Справа № 357/5602/22
2-а/357/142/22
іменем України
16 вересня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
В липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, поліцейського капрала поліції Довжик Аліни Петрівни УПП бат. 2 рота, третя особа: Головне управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови ( а. с. 1-6 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 року ( а. с. 15 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою судді від 14.07.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, поліцейського капрала поліції Довжик Аліни Петрівни УПП бат. 2 рота, третя особа: Головне управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 20-23 ).
25 липня 2022 року за вх. № 24598 судом отримано заяву про усунення недоліків та відповідно позовну заяву про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у новій редакції ( а. с. 25, 26-35 ).
В зазначеній позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначала про наступне.
20 червня 2022 року поліцейським БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області капралом поліції Довжик Аліною Петрівною УПП бат. 2 винесено постанову ЕАР № 5506680 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE», д.н.з. НОМЕР_1 , нібито перевищила дозволену швидкість в населеному пункті, а саме рухалася зі швидкістю 75 км/год. при встановленій - 50 км/год., чим порушила п. 12.4 ПДР.
Постанову серії ЕАР № 5506680 від 20.06.2022 р. вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, відповідач суттєво порушив порядок фіксування адміністративного правопорушення, складання та оформлення оскаржуваної постанови, що призвело до порушення її прав, зокрема передбачених Конституцією України та cт.268 КУпАП.
Так, 20 червня 2022 року, вона дійсно рухалася проспектом Князя Володимира у м. Біла Церква (однак у оскаржуваній Постанові вказано, що автомобіль рухався по вул. Івана Франка і саме за адресою вул. І. Франка, 24 було перевищено швидкість та складено постанову ЕАР № 5506680) на автомобілі «RANGE ROVER EVOQUE», д.н.з. НОМЕР_2 .
В салоні автомобіля разом з нею перебувала її малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як загально відомо, з 24 лютого 2022 року в Україні оголошено воєнний стан. Протягом всього часу, починаючи з 24.02.22 по країні лунає повітряна тривого. Зокрема в м.Біла Церква 20 червня повітряна тривога лунала тричі. І саме в цей період вони з донькою перебували в автомобілі та рухалися додому з метою найшвидшого укриття. Також, 20 червня 2022 року, її донька Єва відвідувала стоматолога, що підтверджується випискою з карткового рахунку про оплату послуг стоматології Діамант Естет та КТ знімком, на фото якого проставлено автоматично дату - 20.06.22.
Зупинивши автомобіль, працівники патрульної поліції не представилися, лише підійшли до авто, повідомили, що вона перевищила швидкість на 25 км/год, рухаючись зі швидкість 75 км/год., при встановленій - 50.
Після чого, вона пред'явила посвідчення водія та документи на автомобіль. Біля машини перебувало одразу три працівники поліції, хтось із них взяв її документи та передав жінці-колезі, яка не представилася, а лише сказала: « ОСОБА_3 , складемо протокол, це займе хв. 10».
Після чого, остання залишила місце зупинки транспортного засобу та зникла. Вона залишилася в автомобілі та спілкувалася з іншими працівниками поліції через відкрите вікно в авто.
Почекавши хв. 10 ці ж двоє патрульних принесли їй Постанову серії ЕАР № 5506680 до автомобіля, і вона звернулася до них з проханням дотриматися хоча б на цьому етапі встановленого законодавством порядку вручення Постанови, в той час коли під час зупинки їй не було роз'яснено її прав та не конкретизовано в чому саме полягає адміністративне правопорушення, Також при розгляді адміністративної справи та складанні Постанови вона не була присутня.
При цьому, не відповідає дійсності місце вчинення адміністративного правопорушення, яке зазначено в Постанові. Адже, вона рухалася того дня по проспекту Князя Володимира, в той час коли в Постанові зазначено: вул. Івана Франка, 24, м. Біла Церква.
Також, після зупинки їй не було пред'явлено прилад, яким вимірювалася швидкість та не констатовано факт, порушення ПДР саме автомобілем «RANGE ROVER EVOQUE», д.н.з. НОМЕР_2 .
Одночасно і дуже важливо, прилад TruCAM, яким ніби зафіксовано порушення швидкості руху весь час знаходився в руках інших працівників, тобто особа, яка розглядала справу та фіксувала якісь показники в оскаржувану Постанову навіть не ознайомилася з показами приладу, не оглянула його під час складання Постанови, а навпаки - працівники поліції продовжили його використовувати на дорозі та зупиняти інші автомобілі.
Оскаржувану Постанову вона отримала 20.06.22 р., десять днів спливає 30.06.2022 р., однак позов подається 05.07.22 р., тобто з пропуском 4-ох календарних днів.
У зв'язку з чим, повідомляє суду, що вона пропустила строк на звернення до суду у зв'язку із введенням воєнного стану в державі та не можливості через це вчасно звернутися до адвоката для підготовки цієї позовної заяви. Наразі не всі раніше діючі адвокати перебувають на місці, деякі з них надають послуги лише в певний період часу, на вихідних, що включає в себе 2-3 липня, коли взагалі ніхто не працював. Тому було досить складно у воєнний період вчасно знайти кваліфікованого юриста в цій галузі.
Просила суд поновити строк звернення до суду. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження. Скасувати Постанову серії ЕАР № 5506680 від 20.06.2022 року винесену капралом поліції Довжик Аліною Петрівною УПП бат.2 рота Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, якою її, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а справу - закрити ( а. с. 26-35 ).
Ухвалою судді від 26 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 04 серпня 2022 року ( а. с. 39-40 ).
04 серпня 2022 року судове засідання було відкладено на 16 вересня 2022 року ( а. с. 45 ).
09 вересня 2022 року за вх. № 31474 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, виходячи з наступного.
Під час несення служби 20.06.2022 року екіпажем патрульної поліції за допомого лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ( серійний номер ТС000681 ) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу «Range Rover» з номерним знаком НОМЕР_2 , рухаючись о 10 год 37 хв. за адресою м. Біла Церква вул. Івана Франка, 24 рухалась зі швидкістю руху 75 км/год при цьому перевищла встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушив п. 12.4) ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Стосовно вулиці просили вважати вірним проспект Князя Володимира 3, сталася описка в електронній постанові у зв'язку з тим, що на службовому планшеті геолокація підтягується автоматично і міг бути збій, тобто підтягнуло сусідню вулицю, дана описка не стосується суті правопорушення.
Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідач виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено відео та фото фіксацію транспортного засобу позивача, на якому зафіксовано факт перевищення позивачем встановлених Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, 16.09.2022 року судом отримано заяву за вх. № 32458, в якій остання просила судове засідання, що призначено на 09 годину 30 хвилин 16.09.2022 року проводити без її участі. Позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
З вказаного поштового повідомлення вбачається, що відповідач судову повістку про слухання справи у Білоцерківському міськрайонному суді 16.09.2022 року о 09 годині 30 хвилин отримав 08.08.2022 року.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, дана категорія справ до вичерпаного переліку за якими обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, позивачу було поновлено строк для захисту своїх прав в судовому порядку, так як з адміністративним позовом до суду звернувся з пропущеним строком з поважних причин.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 20 червня 2022 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 20.06.2022 року о 10 годині 41 хвилини водій ОСОБА_1 рухалася на автомобілі «Range Rover» з номерним знаком НОМЕР_2 , за адресою м. Біла Церква вул. Івана Франка, 24 зі швидкістю руху 75 км/год, допустима швидкість в населеному пункті 50 км/год, при цьому перевищла встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушила п. 12.4) ПДР України, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Поліцейський прийняв по справі рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а. с. 7 ).
Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 5506680 від 20.06.2022 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була складена капралом поліції Довжик Аліною Петрівною УПП бат. 2 рота Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква УПП у Київській області.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Складаючи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача, яке виразилося в тому, що остання 20.06.2022 року о 10 годині 41 хвилини рухалася на автомобілі «Range Rover» з номерним знаком НОМЕР_2 , за адресою м. Біла Церква вул. Івана Франка, 24 зі швидкістю руху 75 км/год, допустима швидкість в населеному пункті 50 км/год, при цьому перевищла встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушила п. 12.4) ПДР України, тим самим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ( серійний номер ТС000681 ).
