Іменем України
15 вересня 2022 року
Київ
справа №640/6828/19
адміністративне провадження №К/990/18727/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/6828/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Собків Я.М., Файдюк В.В.),-
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 жовтня 2021 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2019 року №0023374202, №0023364202, №0023354202, №0023394202 (а.с.137-145).
Копія рішення суду першої інстанції була отримана представником Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), 26 жовтня 2021 року (а.с.147).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 22 листопада 2021 року ГУ ДПС подало апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 грудня 2021 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору (а.с.172-173).
20 грудня 2021 року ГУ ДПС направило на адресу апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору (а.с.175-181).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 грудня 2021 року відмовив ГУ ДПС у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув її апелянту.
Вказана ухвала вмотивована тим, що закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги, тому суд позбавлений можливості продовжити такий строк (а.с.182-183).
Копія вказаної ухвали була отримана ГУ ДПС 04 січня 2022 року (а.с.193 зворот).
13 січня 2022 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та документом про сплату судового збору у розмірі 2569,58 грн (а.с.186-197).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2022 року відмовив у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків тривалістю десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали для надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску та сплати судового збору у розмірі 2569,58 грн (а.с.210).
Копія ухвали про залишення вдруге поданої апеляційної скарги без руху була отримана ГУ ДПС 17 лютого 2022 року (а.с.211).
20 травня 2022 року через підсистему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків, яка вмотивована тим, що вперше відповідач звернувся до апеляційного суду із скаргою в межах встановленого статтею 295 КАС України строку. Повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без зайвих зволікань. Апелянт також навів низку посилань на ухвали Верховного Суду, в який суд дійшов висновку про можливість поновлення строку звернення до суду із скаргою після повернення попередньо поданої. В частині вимоги суду про сплату судового збору ГУ ДПС заявило клопотання про відстрочення його сплати, яке мотивоване посиланнями на обставини обмеженого фінансування податкового органу і введення воєнного стану в Україні (а.с.212-218).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 травня 2022 року відмовив у задоволенні клопотань апелянта про відстрочення сплати судового збору та поновленні строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року (а.с.219-220).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення і погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність коштів. Вирішуючи клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписами частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено права суб'єкта владних повноважень на відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що первинна апеляційна скарга була подана скаржником з дотриманням строків, встановлених статтею 295 КАС України. З повторною апеляційною скаргою ГУ ДПС звернулось до суду апеляційної інстанції невідкладно, долучивши до неї документ про сплату судового збору, а саме платіжне доручення від 24 грудня 2021 року №7987. Водночас, апеляційний суд залишив вдруге подану апеляційну скаргу без руху, в тому числі, і через несплату судового збору. Скаржник також наводить посилання на постанови від 12 листопада 2020 року (справа №640/9446/19), від 06 листопада 2018 року (справа №826/3440/17), від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), в яких Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неповажність наведених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження. ГУ ДПС також навело посилання на низку ухвал Верховного Суду, відповідно до яких податковому органу було поновлено строк на касаційне оскарження за подібних обставин повторного звернення та сплати при цьому судового збору.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03 серпня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки (частина друга статті 299 КАС України).
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.
З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 28 грудня 2021 року вимог ухвали суду від 09 грудня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. При цьому ГУ ДПС подавало клопотання про продовження строку на усунення недоліків, до якого долучило копію службової записки від 05 листопада 2021 року №19331/26-15-20-02-16 із проханням виділити кошти на сплату судового збору в розмірі 2569,58 грн. Проте, відмовляючи у задоволенні означеного клопотання, апеляційний суд оцінки зазначеним документам в контексті їх прийнятності як доказів на підтвердження отримання коштів у майбутньому або вжиття заходів для отримання фінансування не надав.
Звертаючись повторно з апеляційною скаргою, ГУ ДПС долучило до неї, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжне доручення про сплату судового збору від 24 грудня 2021 року №7987 (було оплачене Державною казначейською службою України 28 грудня 2021 року, а.с.194) про сплату судового збору у розмірі 2569,58 грн. Разом з тим, апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2022 року залишив без руху апеляційну скаргу та надав апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі, і в частині сплати судового збору у розмірі 2569,58 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає поверхневим дослідження апеляційним судом матеріалів повторно поданої апеляційної скарги, у зв'язку з чим апелянта безпідставно було зобов'язано сплатити судовий збір повторно. Та обставина, що усуваючи недоліки апеляційної скарги на виконання ухвали від 14 лютого 2022 року, апелянт не звернув увагу суду на те, що судовий збір уже сплачено, не спростовує обставин порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Більше того, колегія суддів зауважує, що викладений в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження висновок апеляційного суду, що для суб'єкта владних повноважень не передбачено права на відстрочення сплати судового збору, сформований без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року (справа № 0940/2276/18), відповідно до якого юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Рішення про повернення апеляційної скарги було ухвалене 28 грудня 2021 року і його копія отримана апелянтом 04 січня 2022 року, а вже 13 січня 2022 року скаржник повторно подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Сукупність установлених у цій справі обставин свідчить, що в даному випадку апелянт не допустив тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що недоліки вперше поданої апеляційної скарги в частині несплати судового збору було усунуто ГУ ДПС і до повторно поданої апеляційної скарги було долучено документ про сплату коштів у розмірі 2569,58 грн. Проте, ці обставини не були враховані апеляційним судом, що призвело до помилкового залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору, а також вплинуло на правову оцінку поданого апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків вперше поданої апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №640/6828/19 скасувати.
Справу №640/6828/19 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.В. Білоус І.А. Васильєва