Справа № 569/7332/22
16 вересня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання відшкодувати шкоду, спричинену майну позивача внаслідок ДТП в сумі 130 386,05 грн., а також витрати на проведення експертизи в сумі 3500 грн., моральної шкоди в сумі 20 000 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що належний йому автомобіль «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень, внаслідок ДТП, яке сталося 01 серпня 2021 року за участю автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Частину збитків йому відшкодувала страхова компанія де була застрахована його відповідальність - ПрАТ «ВУСО», решту в сумі 130 386,05 грн. він просить стягнути із винної особи. Крім того, зазначив, що йому також було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 22 червня 2022 року прийнято до розгляду позов та відкрито спрощене позовне провадження.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові.
Відповідачем через уповноваженого представника до суду поданіписьмові пояснення, в яких зазначено, що він оспорює суму майнової шкоди спричиненої ДТП, зазначаючи, що до суми нарахованого матеріального збитку включено ПДВ, який сплачується після ремонту автомобіля, однак позивачем не надано доказів оплати проведеного ремонту. Крім того вказав на те, що позивачем не зазначено жодних конкретних обставин заподіяння йому моральної шкоди. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені у письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 серпня 2021 року о 13 год. 00хв. в м. Рівне на вул. Гагаріна, 32 А сталося ДТП, за участі транспортного засобу «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Рівненського міського суду від 26.10.2021 р. ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП (а.с. 4, 5).
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Власником автомобіля «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 є позивач, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 22).
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «ВУСО», про що свідчить страховий акт № 2159516-1 від 10.11.2021 р. (а.с. 6).
Відповідно до з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Для визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику автомобілю «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 судовим експертом Зінь І.В. було зроблено звіт №00058/2021 про оцінку автомобіля від 17.09.2021 р., згідно якого вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_4 ПДВ складає 260386,05 грн., а без ПДВ 216 988, 38 грн. (а.с. 8-17).
Згідно страхового акту, ПрАТ «ВУСО» було виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 53838 від 10.11.2021 р. (а.с. 7).
Тобто у потерпілого виникло право на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Згідно п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
У постанові від 19 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове 23 Спори, пов'язані зі страховими правовідносинами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Суд погоджується з запереченням відповідача в частині необґрунтованого розміру матеріального збитку з включенням до суми ПДВ, яку просить стягнути позивач, оскільки доказів підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобілю «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 та сплати позивачем виконавцю ремонту суми ПДВ, суду не надано, а тому сума розміру оціненої шкоди складає згідно звіту №00058/2021 про оцінку автомобіля від 17.09.2021 р. без ПДВ - 216 988,38 грн.
Таким чином, сума завданої шкоди складає 216 988,38 грн. та з врахуванням сплаченого страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн. різниця складає 86 099, 38 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що у зв'язку з пошкодження автомобіля він не мав можливості користуватися ним, був змушений змінити звичний спосіб життя, його сім'я була позбавлена можливості поїхати в раніше заплановану відпустку на автомобілі. На протязі усього часу він нервується, оскільки змушений докладати максимум зусиль для поновлення його порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ протии Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди підлягає стягненню 3000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: зокрема витрати пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені судові витрати в розмірі 5000,00 грн., які складаються із судового збору в сумі 1500 грн. та 3500 грн.- витрат на проведення оцінки розміру матеріального шкоди.
Позов заявлено з ціною 150 386,05 грн. та задоволено на суму 89 099,38 грн. (матеріальний збиток - 86 099,38 грн. та моральна шкода - 3000,00 грн.), тобто на 59,25% (89099,38х100:150 386,05).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам розмірі 2 962,50 грн. (5000,00 грн./100х59,25%), що відповідає ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 86 099 грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, в розмірі 2 962,50 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.Г. Кучина