Однак, з боку відповідача не надано суду жодного належного та допустимого доказу вчиненого з боку позивача порушення, яке виразилося у перевищенні швидкості.
Так, оскаржувана постанова, Серія ЕАР № 5506680 від 20.06.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 хоча і містить посилання на вимірювання швидкості приладом TruCam ТС 000681, який здійснює фіксацію такого порушення, однак жодного доказу такого порушення з боку відповідача суду не надано.
До відзиву, відповідач додав фотографію поганої якості, з якої не можлииво встановити, що дійсно позивач здійснила правопорушення, яке виразилося у перевищенні швидкості, але відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС000681 відповідачем не надано.
Також, у оскаржуваній постанові не відображено та відповідно не міститься відомостей, що до постанови були додані докази відео, зафіксоване за допомогою TruCAM LTI 20/20 № ТС 000681, перевищення обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.
Отже, оскаржувана постанова не містить відомостей про відеозапис, яким зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення, а також не конкретизовано додане до неї фото про технічний засіб, яким здійснено фото, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 283 КУпАП.
Тому, суд зазначає, що відсутність посилання на відповідні докази у постанові свідчить про необізнаність відповідача про їх наявність.
Разом з тим, на фотознімку, доданого відповідачем до відзиву, неможливо встановити - чи рухався позивач, чи ні.
Окрім цього, позивач зазначала, що вимірюванний прилад знаходився у працівника поліції в руках.
При проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом "Про Національну поліцію". (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну поліцію".
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Так, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Аналогічної позиції дотримується і ВС/КАС в постанові № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Окрім того, позивач зазначала, що вона рухалася по проспекту Князя Володимира у м. Біла Церква, однак у оскаржуваній постанові вказано, що автомобіль рухався по вул. Івана Франка, 24, що не відповідає дійсності.
Так, відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП.
Як передбачено п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинно бути зазначено безпосередньо місце вчинення адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові, відповідач зазначив місце скоєння правопорушення, як м. Біла Церква, вул. Івана Франка, 24.
Однак, позивач зазначала, що вона дійсно рухалася на автомобілі, але по проспекту Князя Володимира у м. Біла Церква, де була зупинена працівниками поліції.
В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов позивача, відповідач не спростовує зазначене, а навпаки підтверджує, що у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вірно вказано місце скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Тому, оскаржувана постанова, не містить визначених та обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано точне місце скоєння правопорушення.
До того ж, позивач у адміністративному позові зазначала, що коли вона зупинилася на вимогу працівника поліції, до неї підійшли троє працівників, хтось з них взяв її документи та передав жінці-колезі, яка не представилася, через декілька хвилин двоє патрульних пренесли їй постанову, при цьому, їй не було роз'яснено права, не надано можливості скористатись правом на професійну правничу допомогу.
Ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а.
З боку відповдіача не було надано доказів в спростування доводів позивача щодо реалізації останньої права скористуватися правовою допомогою.
Крім того, у відзиві відповідач зазначав, що водію було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, однак жодного доказу зазначеному з боку відповідача не надано.
Окрім цього, у відзиві на позов, відповідач зазначав, що ознайомив позивача зі змістом постанови та під підпис вручено її копію, однак оскаржувана постанова, яка наявна в матеріалах справи не містить підпису ОСОБА_1 , як не міститься підпис останньої в п. 8 оскаржуваної постанови, що їй права за статтею 268 КУпАП роз'яснено ( а. с. 7 ).
Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Суд наголошує на тому, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд.
В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Вищевказаний принцип знайшов відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини («Капо проти Бельгії», 42914/98, 13.01.2005року, «Радіо Франс проти Франції», 53984/00, 30.03.2004 року…) за якими прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 , кваліфікованого адміністративного правопорушення.
Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.
Всупереч вказаним вимогам, матеріали спрваи не містять у повному обсязі документи, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення та дають змогу суду переконатився у зазначеному.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).
Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2022 року, серія ЕАР № 5506680 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18А).
Повний текст судового рішення складено 16 вересня 2022 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов