Справа № 445/1772/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/683/20 Доповідач: ОСОБА_2
12 вересня 2022 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золочів Львівської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України,
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9
вироком Золочівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень. передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.15 ст.289 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст.185 КК України - позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч.2 ст.185КК України - позбавлення волі строком на 2 (два) роки; за ч.3 ст.185 КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, за ч. 2ст.15, ч.2 ст. 289КК України із застосуванням ст.69 КК України на чотири роки п'ять місців позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.289 КК України позбавленням волі строком на 5 років, без конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавленням волі строком 5 років, без конфіскації майна.
На підставі ст. ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Іспитовий строк ухвалено рахувати з дня проголошення вироку - 27 квітня 2020 року.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , в середині квітня 2018 року, точної дати та часу не встановлено, знаходячись у АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу зайшов на неогороджену територію господарства ОСОБА_10 , звідки умисно, таємно, із корисливих мотивів та корисливою метою, вчинив крадіжку гірського велосипеда марки "MagicXXolpran" сірого кольору, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи становить 2122,80 грн., чим завдав матеріальних збитків ОСОБА_10 на вказану суму.
Окрім цього, ОСОБА_7 , на початку липня 2018 року, точної дати та часу не встановлено, знаходячись у м. Золочів, вул. М. Черемшини Львівської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно, умисно, із корисливих мотивів та корисливою метою, викрав із автомобіля марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 і який знаходився на прибудинковій території до житлового будинку АДРЕСА_3 , акумуляторну батарею фірми "AutoPart" 60 Ah-600 А, вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи становить 550 грн. та бензин А-92 в кількості 6 літрів вартістю 173,94 грн., чим заподіяв ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 723,94 грн.
Так ОСОБА_7 , в середині липня 2018 року, точної дати та часу не встановлено, шляхом відпирання дверних замків, повторно, умисно, таємно, із корисливих мотивів та корисливою метою, викрав із автомобіля марки "ВАЗ-2104", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований в АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_12 , автомагнітолу "PIONEER", вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи становить 211,68 грн., чим заподіяв ОСОБА_12 матеріальної шкоди на вказану суму.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 26 липня 2018 року, близько 02 год. 00 хв., знаходячись у м. Золочів, вул. Б. Хмельницького Львівської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно, із корисливих мотивів та корисливою метою, викрав із автомобіля марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 і який знаходився на прибудинковій території до житлового будинку АДРЕСА_5 , акумуляторну батарею фірми "WESTA" типу "6СТ-60Ah", вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи становить 583 грн., чим заподіяв ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вказану суму.
Також ОСОБА_7 , 27 липня 2018 року, точної години слідством не встановлено, знаходяччись у м. Золочів Львівської області, з метою крадіжки чужого майна, через хвіртку зайшов на огороджену територію господарства ОСОБА_14 , що в АДРЕСА_6 , яка є місцем постійного зберігання його майна, шляхом відпирання дверних замків, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів та корисливою метою, викрав із автомобіля марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_15 , акумуляторну батарею "TOLPA" типу "6СТ-60Ah", вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи становить 733 грн., чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальної шкоди на вказану суму.
ОСОБА_7 , 27 липня 2018 року, близько 03 год. 00 хв., знаходячись по вул. Крилова в м. Золочів Львівської області, поблизу будинку № 27, повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки "ВАЗ-21013", реєстрційний номер НОМЕР_5 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи становить 9176,35 грн., який на праві власності належить ОСОБА_16 і яким користується ОСОБА_17 , шляхом підбору ключа. якого мав із собою, проник в салон автомобіля, після чого сівши за кермо автомобіля, користуючись відповідними навиками, власноручно за допомогою викрутки, яку знайшов у салоні вказаного автомобіля, зняв штопорне кільце серцевини замка запалювання та почав прокручувати його серцевину, намагаючись запустити двигун автомобіля, з метою незаконного заволодіння ним, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки двигун не заводився.
Окрім цього, ОСОБА_7 , 27 липня 2018 року, близько 03 год. 30 хв., продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись по вул. Козацька, 1 в м. Золочів Львівської області, поблизу будинку № 1, повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшов до автомобіля марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_6 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи становить 8416,71 грн., який на праві власності належить ОСОБА_18 і яким користується ОСОБА_19 , шляхом підбору ключа, якого мав із собою, проник в салон автомобіля, після чого сівши за кермо автомобіля, користуючись відповідними навиками, власноручно за допомогою викрутки, яку попередньо знайшов та забрав із собою із салону автомобіля марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_5 . належного ОСОБА_17 , зняв штопорне кільце серцевини замка запалювання та прокручуючи його серцевину, запустив двигун транспортного засобу, чим незаконно заволодів транспортним засобом та надалі з місця пригоди зник і розпорядився транспортним засобом на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_19 на вказану вище суму.
Не погоджуючись із даним вироком суду прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Золочівського районного суду Львівської області від 27.04.2020 рокустосовно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити покарання: за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч.2 ст.185 КК України - позбавленням волі строком на 2 роки, за ч.3 ст.185 КК України - позбавленням волі строком на 4 роки, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавленням волі строком 5 років 3 місяці без конфіскації майна.
У решті вирок залишити без змін.
У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважаю, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Вважає, що судом призначено занадто м'яке покарання, не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_7 протягом короткого проміжку часу вчинив 7 злочинів проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких. Шкода, заподіяна злочинами, відшкодована частково, незважаючи на те, що обвинувачений є молодою працездатною особою, упродовж тривалого часу після вчинення злочинів ним не вжито заходів до повного її відшкодування, що ставить під сумнів щирість його каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Судом не вказано, яким чином наведені ним пом'якшуючі покарання обставини разом з даними про особу ОСОБА_7 , істотно знижують ступінь тяжкості злочину. Відтак висновок суду про можливість застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 не можна визнати обґрунтованим, а вирок в цій частині - законним і вмотивованим. Застосовуючи ст. 75 КК України, суд послався на ті ж підстави, що й при застосуванні ст. 69 КК України, вирок у цій частині не відповідає вимогам закону щодо вмотивованості та обґрунтованості. Наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, самі по собі не можуть бути підставами для застосування ст. 69 КК України, а мають бути враховані при призначенні обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.
Також, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , судом визнано рецидив злочинів. Однак, відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора,який підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних вимог прокурора та просили залишити вирок без змін, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Щодо призначеного судом покарання, то слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.65 КК України, як норми, котра встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України, згідно з якою суд, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
У разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.
З оскаржуваного вироку вбачається, що суд, обираючи обвинуваченому вид і розмір покарання, врахував характер злочинів, ступінь їх тяжкості, обставини їх вчинення, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. До обставин, що пом'якшують покарання, судом віднесено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставинами, що обтяжують покарання, судом визнано рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України, суд дотримався вимог кримінального та процесуального законів, надав об'єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення особі покарання. Суд розмежував і вказав, які саме обставини справи і дані про особу є такими, що пом'якшують покарання, а які з них такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, обставини які пом'якшують покарання: щире каяття, визнання своєї винуватості і активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що знижують ризик суспільної небезпеки вчиненого перебування на утриманні брата інваліда, часткове відшкодування шкоди, те , що ОСОБА_7 на обліках у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем реєстрації і проживання.
Також суд правильно взяв до уваги досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 оцінюються як середні, а небезпеки для суспільства - як середні. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Мотивуючи своє рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, дане рішення є належним чином обґрунтоване.
Зважаючи на вищевказані обставини та особу обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без реального відбування покарання та застосував до нього ст. 69 КК України і звільнив на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, що передбачених ст.76 КК України.
Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Враховуючи зазначене та керуючись вимогами ст.65 КК України, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, що буде достатнім для досягнення мети покарання.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із доводами прокурора, які він наводить у своїй апеляційній скарзі, про необхідність відбуття покарання ОСОБА_7 реально в умовах ізоляції від суспільства.
Одночасно суд апеляційної інстанції враховує, що епізод, кваліфікований за ч. 1 ст. 185 КК України, що мав місце в середині квітня 2018 року, а саме : викрадення у ОСОБА_10 гірського велосипеда марки "MagicXXolpran". Даний епізод крадіжки мав місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018, яким внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 185 КК України, однак на даний час дане кримінальне правопорушення вважається кримінальним проступком.
Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Відтак судом першої інстанції призначено покарання у виді позбавлення волі, що санкцією цієї частини статті Кримінального кодексу не передбачено, натомість суд повинен був застосувати нову редакцію ч. 1 ст. 185 КК України при винесені вироку.
У відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
На думку апеляційного суду у даному випадку обвинуваченого ОСОБА_7 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Одночасно слід погодитись із доводами прокурора про те, що слід виключити з мотивувальної частини вироку з обставин, що обтяжують покарання - рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Так, відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Однак ОСОБА_7 раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Відтак, колегія суддів вважає, що дана обтяжуюча обставина підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку.
Окрім того, громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року у відповідності до ст. 10 Закону України „ Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
В даному випадку потерпілі від кримінального правопорушення не підпадають під визначення осіб даної категорії. Так потерпілими від кримінального правопорушення є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які станом на липень 2018 року не досягли , зазначеного вище віку.
Відтак, слід також виключити з мотивувальної частини вироку з обставин, що обтяжують покарання вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Також підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку у всіх випадках покликання суду на кваліфікацію дій ОСОБА_7 органом досудового розслідування. Оскільки дані обставини вже не кваліфікуються органом досудового розслідування, а встановленні судом під час розгляду кримінального провадження по суті, результатом якого є винесення щодо ОСОБА_7 обвинувального вироку.
За таких обставин,суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає до задоволення частково, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 зміні в частині виключення з обставин, що обтяжують покарання рецидиву злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також виключення з мотивувальної частини вироку у всіх випадках покликання суду на кваліфікацію дій ОСОБА_7 органом досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 27.04.2020 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрити.
Виключити з мотивувальної частини вироку з обставин, що обтяжують покарання - рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Виключити з мотивувальної частини вироку у всіх випадках покликання суду на кваліфікацію дій ОСОБА_7 органом досудового розслідування.
У решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4