Дата документу 19.09.2022
Справа № 334/7821/20
Провадження № 2/334/243/22
19 вересня 2022 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя
в складі: головуючого-судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря судового засідання Саламаха С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування,
31.12.2020 року до суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 1207020270000239, внесеному 23.08.2017 року слідчим відділом Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. Досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні триває до цих пір, є неефективним та безрезультатним, а посадові особи вказаного органу чинять різні перепони у здійснені його прав, визначених Конституцією України та іншими законодавчими актами, що, в свою чергу, призводить до порушення його прав як потерпілого.
Вважає, що вказаною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у погіршенні його самопочуття, сильному пригніченні, розчаруванні та душевному стражданні, а тому у відповідності до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду" вбачає всі підстави для стягнення з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на його користь моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою суду від 08 січня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
12.02.2021 року від відповідача Вінницької обласної прокуратури до суду надійшов відзив, в якому позов не визнає у повному обсязі, вважає необґрунтованим. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог про заподіяну моральну шкоду, посилається на здійснення тривалий час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Такі висновки не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загальних підставах, згідно зі ст. 81 ЦПК України. На даний час, відсутні будь які рішення або висновки компетентних органів, яким б було встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків уповноваженими особами прокуратури під час досудового розслідування. Окрім того, на даний час скарги на дії чи бездіяльність прокурора в даному кримінальному провадженні від позивача не надходили. На підтвердження своїх доводів, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди, факту незаконної бездіяльності Вінницької обласної прокуратури, а також причинно-наслідкового зв'язку, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
15.02.2021 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдача шкоди. Рішень органів досудового розслідування кримінального провадження відносно позивача не існує, а обставини про які вказує позивач, як на підставу своїх вимог, не підпадають під жодну з підстав передбачених Законом та ст..1176 ЦК України, які дають право на відшкодування моральної шкоди у порядку передбаченому даними законодавчими нормами, а тому права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим Законом у позивача немає. Ухвали слідчого судді про задоволення скарг ОСОБА_1 на бездіяльність свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України.
17.02.2021 року від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач, не погодившись із термінами досудового розслідування будучи визнаним потерпілим у кримінальному провадженні та користуючись правами потерпілого, що визначені ст..56 КПК України оскаржував дії слідчого відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Чинне законодавство не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди у разі визнання незаконними в порядку кримінально-процесуального закону дій (бездіяльності) та процесуальних рішень слідчих правоохоронного органу, потерпілий в кримінальному провадженні у разі незгоди з діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування або прокуратури вправі оскаржити. Іншого способу захисту прав заявника (потерпілого) закон не передбачає. Реалізація механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи. Вважають, що наведені у позовній заяві посилання на існуючу практику Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки зазначені у позовній заяві висновки суду відображають інші обставини, що не є тотожними з обставинами, які розглядаються в даній цивільній справі.
18.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, вказавши, що відповідачі нехтують нормами чинного законодавства щодо виконання судових рішень, скоюючи тим самим кримінальне правопорушення та фактично покривають злочинця, тим самим навмисно затягуючи проведення досудового слідства. Що унеможливлює притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та сплати майнової шкоди потерпілому. Навіть після відводу слідчого Залюшня С.А. та призначення іншого слідчого Дзюби О.О., ситуація не змінилася, підозра ОСОБА_2 не оголошувалася. З відповіді слідчого Дзюби О.О. вбачається, що повідомити про підозру ОСОБА_2 не є можливим, так як він не з'являється до правоохоронних органів для проведення слідчих дій і тим самим відповідачі підтверджують сою бездіяльність та упередженість при розслідування даного кримінального провадження. Додав, що через тривале хвилювання він отримав інвалідність 3 групи безстроково, лікувався у стаціонарі з 02.02.2021р. по 11.02.2021р.
24.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області аналогічний попередньому.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог, надали пояснення аналогічні викладеним у відзивах, просили у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, у провадженні слідчого відділення Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження за № 1207020270000239, внесеному 23.08.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.08.2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 про вчинення головою СФГ «Конкурент» ОСОБА_2 незаконних дій щодо майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 1207020270000239.
Ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.01.2019 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Залюшної С.А. задоволено, зобов'язано орган досудового розслідування ознайомити ОСОБА_1 з висновком товарознавчої експертизи, визнати ОСОБА_1 цивільним позивачем, повідомити ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, виконати інші слідчі дії.
29.08.2019 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області розглянуто скаргу ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність слідчого Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Залюшної С.А., визнано протиправною бездіяльність слідчої, зобов'язано орган досудового розслідування провести ряд процесуальних дій.
Ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.01.2020 року відведено старшого слідчого Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Залюшню С.А. та зобов'язано керівника органу досудового розслідування невідкладно призначити іншого слідчого.
Постановою заступника начальника Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області відсторонено старшого слідчого Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Залюшню С.А. та призначено для розслідування старшого лейтенанта поліції Дзюбу О.О .
Позивач вважає, що вказаними діями посадових осіб слідчого відділення Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області порушено його права та законні інтереси, завдано йому моральної шкоди, яка виразилась у погіршенні його самопочуття, сильному пригніченні, розчаруванні та душевному стражданні, а тому нині захист його прав можливий лише у судовому порядку.
Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Предметом доказування у вказаній справі є протиправність дій або бездіяльності відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями останніх та спричиненням моральної шкоди позивачу, і відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Позивач вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував незаконною бездіяльністю слідчих Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області.
Суд аналізуючи надані сторонами докази у своїй сукупності з обставинами справи приходить до переконання, що доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися слідчим у кримінальному провадженні.
Разом з тим, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, які були у подальшому скасовані слідчими суддями, не свідчить про протиправність дій слідчого та завдання позивачу моральної шкоди у розумінні ст. 23 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.
Таким чином, за відсутності доказів про умисне чи з грубою необережністю затягування досудового слідства, правові підстави для застосування норм у ст.ст. 1176, 1173 чи 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди відсутні.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що позивач не справляє судовий збір у випадку, передбаченому п.13 ст.2 Закону України «Про судовий збір», покладає судові витрати на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Добрєв М. В.