79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2022 Справа № 914/1962/19
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши справу
за позовом: заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Єднання»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонд державного майна України
про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, застосування наслідків їх недійсності
представники:
прокурора: Лука Г.В.
позивача-1: Барнич Т.В.
позивача-2: не з'явився
відповідача-1:Єлєніна С.М.
відповідача-2: Ісаєнко О.В.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: не з'явився
13.01.2022р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалено постанову, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021р. і рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2021р. у справі №914/1962/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 10.02.2022р., справу №914/1962/19 передано для розгляду судді Король М.Р.
15.02.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти справу до розгляду; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.03.2022р.; явку прокурора та учасників справи в підготовче засідання визнати обов'язковою.
09.03.2022р., на електронну адресу суду позивачем-1 подано письмове пояснення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5703/22.
09.03.2022р., на електронну адресу суду позивачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5726/22.
У підготовче засідання 09.03.2022р. з'явився прокурор.
Протокольною ухвалою від 09.03.2022р. підготовче засідання відкладено на 06.04.2022р.
Крім того, ухвалою від 11.03.2022р., від 14.03.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників справи у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
11.03.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано клопотання зупинити провадження у справі або відкласти розгляд справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5923/22.
04.04.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7131/22.
05.04.2022р., на адресу суду Офісом Генерального прокурора подано письмове пояснення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7202/22.
У підготовче засідання 06.04.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1.
Протокольною ухвалою від 06.04.2022р. підготовче засідання відкладено на 27.04.2022р.
Крім того, ухвалою від 06.04.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників справи у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
26.04.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано письмове заперечення на подані письмові пояснення у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№8482/22.
27.04.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано заяву про призначення у справі комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1138/21.
27.04.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано клопотання про витребування відомостей та оригіналів документів від Офісу Генерального прокурора, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№8559/22.
У підготовче засідання 27.04.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, відповідача-2.
27.04.2022р. в підготовчому засіданні судом відкладено розгляд клопотання щодо призначення експертизи та оголошено перерву до 25.05.2022р. о 15:30 год.
Крім того, ухвалою від 27.04.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача-2 та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
03.05.2022р., через систему «Електронний суд» на адресу суду третьою особою подано письмове пояснення у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9003/22.
12.05.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано додаткове письмове пояснення у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9833/22.
25.05.2022р., на адресу суду Офісом Генерального прокурора подано письмове заперечення щодо заяви про призначення судової експертизи у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10993/22.
У підготовче засідання 25.05.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, відповідача-2.
Протокольною ухвалою від 25.05.2022р. суд постановив: відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки підстави та обгрунтування такого не входять до предмета доказування у даній справі, відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на приписи п.6 ст.75 ГПК України, ст.88 ГПК України, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.06.2022р.
Крім того, ухвалою від 25.05.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача-2 та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
08.06.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7132/22.
У судове засідання 08.06.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1.
29.06.2022р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.07.2022р. о 13:00 год.
Крім того, ухвалою від 29.06.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача-2, відповідача-2 та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
11.07.2022р., на адресу суду відповідачем-2 подано клопотання щодо продовження процесуального строку для подання доказу у справі та визнання доказів неналежними, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10813/22.
12.07.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-2 подано письмове заперечення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14957/22.
У судове засідання 13.07.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, відповідача-2.
13.07.2022р. в судовому засіданні суд постановив: визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів у справі, зокрема, долучено до матеріалів справи копію листа Офісу Генерального прокурора від 24.06.2022р. №16/1/4-18846-18, який було отримано відповідачем-2 08.07.2022р; відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про виключення з числа доказів копії протоколів допиту свідків та висновку №458/459 судової оціночної експертизи у кримінальному провадженні №42016000000003659 від 24.11.2016 року, так як вимоги відповідача-2 про таке виключення, суперечать положенням ч.11 ст.80 ГПК України.
13.07.2022р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.08.2022р. о 14:30 год.
Крім того, ухвалою від 13.07.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача-2 та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
25.08.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення господарського суду м.Києва у справі №917/1212/21 від 18.07.2022р., яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№17700/22.
У судове засідання 25.08.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, відповідача-2.
25.08.2022р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.09.2022р. о 13:00 год.
Крім того, ухвалою від 25.08.2022р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
30.08.2022р., на електронну адресу суду відповідачем-2 подано письмове пояснення, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№17920/22.
08.09.2022р., на адресу суду прокурором подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказу у справі та долучення до матеріалів справи: листа прокурора групи прокурорів на розголошення відомостей у межах кримінального провадження від 29.08.2022р., копію запиту від 11.06.2020р. №0422-142/20570, копію листа від 18.06.2020р. №569/2/01/09, копію додатку №3 до протоколу засідання спостережної ради НАК «Надра України» від 21.09.2007р., яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10813/22.
У судове засідання 08.09.2022р. з'явився прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, відповідача-2.
08.09.2022р. в судовому засіданні суд постановив: задоволити клопотання прокурора про поновлення строку на подання доказів та долучення таких до матеріалів справи.
Суд вважає, що прокурором при зверненні з позовом в суд в інтересах держави, дотримано приписів Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Судом під час нового розгляду справи враховуються вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2022р.
Суть спору: спір виник у зв'язку із тим, що на переконання прокурора, в даному випадку має місце незаконне відчуження державного майна, без дотримання установленого законом особливого порядку відчуження державного майна, за обставин продажу спірного майна за заниженою вартістю.
Позиція прокурора:
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням оспорюваних договорів з порушенням вимог законодавства, зокрема, статті 326 Цивільного кодексу України, статей 75, 139, 141, 145 Господарського кодексу України, статей 8, 9, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статті 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. № 803, особою, яка не мала права на відчуження державного майна, переданого їй у користування/управління власником в особі Кабінету Міністрів України, без дотримання установленого законом особливого порядку відчуження державного майна, за обставин продажу спірного майна за заниженою вартістю. Як зазначив прокурор, оспорювані договори підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, а сторони таких договорів згідно з абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України мають повернути одне одному все, що отримали на їх виконання.
Позиція позивача-1: наголошує на незаконності відчудження спірного державного майна та наявності правових підстав для поновлення строку для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.
Позиція позивача-2: пояснень щодо суті спору не надходило.
Позиція відповідача-1: вважає, що власником переданого до статутного фонду ПрАТ «НАК «Надра України» майна є ПрАТ «НАК «Надра України» на праві приватної власності. Вказане випливає з актів передавання-приймання Державного геологічного підприємства «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» №1 та №2 від 15.05.2001р., з яких слідує, що Мінекоресурсів України передає, а НАК «Надра України» приймає до складу Компанії Державне геологічне підприємство «Західукргеологія», як цілісний майновий комплекс разом з основними фондами. У вказаних актах відсутня вказівка про передачу відповідного майна в користування, управління чи у інший правовий режим, а саме зазначено про передачу «до складу», тобто, у власність. Вказує, що статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Разом з тим, звертає увагу державну реєстрацію спірного майна та зазначення форми його власності, як державної.
Позиція відповідача-2: вважає, що спірна нерухомість була набута НАК «Надра України» у власність, як внесок до статутного фонду, тому на таке майно поширюється режим права власності, що, відповідно, унеможливлює застосовування статті 136, частини 3 статті 145 Господарського кодексу України до спірних правовідносин. Також зазначає про те, що ТзОВ «Джерело Єднання» здійснило капітальні вкладення в реконструкцію спірних придбаних приміщень на загальну суму 31 185 838 грн., натомість повернення спірних приміщень без відшкодування сплаченої суми та здійснених капітальних вкладень у спірні приміщення суперечить положенням статті 216 Цивільного кодексу України. Водночас вважає неналежними доказами у справі висновок експертизи у кримінальному провадженні, протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: вважає, що правовий режим спірного майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації, відтак таке залишається державною власністю і стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.
За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» № 802/2000 від 14.06.2000р. було ухвалено рішення про створення Національної акціонерної компанії «Надра України», у зв'язку з чим зобов'язано Кабінет Міністрів України:
1) здійснити в установленому порядку заходи щодо створення цієї Компанії «Надра України», зокрема: - затвердити статут Компанії; - забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, визначити: відкриті акціонерні товариства, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії; державні та казенні підприємства, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства, з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії; - затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності;
2) вирішити в установленому порядку питання щодо закріплення у державній власності 100 відсотків акцій Компанії, а також недопущення відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передачі в управління будь-яким особам.
На виконання вказаного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України №1273 від 17.08.2000р. «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України», було:
1) зобов'язано Фонд державного майна передати у місячний термін до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» 100 відсотків акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Укргеолреммаш» (пункт 1);
2) затверджено переліки: - підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства після виключення їх в установленому порядку з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, з наступною передачею пакетів акцій до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України», згідно з додатком 1; - державних підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства з наступною передачею пакетів акцій до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України», згідно з додатком 2 (пункт 2);
3) передано до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії (пункт 4);
4) встановлено, що 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії «Надра України» закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу або управління будь-яким особам не допускається (пункт 5).
Згідно з додатком 3 до вказаної постанови до переліку підприємств, майно яких передається до статутного фонду НАК «Надра України» з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства Компанії включено, зокрема, Державне геологічне підприємство «Західукргеологія».
Постановою Кабінету Міністрів України №1460 від 27.09.2000р. було затверджено статут НАК «Надра України».
Відповідно до вказаного статуту в редакції, чинній станом на 09.11.2007р. (дата укладення спірних договорів купівлі-продажу), було визначено наступне:
- Національна акціонерна компанія «Надра України» заснована відповідно до Указу Президента України від 14 червня 2000р. № 802/2000. Компанія є відкритим акціонерним товариством (пункт 1);
- компанія є юридичною особою відповідно до законодавства (пункт 10;)
- засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (пункт 18);
- акціонерами Компанії є: держава в особі Мінприроди - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій Компанії, та в особі Фонду державного майна - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим в установленому порядку рішенням про їх продаж; юридичні особи різних форм власності та фізичні особи, що набули право власності на акції Компанії у процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів (пункт 19).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.08.2007р. єдиним засновником (учасником) Компанії був Кабінет Міністрів України.
Стосовно майна Компанії, статут містить наступні положення:
- майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів, акцій (часток, паїв) у статутних фондах підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії. Майно Компанії формується, зокрема, за рахунок: майна, майнових та немайнових прав, переданих засновником у власність; майна, переданого засновником у користування (пункт 23);
- компанія є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного фонду Компанії як плату за її акції, у тому числі коштів, контрольних та інших пакетів акцій, цілісних майнових комплексів підприємств (пункт 24);
- компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що відповідають визначеним цим Статутом меті та основним завданням Компанії і не суперечать законодавству (пункт 25);
- майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства. Державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств, які передані до статутного фонду Компанії, не підлягають відчуженню та не можуть бути предметом застави без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України (пункт 26);
- Компанія стосовно державного майна, яке передане їй засновником до статутного фонду і включене до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо (пункт 27).
Спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.05.2001р. №179 та НАК «Надра України» від 15.05.2001р. №20 Про передачу ДГП «Західукргеологія» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії затверджено:
- акт передавання-приймання майна ДГП «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України, як цілісного майнового комплексу з об'єктами житлосоцпобуту, усіма вимогами та зобов'язаннями, у тому числі із заробітної плати, включаючи заборгованість та нарахування до неї (додаток 3);
- акт передавання-приймання майна ДГП «Західукргеологія» до статутного фонду НАК «Надра України» (додаток 4).
Згідно з актом передавання-приймання № 1 від 15.05.2001р. (додаток 3), Мінекоресурсів України передало, а НАК «Надра України» прийняло до складу Компанії Державне геологічне підприємство «Західукргеологія», як цілісний майновий комплекс разом з основними фондами, у тому числі з об'єктами житлосоцкультпобуту, переліченими в висновку експерта про вартість оцінюваних необоротних активів підприємства, іншими необоротними активами, оборотними активами, у тому числі об'єктами незавершеного виробництва, грошовими витратами тощо.
Актом передавання-приймання №2 від 15.05.2001р. (додаток 4) Мінекоресурсів передало, а НАК «Надра України» прийняло до статутного фонду компанії майно ДГП «Західукргеологія» загальною вартістю 99001,2 тис. грн.
Інших документів, які би стосувались передачі майна Державного геологічного підприємства «Західукргеологія» до складу Компанії матеріали справи не містять.
Рішенням Виконавчого комітету Моршинської міської ради від 13.10.2005р. № 327 вирішено оформити право власності за НАК «Надра України» на спальний корпус, лікувальний корпус, клуб-столову, перехідну галерею, які розташовані за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, та провести реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна НАК «Надра України» ДП «Західукргеологія» Санаторію «Геолог Прикарпаття».
На підставі зазначеного рішення, 30.10.2006р. Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення та проведено реєстрацію права власності за НАК «Надра України», видано свідоцтво про право власності від 30.10.2006р. за №822015, згідно із яким власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 12, є НАК «Надра України», форма власності - державна. Також відповідно до свідоцтва про право власності від 01.11.2006р. за №822016, виданого на підставі вищезазначеного рішення, власником майна, розташованого за адресою: м. Моршин, вул. І. Франка, 4, є НАК «Надра України», форма власності - державна.
09.11.2007р. між НАК «Надра України» та ТзОВ «Джерело Єднання» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТзОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля, позначена на плані: нежитлова будівля, клуб-столова А-2, збудована з цегли, загальною площею 784,50 кв. м., до якої належать: металева огорода 1, димова труба 2, що розташовані за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 4. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 1 020 525,60 грн. Вказаний договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. 09.11.2007р., зареєстровано у реєстрі за № 300.
Крім того, 09.11.2007р., між НАК «Надра України» та ТзОВ «Джерело Єднання» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТзОВ «Джерело Єднання» купило нерухоме майно, яким є: нежитлові будівлі санаторію «Геолог Прикарпаття», позначені на плані: будинок санаторію (спальний корпус) А-3, збудований з цегли, загальною площею 1416,10 кв. м., будинок санаторію (лікувальний корпус) Б-3, збудований з цегли, загальною площею 450,10 кв. м; перехідна галерея В-1, збудована з цегли, загальною площею 33,20 кв. м., до яких належать металева огорода 1; металевий резервуар 2, розташоване за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. І. Франка, 12. Продаж вчинено за узгодженою сторонами вартістю 2 624 142,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко Ю.В. 09.11.2007р., зареєстровано у реєстрі за № 3020.
21.09.2007р. спостережною радою Компанії та 09.11.2007р. правлінням Компанії НАК «Надра України» надано згоду на відчуження спірного майна.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна станом на 30.06.2007р., складеним ТзОВ «Орбісс», який був покладений в основу при визначенні ціни майна при укладенні договорів купівлі-продажу від 09.11.2007р., загальна вартість спірного майна становила 3037223 грн без врахування ПДВ
Водночас, згідно з висновком від 27.11.2017р. № 458/459 судової оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні № 42016000000003659 від 24.11.2016р., складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який долучено до матеріалів справи встановлено, що дійсна ринкова вартість проданого за вказаними договорами майна станом на 19.11.2007р. становила 5679132 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №912 від 31.08.2011р. статут НАК «Надра України» було викладено в новій редакції, у відповідності до якої було змінено офіційне найменування відповідача-1 на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019р. за №640 Питання публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Надра України», змінено тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Надра України» з публічного на приватне та перейменоване його в Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України».
Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виконання.
Суд наголошує, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За своєю правовою природою спірні договори є договорами купівлі -продажу.
Відповідно до ст. ст. 655- 658 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Національна акціонерна компанія «Надра України» створена відповідно до Указу Президента України від 14.06.2000р. №802/2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000р. №1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000р. №1460 «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» (з подальшими змінами) затверджено Статут Національної акціонерної компанії «Надра України».
Відповідно до п.1 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», компанія є відкритим акціонерним товариством.
Згідно з п.18 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Пунктом 24 Статуту передбачено, що компанія є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного фонду компанії.
Відповідно до п.25 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що відповідають визначеним цим статутом меті та основним завданням компанії і не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на дату укладення спірних договорів купівлі-продажу), товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, в даному випадку, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.
Вкладами учасників та засновників до статутного капіталу господарського товариства згідно з приписами ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 86 Господарського кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, зокрема в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства.
Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.
Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства», акціонери мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом; у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
Статтею 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006р. чітко визначено, що об'єктами державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутному фонді суб'єктів господарювання, а не майно даних суб'єктів господарювання, що повністю узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства».
За таких обставин, Національна акціонерна компанія «Надра України» набула право власності на будівлі, які були їй передані Кабінетом Міністрів України, як внесок у статутний капітал.
Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином, після внесення майна до статутного фонду підприємства це підприємство стає власником такого майна, володіє, користується та розпоряджається ним.
Окрім цього, в силу ст.ст.91, 92 Цивільного кодексу України, юридична особа має повну цивільну правоздатність та цивільну дієздатність.
Згідно з ст. 46 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», органами управління компаніє є: загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління; ревізійна комісія.
Відповідно до пп.12 п.68 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», до компетенції правління компанії належить погодження, зокрема, договорів, визначена в яких сума перевищує 200000 гривень.
Відповідно до пп. 5 ст. 59 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», до компетенції спостережної ради належить, зокрема, затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 200000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законом на дату укладання договорів.
Відповідно до пп.10 п.59 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», до компетенції спостережної ради компанії належить прийняття рішення про продаж або відчуження будь-яким іншим способом майна компанії, переданого засновником до її статутного фонду, з урахуванням установлених цим Статутом обмежень.
Доказів того, що рішення про надання згоди на відчуження будівель було прийнято не повноважним складом спостережної ради, в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до пп., пп.2, 5 та 13 п.70 Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України», голова правління компанії розпоряджається відповідно до цього Статуту і законодавства майном та коштами компанії, установлює порядок підписання договорів та інших правочинів від імені компанії та підписує договори (правочини) від імені компанії.
Спірні договори від імені Національної акціонерної компанії «Надра України» підписав голова правління Національної акціонерної компанії «Надра України».
