06 вересня 2022 року м. Харків Справа № 917/597/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.,
при секретарі Беккер Т.М.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
ТОВ «Агро Перемога» (третя особа у справі) - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», (вх.№823П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року у справі №917/597/22,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс», вул. Центральна, 39, с. Лука, Лохвицький район, Полтавська область, 37221,
до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033
про визнання договору оренди продовженим,-
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року у справі №917/597/22 (повний текст складено та підписано 14.07.2022 року, суддя Погрібна С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» про забезпечення позову (вх.№ 4562 від 12.07.2022 року) - задоволено.
Заборонено Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32), Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» (ідентифікаційний код юридичної особи 36190829, адреса: 37223, Полтавська обл., Лохвицький р-н, село Гиряві Ісківці, вул. Миру, будинок 2/1), будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38896152, адреса: 37221, Полтавська область, Лохвицький р-н, село Лука, вулиця Центральна, будинок 39) права користування орендованим майном, а саме частиною елеватора, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Зелена, 1а., згідно договору оренди (найму) нерухомого та рухомого майна від 30 вересня 2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гределіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38896152) до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі про забезпечення позову фактично, без розгляду справи по суті, встановив, що ТОВ «Граделіс» нібито правомірно користується спірним нерухомим майном.
На думку скаржника, місцевий господарський суд застосував неадекватні та не збалансовані заходи забезпечення позову, що є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 10.08.2022 року.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 10.08.2022 року оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 12.08.2022 року і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Нез'явлення в судове засідання представників учасників справи є свідченням їх суб'єктивної поведінки, яка не може бути підґрунтям для затягування розгляду справи - відповідної апеляційної скарги. До того ж суд повідомляв учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судове засідання 07.09.2022 року представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що учасники справи повідомлялись належним чином про час та місце судового засідання, їх явка не була визнана обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представників учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18).
З матеріалів вбачається, що предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання договору оренди (найму) нерухомого та рухомого майна, що укладений 30 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гределіс» поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором, а саме на строк 18 місяців та один день, тобто до 02 жовтня 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Слід звернути увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Як вказує позивач у заяві про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гределіс» орендує рухоме та нерухоме майно, а саме частину елеватора за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Зелена, 1а, згідно договору оренди від 30.09.2020 року. Відповідно до п. 2.1. договору оренди, його укладено строком до 28 лютого 2021 року включно. В подальшому, шляхом укладення між сторонами договору про зміни №1 від 18.02.2021 року та договору про зміни №2 від 30.12.2021 року, - строк дії договору було подовжено до 31 березня 2022 року (включно). Станом на 31 березня 2022 року строк дії договору складав 18 місяців та 1 день (30.09.2020 року - 31.03.2022 року).
Заявник зазначає, що 07.07.2022 року на територію елеватора за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вулиця Зелена 1а, який є об'єктом оренди та стосується предмета позову у цій справі, проникли невідомі особи у кількості 12 осіб. Зазначені особи встановили на в'їзді до елеватора свою охорону, яка не допускала на територію елеватора працівників ТОВ «Гределіс»; опломбували всі ємності для зберігання зерна та устаткування, чим фактично вчинили незаконне заволодіння майном, поклажодавців ТОВ «Гределіс». Крім того, зазначені особи почали вимагати розпочати негайну так звану «інвентаризацію» наявного на елеваторі майна.
Позивачем додано до заяви копію договору складського зберігання №35-21 від 28 жовтня 2021 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №3-21 від 14 липня 2021 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №45-21 від 4 лютого 2022 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №43-21 від 21 грудня 2021 року, договору складського зберігання №02-21 від 07 липня 2021 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №32-21 від 18 жовтня 2021 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №19-21 від 05 серпня 2021 року з додатками та додатковими угодами, договору складського зберігання №12-21 від 05 серпня 2021 року з додатками та додатковими угодами та копії складських квитанцій, які підтверджують зберігання зернових культур на території орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Гределіс» елеватора за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Зелена, 1а, згідно договору оренди від 30.09.2020.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, погодився з твердженням заявника, що обмеження ТОВ «Гределіс» у доступі до орендованого майна фактично призводить до позбавлений володіння та користування об'єктом оренди, буде паралізована господарська діяльність що призведе до втрати зерна через порушення виробничих процесів (сушки та обробки), позивач зазнає величезних збитків, що пов'язані із необхідністю відшкодування поклажодавцям вартості втрачених зернових, що знаходилися на зберіганні, та значних штрафних санкцій у зв'язку із зривом відвантаження зерна.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу вказав, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Крім того, наявний зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а обставини щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів доведені позивачем належними та допустимими доказами.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Так, у мотивувальній частині ухвали суду, місцевий господарський суд фактично посилається на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може мати місце порушення порядку ведення позивачем його підприємницької діяльності, наявність збитків в нього та інше.
Однак, необхідно врахувати, що у даній справі позивач звернувся до суду за захистом немайнового права на оренду майна шляхом визнання поновленим договору оренди, а не за захистом права на ведення підприємницької діяльності і її наслідків.
У цій частині Суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 27.01.2021 у справі №910/3480/20 та від 16.3.2021 у справі №921/302/20.
Колегія суддів також зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості власника майна користуватися та розпоряджатися власним майном і правами.
Таким чином наведені позивачем у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову за немайновою вимогою про визнання договору оренди поновленим.
З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є неспіврозмірними із заявленими вимогами, оскільки спричиняють невиправдане обмеження у реалізації правомочностей власника спірного майна, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 Господарського процесуального України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом при прийнятті ухвали порушено вимоги статей 136, 137 ГПК України, у зв'язку з чим, прийнята ним ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, п.2, ч.1 ст.275, п. 1, 3 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року у справі №917/597/22 скасувати.
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гределіс» про забезпечення позову (вх.№ 4562 від 12.07.2022 року) відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2022 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін