Ухвала
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 591/1473/21
провадження № 61-8609ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конорєв Володимир Олексійович, на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 29 березня 2021 року, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 лютого 2022 року та додаткові рішення цього суду від 20 травня 2022 року і 20 травня 2022 року, постанову Сумського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про визнання батьківства,
1 вересня 2022 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конорєв В. О., на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 29 березня 2021 року, рішення Зарічного районного суду міста Суми
від 11 лютого 2022 року та додаткові рішення цього суду від 20 травня 2022 року і 20 травня 2022 року, постанову Сумського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний
пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конорєв В. О., не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду від 2 квітня 2018 року у справі № 910/11162/17, від 7 серпня 2018 року у справі № 905/2497/17, від 23 лютого 2018 року у справі № 13/187, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/1676/15, від 21 травня 2018 року у справі № 18/257, від 9 серпня 2018 року у справі № 916/3266/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 905/2865/17, від 2 травня 2018 року у справі № 910/16014/17, від 30 березня 2018 року у справі № 908/1843/17, від 21 липня 2020 року у справі № 902/657/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови саме Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
Тому посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вказаних ухвал Верховного Суду касаційним судом не приймаються.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, зазначивши підстави касаційного оскарження; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конорєв Володимир Олексійович, на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 29 березня 2021 року, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 лютого 2022 року та додаткові рішення цього суду
від 20 травня 2022 року і 20 травня 2022 року, постанову Сумського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко