Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 288/870/20-ц
провадження № 61-4324 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю.,
Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража).
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0.2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 1824783000:03:005:0142, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія
ЯМ № 185696 від 03 квітня 2012 року.
На вищевказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, а саме житловий будинок, літня кухня та сарай цегляний, яке належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 18 листопада
2009 року.
Її покійна мати - ОСОБА_3 , яка проживала разом з нею за вказаною адресою, дозволила її сестрі, тобто іншій своїй дочці - ОСОБА_2 тимчасово розмістити на вказаній земельній ділянці металевий гараж. Після смерті матері, з 2014 року відповідачка почала використовувати даний гараж, як тимчасове житло, а в 2019 році облаштувала фундамент та здійснила спробу завезти на територію присадибної ділянки будівельні матеріали для облаштування капітальних стін по периметру гаража.
Відповідачка ігнорує її заперечення щодо таких дій, добровільно здійснити демонтаж гаражу відмовляється, чим створює перешкоди у користуванні власністю.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди
у користуванні земельною ділянкою, площею 0.2500 га, кадастровий номер - 1824783000:03:005:0142, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 здійснити демонтаж тимчасової споруди (гаража).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області
від 09 серпня 2021 року у складі судді Рудника М. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення внаслідок самочинного будівництва (реальної можливості порушення) її прав, свобод чи інтересів, а сам по собі факт розташування відповідачем споруди
не є достатньою підставою для задоволення позову, як не доведено
й обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення вказаної споруди. Позивач під час розгляду справи не заявляла клопотань про призначення у справі судової будівельно-технічної, земельної експертизи, яка могла би підтвердити або спростувати позовні вимоги, так як обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові, покладено на позивача.
При цьому, судом було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової споруди (гаража).
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частина сьома
статті 376 ЦК України, якою поряд з іншими нормами ЦК України, керувався суд першої інстанції, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки право на позов за даною нормою має виключно орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а самочинне будівництво на земельній ділянці, яка перебуває на праві приватної власності іншій особі, не може бути приведено
до легітимного стану шляхом перебудови. Висновок суду першої інстанції про те, що права ОСОБА_1 не порушені, і що для вирішення спору необхідні спеціальні знання, висновок експертизи, суперечить обставинам справи, тому задовольнив позов, так як позивач є власником земельної ділянки, на якій відповідачем здійснено самочинне будівництво, чим створено перешкоди
у користуванні власністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Попільнянського районного суду Житомирської області.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2022 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що земельна ділянка, на якій розташований гараж, був окремим господарством сільської ради та
не відносився до домогосподарства по
АДРЕСА_1 . За життя її мама, яка була власником житлового будинку за вказаною адресою, надала згоду на розміщення гаража на земельній ділянці, неподалік від паркану біля будинку. Вважає, що ОСОБА_1 при отриманні у дар вищевказаного житлового будинку право власності на всю земельну ділянку не набула, а тільки на частину, яка знаходиться під будинком, та частину, яка необхідна для його обслуговування. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того,
що право ОСОБА_1 порушено, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебуває у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем, яка використовує гараж як житло. Такі докази можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. За вказаних підстав судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позову, а судом апеляційної інстанції помилково скасовано правильне по суті рішення.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 18 листопада 2009 року, та земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель за вказаною адресою, підставі державного акта серії ЯМ № 185696, виданого
28 вересня 2012 року (а. с. 3-7).
Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту з характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами складається з: житловий будинок, під літерою А, 1989 року спорудження; літня кухня, під літерою Б, 1989 року спорудження; погріб, під літерою п/б, 1989 року спорудження; сарай, під літерою В, 1989 року спорудження; убиральня, під літерою Г, 1989 року спорудження; колодязь, під № 1; огорожа, під № 2 (а. с. 8-11).
15 листопада 2019 року Попільнянською селищною радою повідомлено ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, площею 0.6827 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває
у власності ОСОБА_1 , що посвідчується відповідними документами, будівля на яку вона претендуєте знаходиться на земельній ділянці іншого власника, дозвільні документи на будівництво даної будівлі на вищевказаній земельній ділянці та правовстановлюючі документи на цю будівлю відсутні, тому вирішення питання щодо розташування майна на земельній ділянці іншого землекористувача можливе лише в судовому порядку (а. с.52).
06 жовтня 2020 року Попільнянською селищною радою повідомлено
ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, загальною площею 0.2500 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 185696
від 03 квітня 2012 року, кадастровий номер 1824783000:03:005:0142, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На даній земельній ділянці розташований металічний гараж у якому проживає ОСОБА_2 , яка не має документів на право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка, загальною площею 0.4327 га, кадастровий номер 1824783000:03:005:0143, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 185695 від 03 квітня 2012 року надана для ведення особистого селянського господарства (а. с. 53).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанцій відповідає.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України та статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність
у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод
у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те,
що ОСОБА_2 розташувала на території домогосподарства за адресою:
АДРЕСА_1 , тимчасову споруду (гараж), а в подальшому позивач (рідна сестра відповідача) на підставі договору дарування набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та рішенням сільської ради їй передано у власність земельну ділянку за вказаною адресою, що не заперечується останніми та підтверджується письмовими доказами, які знаходяться у матеріалах справи, а відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь
у справі, не підлягають доказуванню.
Саме по собі невизнання договору дарування, згідно з яким ОСОБА_1 належить житловий будинок, не свідчить про те, що права ОСОБА_2 порушені. ОСОБА_1 у законний спосіб отримала у власність як житловий будинок так і земельну ділянку, тому має право вимагати усунення перешкод
у користуванні нею.
Посилання ОСОБА_2 , що вона використовує гараж як житло,
не свідчить, що гараж узаконений як житлова нерухомість. При цьому, судами встановлено, що зазначений гараж є металевим, тимчасовою спорудою, який ще при житті матері сторін у справі був розміщений на спірній земельній ділянці лише для зберігання речей.
ОСОБА_2 не довела, що має якійсь права на спірну земельну ділянку. Згідно з усіма процесуальним документами, які знаходяться у справі
і надходили від ОСОБА_2 , у тому числі касаційна скарга, убачається,
що відповідач має місце реєстрації і постійну адресу проживання:
АДРЕСА_2 .
Інші доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а доводи касаційної скарги по суті стосуються саме переоцінки доказів.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк