Справа № 357/4528/22
3/357/3069/22
06.09.2022 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області БПП у м. Біла Церква відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого оператором ТОВ «Київський обласний хлібопекарський комбінат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 30 травня 2022 року о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 214/2, керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія в присутності двох свідків у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер Алкотест 7510», ARMF-0338, тест № 385, результат, 0.74% проміле, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , пояснив, що 30.05.2022 року він прийшов з роботи, випив пляшку пива, поїв та ліг спати. Приблизно через дві години до нього додому постукала сусідка ОСОБА_2 , яка була збентежена, плакала та пояснила, що її син ОСОБА_3 впав з другого поверху на заасфальтовану ділянку землі, втратив свідомість. Він разом з сусідкою побігли на місце події, де він виявив ОСОБА_3 з розбитою головою та з рани вуха йшла кров, дитина втрачала свідомість. Він разом з сусідкою телефонували до швидкої медичної допомоги, але не могли додзвонитися, тому він був змушений взяти свій власний автомобіль та повезти ОСОБА_3 до Білоцерківської міської лікарні № 2. По дорозі його зупинили працівники поліції, які повідомили, що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, нащо він повідомив, що везе дитину в лікарню, при цьому показав працівникам поліції пораненого хлопця, який перебував в його автомобілі. Працівникам поліції він повідомив, що приблизно о 06 годин 00 хвилив випив пляшку пива, однак змушений був завезти поранену дитину до лікарні. Працівники поліції посадили його та поранену дитину до службового автомобіля та повезли їх до медичного закладу, де він передав дитину медичним працівникам. Після надання медперсоналом допомоги дитині, він захилив хлопця у лікарні та повернувся до працівників поліції. Після чого пройшов огляд на визначення стану сп'яніння. Зазначив, що він був змушений сісти за кермо автомобіля, так як дитина була в тяжкому стані, без свідомості, потребувала медичної допомоги, а швидку допомогу викликати не змогли.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейського, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки документів працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, нащо останній повідомив, що спиртні напої не вживав, що везе сусідського хлопця, який випав з вікна в медичний заклад для надання невідкладної медичної дороги. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», нащо останній погодився, але попросив, щоб працівники поліції дозволили йому завести дитину до лікарні. Працівники поліції, на службовому автомобілі, разом з ОСОБА_1 та пораненою дитиною поїхали до Білоцерківської міської лікарні № 2. ОСОБА_1 завів пораненого хлопця до медичного закладу та повернувся до працівників поліції. Працівники поліції в присутності двох свідків пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, а також роз'яснили, що водій може відмовитися від проходження огляду, але за відмову від проходження огляду також передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», результат 0,74% проміле. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що дома випив пива, що до нього прибігла збентежена сусідка, яка повідомила, що її син випав з вікна, поранений та попросила відвезти сина до лікарні, в зв'язку з чим він був змушений сісти за кермо автомобіля. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні дослідженні надані ОСОБА_1 письмові пояснення ОСОБА_2 в яких остання повідомила, що її син 30.05.2022 року впав з горища з висоти другого поверху на заасфальтовану ділянку, перебував без свідомості з голови та вуха йшла кров, вона телефонувала до швидкої допомоги однак лінія була зайнята, в зв'язку з чим вона побігла до свого сусіда ОСОБА_1 , якого попросила завезти її сина до медичного закладу, нащо останній погодився. З доданої копії консультативного висновку спеціаліста КНП «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 30.05.2022 року убачається, що ОСОБА_3 було поставлено діагноз Поверхнева травма волосистої частини голови, не уточнена, забій грудної клітки тазаключення кабінету УЗД від 30.05.2022 року, відповідно до якого зазначено, що 30.05.2022 року ОСОБА_3 проводилося обстеження, фотокартку на якій зображено ушкодження на обличчі хлопця.
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 30.05.2022 року, висновок алкотестера «Драгер Алкотест 7510», відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат 0.74% проміле, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , копію акту огляду татимчасового затримання транспортного засобу, рапорт працівника поліції, а також надані ОСОБА_1 письмові пояснення ОСОБА_2 , копію консультативного висновку спеціаліста КНП «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 30.05.2022 року, заключення кабінету УЗД від 30.05.2022 року, переглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеною у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 (адміністративне провадження № К/9901/15521/18).
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій. Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Отже, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб'єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 214/2, керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з крайньою необхідністю, зумовленою негайною потребою отримання невідкладної медичної допомоги пораненому ОСОБА_3 , тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю останньому, і не могла бути усунена іншими засобами.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, пояснення ОСОБА_1 , а також документи надані ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю ОСОБА_3 .
В даному конкретному випадку, з урахуванням коккретних обмставин вчинення правопорушення, шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, є меншою, ніж відвернена шкода, яка була повязана з врятуванням життя дитини.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що справу належить закрити, оскільки дії ОСОБА_1 вчинені в стані крайньої необхідності.
Керуючись статтями 33-35, 130, 268, 284 КУпАП, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяС. І. Дорошенко