Справа № 283/1420/22
Провадження №2/283/417/2022
15 вересня 2022 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на користування квартирою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 , як колишній власник, та відповідач ОСОБА_3 , як син колишнього власника, зареєстровані у вказаній квартирі і через особисті обставини не можуть припинити реєстрацію самостійно.
Позивач зазначає, що наявність у відповідачів зареєстрованого місця проживання у належній йому квартирі призводить до необґрунтованих витрат на оплату комунальних послуг. Крім того, відповідачі фактично у квартирі не проживають, не є членами сім'ї позивача, а тому позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування належною йому квартирою.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 10.08.2022 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 15 годину 15 вересня 2022 року.
15.09.2022 позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
15.09.2022 відповідачі звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Встановлені судом обставини
Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 09.12.2021 ОСОБА_4 на торгах придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 , та в подальшому здійснив її дарування позивачеві, що підтверджується договором дарування від 25.01.2022 (а.с.25, 26).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 296312017 підтверджується, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63052365 від 25.01.2022, здійснено запис про право власності № 46344625 позивача на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір з приводу визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує норми Конституції України, ЦК України та ЖК УРСР.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Разом з тим, у статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Судом встановлено, що позивач є власником квартиру АДРЕСА_1 ; відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником вказаної квартири; відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі, зокрема, ОСОБА_3 , як син колишнього власника. Відповідачі не є членами сім'ї позивача, жодних угод між сторонами щодо порядку користування спірним житлом укладено не було.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права, правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі аналізу вказаних норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 право власності на квартиру припинилось, а відтак припинилося і право користування житлом, що тягне за собою втрату такого права і у відповідача ОСОБА_3 , як члена сім'ї колишнього власника.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Оскільки позивач згоден нести судові витрати самостійно, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.12, 13, 23, 76, 81,141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 15.09.2022.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя В. М. Хомич