Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/6051/21
2/357/620/22
"19" вересня 2022 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді- Орєхова О. І.
за участю секретаря Сокур О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Замікули Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи тим, що дата укладання оспорюваного договору оренди - 17 червня 2013 року. В пункті 2 договору вказано, що в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер: 3220484400:01:011:0030, розташована на території Олійниково-Слобіської сільської ради, загальною площею 2,4047 га, в тому числі рілля 2,4047 га. В пункті 3 договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 42 096 грн. Однак, дана істотна умова договора - об'єкт оренди, не могла бути узгоджена сторонами 17.06.2013 року, оскільки такого об'єкту не існувало на вказану дату. При видачі державного акту кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, що випливає з самого державного акту. Державна реєстрація земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці відбулася 18.09.2014 року, тобто через рік і три місяці після дати договору від 17.06.2013 року. Крім того, відповідно до Державного акту площа земельної ділянки становила 2,405 га, в той же час, в оспорюваному договорі площа земельної ділянки зазначена 2,4047 га, тобто відмінна від тієї, яка існувала на дату 17.06.2013 року. Тобто, на момент нібито укладання договору оренди Позивача - 17.06.2013 року, не існувало об'єкту оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0030, загальною площею 2,4047 га, в тому числі рілля 2,4047 га, оскільки такий об'єкт з'явився лише 18.09.2014 року, а відповідно дану істотну умову договору оренди сторони не узгоджували і не могли узгодити на дату оспорюваного договору оренди. Таким чином, станом на 17.06.2013 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0030, що є об'єктом оренди за договором від 17.06.2013 року не проводилася. Таким чином, станом на дату оспорюваного договору - 17 червня 2013 року об'єкту оренди та його нормативної оцінки не існувало, сторони не погодили такі істотні умови договору оренди як об'єкт оренди та орендна плата, чим було порушено вимоги статті 15 ЗУ «Про оренду землі», оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Ухвалою судді від 08 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі. Вирішено проводити розгляд справи за правила загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
27 вересня 2021 року за вх. № 45123 судом отримано заяву від позивача про доповнення до позову, в якому також підставою для визнання договору оренди землі зазначала, що п. 16, 27, 37 оспорюваного договору оренди землі суперечать актам цивільного законодавства та свідчать про факт, що такий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки станом на його підписання, норми права не передбачали реєстрацію договору оренди землі, а невиконання обов'язкової умови набрання договором чинності свідчить, що такий договір є недійсним.
Протокольною ухвалою від 26 жовтня 2021 року було закрито підготовче засідання та справа була призначена до розгляду по суті.
Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, здебільшого за клопотаннями учасників судового розгляду.
Останнього разу, розгляд справи було відкладено на 19.09.2022 року.
19 вересня 2022 року за вх. № 36629 судом отримано від представника позивача клопотання про зупинення провадження в даній справі, мотивуючи тим, що позовні вимоги по даній справі, обґрунтовані зокрема тим, що пунктом 37 прикінцевих положень оспорюваного Договору оренди землі від 17.06.2013 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. У той же час, враховуючи зміни в законодавстві, які з 01.01.2013 року унеможливили реєстрацію самого договору, а передбачають виключно реєстрацію речового права, Позивач вважає, що договір оренди землі від 17.06.2013 року не набрав чинності, тому не створює жодних прав та обов'язків для позивача та відповідача, супер5ечить вимогам ст. 203 ЦК України, а відповідно є недійсним. Разом з тим, 23 червня 2022 року Верховний Суд своєю ухвалою передав справу № 357/8277/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за можливим відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, оскільки, на думку колегії суддів, договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 липня 2022 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду ( провадження № 14-65цс22 ). Правовідносини у даній справі в частині умов договору ТОВ «Олійникова Слобода» щодо набрання чинності договору та у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, являються подібними правовідносинами.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Марценюк Л.А., підтримала клопотання, просила його задовольнити та зупинити провадження у даній справі.
Представник відповідача - адвокат Замікула Б.С. в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, просив відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши клопотання, матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі слід зупинити з наступних підстав.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках( ч. 1 ст. 13 ЦПК України ).
Відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, суд може за заявою учасникас прави, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення цієї норми свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі ише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними справи до свого провадження. При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Однакове застосування закону забезпечує реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Як зазначено вище, однією з підстав для визнання договору оренди недійсним, позивач ОСОБА_2 посилається на те, що п. 37 оспорюваного договору оренди землі суперечить актам цивільного законодавства та свідчить про факт, що такий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки станом на його підписання, норми права не передбачали реєстрацію договору оренди землі, а невиконання обов'язкової умови набрання договором чинності свідчить, що такий договір є недійсним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до вимог законодавства, суд при вирішенні справи повинен надати відповідь на кожний аргумент учасника судового розгляду.
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими, у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
Загальні вимоги до змісту судового рішення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14. Згідно з п. п. 11 та 12 постанови у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази.
Таким чином, суд має надати відповідь на кожен аргумент учасників судового розгляду та надати оцінку.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 липня 2022 року у справі № 280/3775/19, провадження № К/9901/4427/20.
Тому, для надання відповіді на кожен аргумент позивача ОСОБА_2 , в тому числі щодо моменту набрання чинності договору оренди, на що остання посилається у доповнені до позову, як на підставу визнання договору оренди між нею та ТОВ «Олійникова Слобода» недійсним, суд приходить, що є всі підстави для зупинення даної справи.
Отже, проаналізувавши умови договорів оренди у справі № 357/8277/19 та в даній справі є ідентичними, тому суд вважає, що рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/8277/19 матиме визначальне значення для даної справи за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, оскільки фактично вирішить питання застосування норм права відносно моменту набрання чинності договорів оренди, укладених після 01.01.2013 року, у випадку коли договором передбачена обов'язкова реєстрація самого договору, яку неможливо провести після 01.01.2013 року.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення в іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.
Отже,суд приходить до висновку, що докази у справі не дозволяють в повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, щоє обов'язком суду зупинити провадження у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена 9 липня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1667/19.
За таких обставин суд вважає за можливе і доцільне зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13, 252, 253, 260, 353 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судоверішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14,суд, -
Провадження по цивільній справі за позовом позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про визнання недійсним договору оренди землі, - зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в частині зупинення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов