16 вересня 2022 року № 320/12794/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів навчання у Єнакіївському гірничому технікумі з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання у Єнакіївському гірничому технікумі з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у червні місяці 2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про зарахування страхового стажу навчання у Єнакіївському політехнічному технікумі, а саме: з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978.
Відповідач відмовив у задоволенні вказаного періоду, оскільки вказаний факт позивач підтверджує документом, що виданий на окупаційній території.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копіює паспорту серії НОМЕР_1 , виданим 21.11.2002.
У червні 2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області із заявою про зарахування страхового стажу навчання у Єнакіївському політехнічному технікумі, а саме такі періоди: з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978. До заяви додав копію довідки від 17.03.2015 №43.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 2907.2021 №8371-11629/К-02/9-1000/21 позивачу повідомлено, що для підтвердження військової служби приймаються такі документи: військові квитки, довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони та інших силових структур, довідки архівних і віськово-лікувальних установ.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторанутурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За інформацією відділу опрацювання пенсійної документації №1 пенсійну справу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято на облік 01.11.2015 після надходження електронної пенсійної справи.
Серед іншого, відповідач роз'яснив, що навчання в Єнакіївському гірничому технікумі тривало з 01.09.1973 по 28.02.1978. Однак у період з 12.11.1973 по 17.11.1975 позивач перебував на військовій службі.
Тому до страхового стажу зараховано періоди:
- з 01.09.1972 по 17.07.1973 (за записами в трудовій книжці та додатково на підставі аттестату),
- з 15.08.1973 по 01.09.1973 (за записами у трудовій книжці),
- з 12.11.1973 по 17.11.1975 (на підставі військового квитка).
Страховий стаж позивача становить 32 роки 7 місяців 23 дні. До страхового стажу враховано всі періоди, підтверджені документально.
Одночасно повідомлено, що відповідно до статтті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи та особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, переблаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З огляду на вказане, відовідач не прийняв до уваги документ, доданий до звернення від 25.06.2021, оскільки виданий організацією, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з відмовою провести перерахунок пенсії позивача на підставі наданих довідок, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії передбачений статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 1 частини 1 цієї статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.7 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Пунктом 3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Отже, саме рішенням органу про перерахунок/відмову в перерахунку пенсії є рішенням пенсійного органу, яке може впливати на права та свободи позивача.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб'єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивачки. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для реалізації права позивача на перерахунок пенсії.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом установлено, що позивач у червні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу навчання у Єнакіївському політехнічному технікумі, а саме періоди: з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978. До заяви додано копію довідки Єнакіївського політехнічного технікуму від 17.03.2015 №43.
Зі змісту листа, наданого позивачу у відповідь на його звернення про зарахування стажу, вбачається, що відповідачем не взято для обрахунку надану довідку, оскільки вона видана підприємством, що знаходиться на окупованій території.
Стаття 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Верховний Суд у постановах 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17), від 31.10.2019 (справа №711/10426/16-а) вказав, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.
Тобто за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відтак, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовився врахувати зміст довідки Єнакіївського політехнічного технікуму від 17.03.2015 №43.
Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Суд звертає увагу, що довідка Єнакіївського політехнічного технікуму від 17.03.2015 №43, засвідчена підписом уповноваженею особи та скріплена печаткою технікуму. Тому відсутні підстави вважати, що довідка, створена у порядку, не передбаченому законом, чи органом окупаційної адміністрації, що б відповідно до ч.3 ст.9 Закону України ''Про забезпечення прав і свобод громад та правовий режим на тимчасово окупованій території України'', ч.2 ст.2 Закону України ''Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України ти тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях'' зумовлювало їх недійсність.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закон №1788 до стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено судом, відповідачем до стажу позивача було зараховано, серед інших, період військової служби позивача з 12.11.1973 по 17.11.1975 (на підставі військового квитка).
Водночас, періоду навчання в Єнакіївському політехнічному технікумі з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978 до страхового стажу зараховано не було.
Як вбачається з диплома серії АТ №755988 ОСОБА_1 в 1978 році вступив до Єнакіївського політехнічного технікуму, а в 1978 році закінчив повний курс вказаного технікуму та згідно рішення кваліфікаційної комісії від 28.02.1978 йому присвоєно кваліфікацію техніка будівельника.
Відповідно до довідки Єнакіївського політехнічного технікуму від 17.03.2015 №43 ОСОБА_1 дійсно навчався у Єнакіївському політехнічному технікумі на денній формі навчання за спеціалістю «Технічна експлуатація будівель» з 01.09.1973 на підставі наказу №292 від 30.08.1973.
На підставі наказу №355 §1 від 23.10.1973 ОСОБА_1 відраховано з рядку студентів технікуму у зв'язку з призовом до лав радянської армії.
Поновлено студеном денного відділення спеціальності ТЕБ на підставі наказу №348 §2 від 13.12.1975.
Відраховано зі списку студенів у зв'язку зі закінченням навчання на підставі наказу №57 §1 від 10.03.1978.
На засіданні колегії Міністерства освіти України від 19.05.1994 протокол №11/3 Єнакіївський гірничий технікум перейменовано в Єнакіївський політехнічний технікум.
Одже позивачем надано, а судом встановлено чіткий період навчання позивача у Єнакіївському політехнічному технікумі, а саме з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 27.09.2021 №64 позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовільнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів навчання у Єнакіївському гірничому технікумі з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди навчання у Єнакіївському гірничому технікумі з 01.09.1973 по 23.10.1973 та з 13.12.1975 по 10.03.1978.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.