ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3609/22
провадження № 2/753/4429/22
"19" вересня 2022 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
позивач звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 січня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О., видано виконавчий напис № 51464 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інстафінанс'загальної суми заборгованості в розмірі 63 345,02 грн. Зазначає, що вчинення вказаного виконавчого напису вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», положень актів цивільного законодавства України, якими врегульовані питання про вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/3609/22 між суддями від 14 березня 2022 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 04 квітня 2022 року.
29 червня 2022 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання позивача.
Ухвалою суду від 29 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками була отримана уповноваженою особою відповідача 05 серпня 2022 року, про що свідчить зворотнє повідомлення, яке повернулося на адресу суду.
Ухвала про відкриття провадження по справі та позовна заява з додатками адресовані третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була отримана адресатом 01 серпня 2022 року.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву.
12 та 13 вересня 2022 року від третьої особи на виконання вимог ухвали суду від 26 серпня 2022 року надіслані копії оспорюваного виконавчого напису та документів, на підставі яких він вчинявся. Будь-яких письмових пояснень з приводу поданого позову третьою особою не надано, зазначено про ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позовної заяви, а також копії документів, надані третьою особою, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до копії виконавчого напису від 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 51464, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інстафінанс", яке є стягувачем, заборгованість за кредитним договором від 12 серпня 2020 року № ID8774831 №. Строк, за який проводиться стягнення: з 27 березня 2021 року по 22 листопада 2021 року. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника - 63345,02 грн (з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису).
З копії постанови про відкриття провадження № 68474084 від 03 лютого 2022 року вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 51464 від 29 грудня 2021 року, виданого ПН КМНО Бригідою В.О., за яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість на користь ТОВ «Інстафінанс», яке є стягувачем. Строк, за який проводиться стягнення: з 27 березня 2021 року по 22 листопада 2021 року. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника - 63 345,02 грн.
Постанова містить інформацію про те, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором від 12 серпня 2020 року № ID8774831, укладеним між нею та ТОВ «Інстафінанс».
Зазначеною постановою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
03 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крегулом І.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, 07 лютого 2022 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до пункту 1 частин другої, шостої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як вбачається із наданих третьою особою документів, виконавчий напис було вчинено за наявності копії кредитного договору від 12 серпня 2020 року № ID8774831, укладений між позивачкою та ТОВ «Інстафінанс»., копій додаткових угод до договору, документу, який має назву "виписка з рахунку ОСОБА_1 " та являє собою набраний текст у довільний формі за підписом представника за довіреністю стягувача, який не може бути розцінений як офіційна виписка по рахунку боржника, за встановленою формою, а також витягів з журналу інформаційно-телекомунікаційної системи.
Як роз'яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів останній було вчинено.
Загальна сума заборгованості у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 63 345,02 грн.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Так позивач у позові вказала, що їй стало відомо про наявність виконавчого напису вже після його винесення, вона не погоджується з даним виконавчим написом та вважає його незаконним.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 29 грудня 2021 року, тобто після набрання законної сили вищевказаною постановою.
Кредитний договір, за яким у позивачки виникла заборгованість, нотаріально не посвідчувався.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність наявної суми заборгованості, не повідомлено боржника про щодо вчинення такого напису та надання можливості останньому висловити свої заперечення щодо заборгованості, а також не враховано того, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим позивач просила стягнути з відповідача витрати понесні нею на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 14 лютого 2022 року, адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів клієнта у цивільній справі щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №51464 від 29 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованості, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов'язані з виконанням доручення клієнта.
Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг від від 14 лютого 2022 року, який підписаний сторонами, визначено виконаний адвокатом обсяг робіт та їх загальна вартість - 5000 грн.
Відповідно до квитанції №47 від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 здійснила на користь Боденка Д.О. виплату у розімі 5000 грн. за послуги адвоката відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 2022 року.
Отже, адвокатом Боденком Д.О. надано суду докази щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи докази оплати позивачем послуг за надання правової допомоги, з огляду на відсутність зі сторони відповідачів будь-яких заяв з приводу заперечень щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволеннюя у розмірі 5000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1488,60 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 51464, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованості в загальній сумі 63 345,02 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс'на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1488,60 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., а загалом 6488,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» код ЄДРПОУ43449827, м. Київ, вул. Сурикова, 3, нежилі приміщення в літ. А.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, м. Київ, пр-т Григоренка, 15, прим.3.
Суддя К.В.Шаповалова