22 червня 2022 року м. Рівне №460/16220/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник адвокат Шевчук В.С.,
відповідача: представник Шангрик Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, відшкодування шкоди, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, відшкодування шкоди.
Позивач просить суд:
-визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 11.10.2021 № 000099780900 та податкове повідомлення-рішення від 11.10.2021 №000099770900;
-відшкодувати з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 шкоду заподіяну оскаржуваними рішеннями та діями Головного управління ДПС у Рівненській області у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату прийняття судом відповідного судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняті відповідачем оскаржуване рішення та податкове повідомлення - рішення є протиправними, оскільки до торговельної точки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , він не має жодного стосунку. Вказує про те, що свою господарську діяльність проводить виключно за адресою: АДРЕСА_2 , про що повідомлялося відповідачу.
Ухвалою суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 21.01.2022 клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено Головному управлінню ДПС у Рівненській області процесуальний строк, встановлений ухвалою від 06.12.2021 для подання відзиву на позовну заяву, тривалістю 5 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що твердження позивача про те, що він не здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , є неправдивими та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.57-73).
22.02.2022 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.75).
Ухвалою суду від 30.03.2022 клопотання представника позивача задоволено та вирішено розгляд справи №460/16220/21 провести з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні 11.05.2022.
Ухвалою суду від 05.04.2022 витребувано у Рівненського районного суду Рівненської області у строк до 05 травня 2022 року справу №570/4741/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 11.05.2022 позивач та представник позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповідача на відзив. Просили суд позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні 11.05.2022 представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 11.05.2022 оголошено перерву до 06.06.2022.
Ухвалою суду від 06.06.2022 судове засідання відкладено до 22.06.2022.
У судовому засіданні 22.06.2022 закінчено судовий розгляд ухваленням рішення суду.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що 15.09.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ №1747-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів у кіоску, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).
На підставі даного наказу ГУ ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку від 15.09.2021 №2691/17-00, №2689/17-00, у відповідності до яких ГУ ДПС у Рівненській області проводилася з 15.09.2021 фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , тривалістю 10 діб, метою перевірки є дотримання вимог чинного законодавства в сфері обігу підакцизних товарів (а.с.67).
Актом (довідкою) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами від 16.09.2021 було встановлено порушення:
ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" (із змінами та доповненнями), а саме: реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензій на право роздрібної торгiвлi алкогольними напоями та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами на суму 17000,00 грн
п.1, 2, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратора розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи - вчинене вперше - 10% вартості не проведеного товару : 30,00* 10% = 3,00грн.; відсутність ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації : 740,00 грн. * 200% = 1480,00 грн.
ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови КМУ №413 від 17.05.2015 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (із змінами та доповненнями) (а.с.16-20).
17.09.2021 перевіряючими було складено акт відмови від підписання направлення на проведення перевірки та отримання копії наказу №386/17-00-09-01 та акт відмови від підписання направлення на проведення перевірки та отримання копії наказу №386/17-00-09-01 (а.с.64, 65).
На підставі висновків акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області були прийняті:
рішення про застосування фінансових санкцій від 11.10.2021 №000099780900, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000 грн (а.с.10-12);
податкове повідомлення-рішення від 11.10.2021 №000099770900 на суму штрафу 1483,00 грн (а.с.14-15).
Вважаючи вказані рішення та податкове повідомленням-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.
Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5. пункту 80.2 ст.80 цього Кодексу).
З огляду на вказані приписи ПК України, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства
Дослідивши надану відповідачем до матеріалів справи копію наказу №1747-п від 15.09.2021 судом встановлено, що саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є підставою для проведення фактичної перевірки, що відповідає повноваженням відповідача.
У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.11.2018 номер запису: 260200000000014967 за місцем знаходження: України, АДРЕСА_3 . Видами діяльності є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10) (а.с.29).
Зі змісту наказу Головного управління ДПС у Рівненській області №1747-п від 15.09.2021 вбачається, що фактична перевірка була проведена за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64).
При цьому, зі змісту договору оренди торгового приміщення від 01.06.2019, укладеного між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар), вбачається, що торгове приміщення (площа), що розташоване у торговельному кіоску, який знаходить в селі Кустин, Рівненського району, Рівненської області поблизу а/д Городище - Староконстянтинів (174 км), надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендарю для провадження торговельної діяльності (а.с.25-26).
Факт передачі Орендарю у тимчасове користування торгове приміщення (площа), що розташоване у торговельному кіоску, який знаходить в селі Кустин, Рівненського району, Рівненської області поблизу а/д Городище - Старокостянтинів (174 км), загальною площею 12 кв.метрів підтверджується актом приймання - передачі об'єкта оренди (а.с.27) та нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 (а.с.28).
Крім того, допитаний в судовому засіданні 22.06.2022 свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в кіоску, який знаходиться на автодорозі Городище - Старокостянтинів (174 км) в селі Кустин, Рівненського району, Рівненської області він здійснює підприємницьку діяльність.
Також допитана в судовому засіданні 22.06.2022 свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що працює продавцем у ОСОБА_4 . Вказала про те, що пояснення, надані нею 16.09.2021 їй були надиктовані перевіряючими контролюючого органу, зокрема щодо ініціалів фізичної особи-підприємця. Свідок ОСОБА_5 не заперечувала, що на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, за порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Крім того, відповідно до додаткового письмового пояснення відповідача від 31.05.2022 та даних по платнику ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів справи відповідачем, встановлено, що позивач вперше був зареєстрований підприємцем 27.10.2008 та припинив підприємницьку діяльність 17.07.2014. Об'єкт оподаткування платника податків - вагончик, місце знаходження - АДРЕСА_1 був взятий на облік контролюючим органом за повідомленням позивача 13.04.2009 та знятий з обліку 14.02.2017. Відомості щодо використання позивачем спірного приміщення для здійснення господарської діяльності за даними контролюючого органу відсутні, натомість з 28.01.2022 зареєстровані кафе та земельна ділянка, розташовані в с. Великий Житин Рівненського району.
Отже, суд констатує, що в ході судового розгляду справи не встановленого жодних об'єктивних відомостей про здійснення позивачем господарської діяльності в приміщенні, за місцезнаходженням якого відповідачем було проведено фактичну перевірку. Відтак, виявлені такою перевіркою порушення не стосуються підприємницької діяльності позивача. Доказів протилежного матеріали судової справи не містять, відповідачем не надані.
Твердження відповідача про те, що з наявної в контролюючому органі інформації щодо підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , наявна відмітка "свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним", судом до уваги не беруться, оскільки законність здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не є предметом даного спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач ФОП ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , тому у контролюючого органу були відсутні підстави для складення відповідного акта перевірки та оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій щодо позивача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Таким чином, невиконання відповідачем вимог ст. 80, 81 ПК України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 шкоди, заподіяної оскаржуваними рішеннями та діями відповідача, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 128 ПК України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
Податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків;
перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
Пунктами 114.1, 114.2 статті 114 ПК України встановлено, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди. Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи. У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
У ході розгляду справи судом не встановлено факту вчинення посадовими особами відповідача податкового правопорушення, передбаченого ст.128 ПК України, а відтак дана позовна вимога до задоволення не підлягає. Скасування судом протиправного рішення суб'єкта владних повноважень має наслідком повне відновлення порушених таким рішенням прав та законних інтересів платника податків та не потребує застосування додаткових заходів судового захисту.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 20.10.2021 у сумі 908,00 грн, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 454,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 18.10.2021 №21-10/59 (а.с.30-32), розрахунок №1 суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу згідно договору №21-10/59 від 18.10.2021 (а.с.33), рахунок на оплату №50/21 від 18.10.2021 (а.с.34), ордер серії ВК №1009799 (а.с.35), платіжне доручення №58 від 19.10.2021 на суму 5200,00 грн (а.с.36).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", від 23 січня 2014 року "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на те, що ця справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог за наслідками судового розгляду справи, на користь позивача суд присуджує судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у загальній сумі 2600,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, відшкодування шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 11.10.2021 № 000099780900 та податкове повідомлення-рішення від 11.10.2021 №000099770900.
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2600,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 13 вересня 2022 року
Суддя Н.О. Дорошенко