Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 638/8647/17
провадження № 61-343 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_3 - адвокат Зольнікова Віта Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, на ухвалу Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б. від 25 листопада 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та ОСОБА_2 20 березня 2017 укладено договір позики, розмір якої становить
4 500 000,00 грн, строком до 20 квітня 2017 року. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Вказувала, що вона зверталася з усною вимогою до відповідача щодо повернення суми боргу, проте відповідач повідомив, що не може наразі повернути борг.
Після відкриття судом провадження у справі 30 червня 2017 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла спільна заява, в якій вони просять суд визнати мирову угоду від 30 червня 2017 року, яка укладена між ними, наслідки укладання мирової угоди та її визнання судом їм відомі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість: суму боргу у розмірі 4 500 000,00 грн, суму пені за час прострочення
в розмірі 108 986,30 грн, три відсотки річних від простроченої суми
в розмірі 12 575,34 грн за договором позики від 20 березня 2017 року шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25, в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 247.4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов мирової угоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2017 року у складі судді Штих Т. В. заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання мирової угоди задоволено. Визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на наступних умовах:
1.1. Відповідач визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу за договором позики від 20.03.2017 року перед Позивачем, загальна сума якого складає 4 621 561,64 грн. у повному обсязі.
1.2. Сторони домовились, що у рахунок погашення боргу, Відповідач передає Позивачу права та обов'язки на належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 загальною площею 247,4 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
1.3. Нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 загальною площею 247,4 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належать Відповідачу - ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується витягом № 88603494 від 01.06.2017 року;
1.4. З моменту визнання даної мирової угоди, за ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) визнається право приватної власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 загальною площею 247,4 кв. м. у нежитловій будівлі літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.5. З моменту визнання даної мирової угоди ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, заборгованість за договором позики від 20.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважатиметься погашеною;
1.6. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій;
1.7. Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладання цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави.
1.8. Позивач і Відповідач підтверджують, що дана мирова угода укладена добровільно, без будь-якого примусу та є власним волевиявленням кожного
1.9.Дана мирова угода направляється сторонами до суду для її визнання.
1.10. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї мирової угоди.
1.11. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її визнання судом та діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою.
Провадження у справі закрито.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, оскаржив її в апеляційному поряду.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О., про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2017 року задоволено, поновлено цей строк. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О. на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме для подання клопотання з викладом поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з 17 січня 2021 року - після звернення до Дзержинського районного суду міста Харкова з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О. на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що представником ОСОБА_3 - адвокатом Зольніковою В. О., не було зазначено поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року за період з січня 2021 року по серпень 2021 року, а наведені в клопотанні причини не можна вважати такими, що є поважними. При цьому, сплив річний строк з дня складання повного тексту судового рішення суду першої інстанції, який є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Також суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження
№61-37352 сво 18) щодо урахування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Зольнікова В. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 24 січня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О., залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк представник ОСОБА_3 - адвокат Зольнікова В. О., надіслала матеріали на усунення недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 638/8647/17 з Дзержинського районного суду м. Харкова, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено право
ОСОБА_3 на звернення до суду, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення від 12 липня 2017 року про визнання мирової угоди від 30 червня 2017 року між позивачем та відповідачем, порушив права ОСОБА_3 , як співвласника нерухомості, на яке визнано право власності за позивачем, та стягувача за виконавчим провадженням. Суд першої інстанції незаконно здійснив відчуження нерухомого майна, яке знаходиться під арештом, тому ОСОБА_2 не має права розпоряджатися своєю власністю та укладати договори щодо відчуження цього майна.
Зазначає, що заявник дізнався про існування ухвали суду першої інстанції
від 12 липня 2017 року після отримання 11 серпня 2021 року копії ухвали районного суду при ознайомлені з матеріалами справи.
Вказує, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 12 липня 2017 року та залишено апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків, так як не було сплачено судовий збір, який було усунуто, сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, про що надіслано до суду апеляційної інстанції оригінал квитанції про сплату судового збору. Інших вимог до апеляційної скарги та перешкод для відкриття апеляційного провадження не було і судом не зазначалося.Проте склад суду змінився і
02 грудня 2021 року було отримано ухвалу Харківського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що було пропущено строк на подання апеляційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25 листопада 2021 року фактично скасував свою ухвалу від 02 вересня 2021 року, яка була виконана, що нормами ЦПК України не передбачено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які були зазначені в заяві про поновлення строку і які були прийняті судом апеляційної інстанції 02 вересня 2021 року та задоволено клопотання про поновлення строку, а також судом порушено право на доступ до правосуддя ОСОБА_3 , як особи, яка не була залучена до участі у справі і права якої порушені, так як є співвласником спірного приміщення, яке перебуває в арешті, і накладено заборону на його відчуження.
Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Наведена норма процесуального права не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою
статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Судом першої інстанції при вирішенні спору щодо стягнення заборгованості за договором позики шляхом визнання права власності та визнання мирової угоди, не було залучено до участі в розгляді справи іншого співвласника спірного майна - ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та
від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13, провадження № 61-41547сво18. Тобто зазначена правова позиція Верховного Суду є незмінною тривалий час.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскаржуючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_3 вказував на те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов'язки, оскільки він є співвласником спірного майна, яке було затверджено в мировій угоді.
Натомість, апеляційний суд, не звернувши увагу на наявність винятку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, при апеляційному оскарженні судового рішення поза межами річного строку особою, яка не була залучена до участі у справі, відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження.
Крім того, ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової В. О., про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2017 року задоволено, поновлено цей строк. Але апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Властивість судового рішення як акта правосуддя залежить від набрання ним законної сили.
Після набрання судовим рішенням суду законної сили воно починає діяти в повну міру, проявляються всі його правові властивості: загальнообов'язковість, незмінність, неспростовність, виключність, преюдиціальність та реалізованість. Зазначене дозволяє забезпечити захист порушених, оспорених або невизнаних прав, свобод чи інтересів суб'єктів процесу.
Зокрема, незмінність судового рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити.
Апеляційний суд, відмовляючи представнику ОСОБА_3 - адвокату Зольнікової В. О., у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 липня 2017 року зазначеного вище не врахував і, по суті, скасував своє ж судове рішення про поновлення цього строку.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк