Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 447/812/20
провадження № 61-21359 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області у складі судді Карбовніка І. М. від 01 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. від 04 листопада 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та відповідачем було укладено боргову розписку від 01 червня 2016 року, згідно якої відповідач позичила у нього 5 000 доларів США і зобов'язувалась повернути їх до 15 серпня
2016 року, проте не повернула. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 його позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 122 445,00 грн боргу, що еквівалентно 4 500 доларів США, та 2 % за користування коштами в розмірі 18 766,50 грн.
Зазначав, що відповідач не виконувала заочне рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку.
Позивач вказував, що згідно з умов розписки відповідач, крім основної суми боргу, зобов'язувалась сплачувати 2 % місячних за користування коштами, тому з моменту винесення заочного рішення від 16 червня 2017 року і станом на день ухвалення рішення у даному позові він має право на стягнення вказаних сум.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 % щомісячно за користування коштами після винесення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у розмірі 6 631,02 доларів США, станом на 16 березня 2020 року згідно з курсом Національного банку України, що становить 172 996,68 грн, та понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що заочним рішенням від 16 червня
2017 року у справі № 450/297/17 на користь позивача вже стягнуто заборгованість за договором позики від 01 червня 2016 року, тому повторне стягнення суперечить положенням статті 61 Конституції України, яке призведе до подвійного стягнення заборгованості (нарахованих процентів) за одне й те саме зобов'язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у якій,
з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 26 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнену редакцію касаційної скарги, яка містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено вказаний строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 447/812/20 із Миколаївського районного суду Львівської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 61 Конституції України, яка застосовується у випадку, коли мало місце накладення санкцій однорідного характеру за один і той самий проміжок часу. У цій справі нараховані проценти за договором позики за період з 16 червня 2017 року по 16 листопада 2020 року у той час, як судовим рішенням від 16 червня 2017 року було стягнуто проценти за період до ухвалення судового рішення.
При цьому, зазначає, що в судовій практиці відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 61 Конституції України у подібних правовідносинах, так як не визначено, як відбувається стягнення процентів за договором позики після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував судове рішення, а лише погодився з висновком суду першої інстанції, тому відсутність посилань апеляційного суду на висновки Верховного Суду вказує на відсутність таких висновків у суді касаційної інстанції в подібних правовідносинах, а формування такої практики буде важливим у судовій практиці.
Також посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду
від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 щодо застосування
статті 61 Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений письмовою розпискою, згідно з якою ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 5 000 доларів США зі строком повернення до 15 серпня 2016 року. За користування вказаними коштами ОСОБА_2 зобов'язувалась сплатити 2 % місячних від отриманих коштів (а. с. 7).
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122 445,00 грн боргу, що еквівалентно 4 500 доларів США, та 2 % місячних за користування коштами в розмірі
18 766,50 грн (а. с. 19-20).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 у змісті уточненої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з умовами договору позики, оформленої письмовою розпискою, сторони погодили щомісячну сплату 2 відсотків за позикою за користування коштами. Строк договору - до 15 серпня 2016 року.
Відтак, у межах строку позики до 15 серпня 2016 року відповідач мав повернути позивачеві позику і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Відповідач таке зобов'язання належним чином не виконав, тому за позовом (вимогою) ОСОБА_1 рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 на його користь з відповідача стягнуто позику й нараховані проценти за користування коштами.
Отже, положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики і у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вимог згідно зі статтею 625 ЦК України позивач не заявляв.
З огляду на вказане Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за позикою.
Таким чином, оскільки рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 уже стягнуто заборгованість за договором позики, тому у подальшому проценти не нараховуються.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). Ця правова позиція є незмінною (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19; постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, провадження № 61-6356св21та інших.
Зазначена правова позиція уже тривалий час є незмінною.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 , однак невірно застосували положення статті 61 Конституції України.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права.
Відповідно до частини третьої статті 406, частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржені судові рішення змінити лише у мотивувальній частині, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги по суті відмовляється, крім зміни мотивів ухваленого рішення суду, то розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У решті - судові рішення залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк