що його дії були не навмисними.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи докази в їх сукупності сприймає показання потерпілої ОСОБА_2 як такі, що відповідають обставинам справи.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 01.05.2022 року вчинив відносно своєї дружини психологічне та фізичне насильство, що відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є формою домашнього насильства та виразилося в нецензурній лайці в адресу його дружини та фізичного - у виді удару кулаком в обличчя дружини, що підтверджується вищенаведеними доказами, а тому доводи апелянта є необґрунтованими.
Твердження ОСОБА_1 , що він своїми діями не спричинив будь-яких наслідків є непереконливим та спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, а призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, судя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 липня 2022 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник