ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2022Справа № 910/6117/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт"
про стягнення 852 031,76 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - відповідач) заборгованості у загальному розмірі 852 031,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 02.12.2019 року договору фінансового лізингу № 30/12Л в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" у період з березня по червень 2022 року утворилась заборгованість зі сплати суми винагороди лізингодавця та відшкодування вартості предмета лізингу у загальному розмірі 714 196,94 грн., а також виникли підстави для стягнення додаткової винагороди лізингодавця в сумі 53 322,39 грн., нарахованої на підставі пункту 5.7 договору фінансового лізингу № 30/12Л, пені у розмірі 47 819,72 грн., 4 041,74 грн. 3 % річних та 32 650,97 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6117/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
12.08.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 04.08.2022 року № 184, згідно з якою останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" грошові кошти у загальному розмірі 1 051 613,72 грн., з яких: 888 706,60 грн. - сума основного боргу (сума винагороди лізингодавця та відшкодування вартості предмета лізингу), що утворилась у період з березня по липень 2022 року; 53 322,39 грн. - додаткова винагорода лізингодавця; 71 472,83 грн. - пеня, 5 460,93 грн. - 3 % річних, 32 650,97 грн. - інфляційні втрати.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції цієї заяви, відповідно має місце нова ціна позову (1 051 613,72 грн.), виходячи з якої вирішується спір.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.07.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/6117/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 70, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492532653, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 01.08.2022 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
02.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 30/12Л (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку № 1 "Специфікація" до даного Договору (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у володіння та користування на строк, зазначений у пункті 3.2 Договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного Договору.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
У Специфікації до Договору (Додаток № 1 до цієї угоди) сторони погодили найменування предмета лізингу, його кількість та вартість, а саме: самоскид МАЗ 6516С9-520-000 у кількості 4 одиниць загальною вартістю 8 309 984,00 грн. Цільове призначення предмета лізингу - перевезення вантажів.
Згідно з пунктом 1.2 Договору договірна вартість предмета лізингу складає 8 309 984,00 грн. з ПДВ.
За умовами пункту 1.3 Договору Додаток № 3 до даного Договору "Графік лізингових платежів" визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Строк лізингу по даному Договору складає 36 (тридцять шість) місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмета лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (пункт 3.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 22.01.2020 року № 1 до Договору, передбачено, що передача предмета лізингу здійснюється протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня виконання лізингоодержувачем пункту 5.2.1 цього Договору, але не раніше дати сплати лізингоодержувачем другої частини авансового платежу відповідно до пункту 5.2.2 цього Договору, за умови укладення сторонами додаткової (-вих) угоди про зміну ціни предмету лізингу, розміру лізингових платежів і відповідних змін у Графік лізингових платежів, Специфікації згідно з пунктом 5.10 Договору.
У пункті 4.5 Договору сторони погодили, що підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу у тимчасове володіння і користування а є підставою для вимоги лізингодавцем сплати лізингових платежів згідно з Додатком № 3 до Договору, за винятком авансу, який сплачується відповідно до пункту 5.2 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 26.02.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" були підписані та скріплені відбитками їх печаток акт № 1, акт № 2, акт № 3 та акт № 4 приймання-передачі предмета лізингу, за якими позивач передав відповідачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу погоджене сторонами майно - 4 самоскиди МАЗ 6516С9-520-000.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з передачі лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу предмета лізингу свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що до лізингового платежу за цим Договором згідно Додатку 3 до Договору "Графік лізингових платежів" входить: договірна вартість предмета лізингу - 8 309 984,00 грн., винагорода лізингодавця - 1 076 142,94 грн., інші витрати лізингодавця - 623 248,80 грн.
Згідно з пунктом 5.2 означеного правочину, з урахуванням додаткової угоди від 22.01.2020 року № 1 до Договору, лізингоодержувач сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж у розмірі 2 492 995,20 грн. відповідно до Додатку № 3 "Графік лізингових платежів", що є невід'ємною частиною даного Договору, в наступному порядку:
5.2.1. 415 499,20 грн. у термін по 06.12.2019 року;
5.2.2. 2 077 496,00 грн. у термін по 15.02.2020 року.
Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в терміни, вказані у Додатку № 3 до Договору.
Зі змісту Додатку № 3 до Договору "Графік лізингових платежів", з урахуванням додаткової угоди від 22.01.2020 року № 1 до Договору, вбачається, що відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача, зокрема, 19 389,96 грн. винагороди лізингодавця та 161 583,02 грн. суми відшкодування вартості предмета лізингу - до 20.03.2022 року; 17 774,13 грн. винагороди лізингодавця та 161 583,02 грн. суми відшкодування вартості предмета лізингу - до 20.04.2022 року; 16 158,30 грн. винагороди лізингодавця та 161 583,02 грн. суми відшкодування вартості предмета лізингу - до 20.05.2022 року; 14 542,47 грн. винагороди лізингодавця та 161 583,02 грн. суми відшкодування вартості предмета лізингу - до 20.06.2022 року; 12 926,64 грн. винагороди лізингодавця та 161 583,02 грн. суми відшкодування вартості предмета лізингу - до 20.07.2022 року.
Слід також зазначити, що за змістом пункту 5.5 Договору якщо дата лізингового платежу згідно Додатку № 3 припадає на вихідний чи святковий день, то лізинговий платіж здійснюється в останній робочий день, що передує даті платежу.
Пунктом 7.2.8 Договору на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно вносити лізингові платежі згідно з Додатком № 3 до даного Договору.
Крім того, за умовами пункту 5.7 Договору у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на 10 (десять) календарних днів, сума винагороди лізингодавця за Договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення.
Разом із тим, у порушення взятих на себе зобов'язань лізингоодержувач встановлені умовами Договору лізингові платежі, належні до сплати до 20.03.2022 року (у загальному розмірі 180 972,98 грн.), до 20.04.2022 року (у загальному розмірі 179 357,15 грн.), до 20.05.2022 року (у загальному розмірі 177 741,32 грн.), до 20.06.2022 року (у загальному розмірі 176 125,49 грн.) та до 20.07.2022 року (у загальному розмірі 174 509,66 грн.), не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість зі сплати суми винагороди лізингодавця у розмірі 80 791,50 грн. та суми відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 807 915,10 грн., що в загальній сумі склало 888 706,60 грн.
Слід також зазначити, що відповідач прострочив терміни сплати суми винагороди лізингодавця за вищенаведеними платежами (у тому числі за встановленими Додатком № 3 до Договору платежами до 20.03.2022 року в сумі 19 389,96 грн., до 20.04.2022 року в сумі 17 774,13 грн. та 20.05.2022 року в сумі 16 158,30 грн.) на загальну суму 53 322,39 грн. Термін такого прострочення становив більше ніж на 10 календарних днів за кожним платежем.
Наведені обставини додатково підтверджуються наданими позивачем банківськими виписками з рахунку та відображені у поданому Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" розрахунку заборгованості.
За таких обставин, у Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" зі сплати лізингових платежів у розмірі 888 706,60 грн. та виник борг з оплати додаткової винагороди лізингодавця у розмірі 53 322,39 грн., нарахованої позивачем на підставі пункту 5.7 Договору.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи залишення відповідачем без задоволення адресованої йому позивачем претензії від 14.06.2022 року № 165 про сплату заборгованості за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулося до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів кореспондуючих прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору) передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" (чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору) на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Аналогічна норма щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі була закріплена у пункті 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР, чинного на момент укладення Договору.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", чинного на час виникнення спірної заборгованості та на момент вирішення спору, також передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
До складу лізингових платежів включаються:
1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;
3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача зі сплати лізингових платежів за Договором у розмірі 888 706,60 грн., а також борг лізингоодержувача з оплати додаткової винагороди лізингодавця в сумі 53 322,39 грн., нарахованої позивачем на підставі пункту 5.7 Договору, підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаних сум заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" до відповідача про стягнення означених сум грошових коштів, у зв'язку з чим даний позов у цій частині, з урахуванням заяви позивача від 04.08.2022 року № 184 про збільшення розміру позовних вимог, підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати щомісячних лізингових платежів за Договором, позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.08.2022 року № 184, просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 5 460,93 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу за кожним щомісячним платежем відповідно до Графіку лізингових платежів у період з 19.03.2022 року по 02.08.2022 року, а також 32 650,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом квітня-червня 2022 року, згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 32 650,97 грн. та 3 % річних у сумі 5 460,93 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв'язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Київський річковий порт" своїх зобов'язань за Договором, позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.08.2022 року № 184, також просив суд стягнути з лізингоодержувача 71 472,83 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочені суми основного боргу за кожним щомісячним платежем відповідно до Графіку лізингових платежів у період з 19.03.2022 року по 02.08.2022 року згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.4 Договору сторони погодили, що нарахування пені за даним Договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно з даним Договором та чинним законодавством, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, по день фактичної оплати.
Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 71 472,83 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати лізингових платежів за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Договором, позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 04.08.2022 року № 184, підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна".
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення 1 051 613,72 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04070, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 70; код ЄДРПОУ 03150071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 4; код ЄДРПОУ 37768114) 888 706 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот шість) грн. 60 коп. основного боргу, 53 322 (п'ятдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 39 коп. додаткової винагороди лізингодавця, 71 472 (сімдесят одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 83 коп. пені, 5 460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 93 коп. 3 % річних, 32 650 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 15 774 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.09.2022 року.
Суддя В.С. Ломака