Згідно з ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статутом Національної акціонерної компанії «Надра України», право голови правління на укладення договорів, подібних спірним, не обмежено, а тому голова правління Національної акціонерної компанії «Надра України», підписуючи договори купівлі-продажу нежилих будівель, діяв від імені Національної акціонерної компанії «Надра України», у межах своїх повноважень, передбачених установчими документами компанії та законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з текстів спірних договорів, сторони цих договорів погодили усі істотні умови вказаних договорів, які необхідні для договорів даного виду, під час укладення цих договорів.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірні договори були укладені у повній відповідності до вимог чинного законодавства та статуту Компанії, і зміст спірних договорів також відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» серед об'єктів управління державної власності передбачені і корпоративні права, що належать державі, у статутних капіталах господарських організацій. Внесення вкладу до статутного капіталу (фонду) товариства припиняє в держави право власності на нього. Таке майно переходить у власність створеної корпорації. Тобто, при передачі державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, майна, як внеску до статутного капіталу (фонду) державного акціонерного товариства, відбувається перехід права власності на зазначене майно від держави до державного акціонерного товариства. До держави, яка набула право на акції, переходять у сукупності всі права за цінними паперами включно з правом на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та правом на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, правом на управління акціонерним товариством, а також немайновими правами, передбаченими ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Не слід пов'язувати можливість набуття державними акціонерними товариствами права власності на передане їм державне майно виключно з проведенням його приватизації, оскільки приватизація не є єдиним способом відчуження державного майна. Так, законодавством передбачена можливість припинення права державної власності на певні об'єкти внаслідок їх передачі в комунальну власність, а також внаслідок безпосереднього продажу певних об'єктів державними підприємствами, установами, організаціями за попереднім погодженням з уповноваженими суб'єктами управління тощо. Тому передача державного майна у власність акціонерному товариству розглядається, як окремий спосіб відчуження такого майна (поряд із приватизацією й іншими). За державою повинні зберігатися корпоративні права, а акціонерна компанія набуває прав власника.
Статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 152 ЦК України).
Відтак, акціонерне товариство за своєю природою є об'єднанням капіталів, яке вимагає закріплення за ним майна не на праві господарського відання або оперативного управління, а на праві власності незалежно від кількості акцій, що належать державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства», зміна вартості майна, внесеного, як вклад, та додаткові внески учасників, не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Відтак, вартість відчудженого спірного майна не впливає на частку держави у статутному капіталі.
Належним способом захисту для доведення факту продажу майна товариства за заниженою вартістю, що могло завдати збитків юридичній особі, може бути позов юридичної особи до її посадової особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, позов власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданий в її інтересах.
Натомість, прокурором обрано неналежний спосіб захисту при поданні позову в інтересах акціонера про визнання правочинів недійсними з підстав заниження вартості майна та повернення його продавцю, оскільки тягар відповідальності в такому випадку покладається на добросовісного покупця, що не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо допустимих меж втручання держави у право власності особи.
Суд не враховує покази свідків при прийнятті рішення, оскільки вони отримані в кримінальній справі, а з огляду на приписи п.6 ст.75 ГПК саме вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, а не матеріали, які містяться у кримінальній справі. Також, з огляду на приписи ст.88 ГПК України, покази свідків у господарській справі можуть бути доказом після подання до суду відповідної заяви.
Водночас, судом взято до уваги, що у свідоцтвах про право власності від 30.10.2006р. за № 822015 та від 01.11.2006р. за №822016, а також витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12328795 від 30.10.2006р. та №12361425 від 01.11.2006р. зазначено, що спірне майно належить до державної форми власності, проте вказане не змінює правової природи спірного майна в контексті встановлених обставин справи, зокрема того, що на момент відчуження спірного майна, НАК «Надра України» володіло ним на підставі права власності, відповідно відчуження спірного майна відбулось згідно положень статуту Компанії та у відповідності до вимог закону.
Згідно з ч.4 ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V, функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному фонді господарської організації.
Відповідно до п. 20 Статуту НАК «Надра України», акціонери мають право, зокрема, отримувати інформацію про діяльність Компанії, на вимогу акціонера Компанія зобов'язана надавати протоколи засідань спостережної ради, правління… Пунктом 21 Статуту встановлено обов'язок акціонерів компанії: брати участь в управлінні Компанією.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що акціонери товариства, наділені правом отримувати інформацію про діяльність товариства та обов'язком приймати участь в управлінні товариством, не могли не бути обізнаними про рішення спостережної ради, котрим було надано згоду на відчуження спірного майна, та вчинення відповідних правочинів.
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідне положення містяться у постанові ВП ВС від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи прокурора, викладені в позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи учасників справи та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів учасників справи, які детально не зазначені в рішенні, то вони не впливають на правильне вирішення спору.
Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то на прокуратуру покладаються витрати із сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено 19.09.2022 р.
Суддя Король М.Р.