13 вересня 2022 року м. Рівне №460/777/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позивач вважає протиправною поведінку Головного управління ДФС у Рівненській області щодо не нарахування та не виплати йому всіх видів грошового забезпечення за період проходження служби з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року. Зазначає, що з 27.02.2020 по 31.12.2021 він проходив службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС у Рівненській області. Вказує, що грошове забезпечення (посадовий оклад та оклад за спеціальним званням) як працівнику податкової міліції встановлене згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), за змістом пункту 4 якої у первинній редакції передбачалось, що посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь ДФС в областях будуть пов'язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи розміром мінімальної заробітної плати, встановлених Законами України «Про державний бюджет України» на 1 січня кожного календарного року, які щорічно змінюються в сторону збільшення. Однак пунктом 6 постанови Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, якою посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь ДФС розраховуються із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, а тому з 29 січня 2020 року посадові оклади, оклади за спеціальним званням розраховуються у порядку, визначеному пунктом 4 Постанови №704 до зазначених вище змін. При цьому згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», із змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року №410-ІХ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
З наведених підстав позивач вважає, що з 27.02.2020 розрахунковою величиною для визначення відповідачем розміру його посадового окладу та окладу за спеціальним званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, що становить 2102,00 грн, а з 01 січня 2021 року 2270,00 грн. Проте відповідач увесь цей час протиправно продовжував нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до положень пункту 4 Постанови №704 в редакції згідно зі змінами, внесеними Постановою №103, які з 29.01.2020 скасовані. У зв'язку із цим щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошове забезпечення за час тимчасової непрацездатності також виплачувалися у заниженому розмірі. Окрім того вказує, що в порушення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, відповідачем невірно здійснювався розрахунок та компенсація податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву подано не було, тому в силу вимог ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 27.02.2020 по 31.12.2021 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС у Рівненській області. За період служби позивач перебував на таких посадах:
27.02.2020 - 10.03.2020 - старший оперуповноважений з ОВС, відряджений в розпорядження Головного управління ДФС у Рівненській області;
11.03.2020 - 22.07.2020 - старший оперуповноважений з ОВС оперативно-технічного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Рівненській області;
23.07.2020 - 28.04.2021 - старший оперуповноважений з ОВС оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Рівненській області;
29.04.2021 - 07.06.2021 - старший оперуповноважений з ОВС оперативно-технічного відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Рівненській області;
08.06.2021 - 31.12.2021 - заступник начальника оперативно-технічного відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Рівненській області.
31.12.2021 ОСОБА_1 було звільнено із посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України (через скорочення) згідно наказу ГУ ДФС у Рівненській області № 143-о від 28.12.2021.
У вищезазначений період позивач мав спеціальне звання старшого лейтенанта податкової міліції, а 16.11.2020 позивачу присвоєно спеціальне звання капітан податкової міліції згідно наказу № 78-о.
На думку позивача, відповідач протиправно розраховував та виплачував грошове забезпечення позивача з 27.02.2020 (після набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Натомість, на переконання позивача наявні підстави для проведення перерахунку його грошового забезпечення (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) за період з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році), та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється окремими законами на 01.01.2021 (у 2021 році), шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив із наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень пункту 357.1 статті 357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виплата грошового забезпечення працівникам податкової міліції України, регламентується Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №616 від 17.07.2018.
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Постановою №704, серед іншого, затверджено:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з Додатком 1 до вказаної постанови (далі по тексту - тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів);
- схему тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з Додатком 10 до вказаної постанови (далі по тексту - схема тарифних розрядів);
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з Додатком 14 до вказаної постанови.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п. 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Тобто, з 29.01.2020 року підлягає застосуванню п. 4 Постанови №704, в редакції до внесення змін Постановою №103.
Суд зазначає, що згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу ніж п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Разом з тим, дослідженням розрахункових листів позивача встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді з 27.02.2020 по 31.12.2021 відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018), та відповідно якої до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд зауважує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє первинна редакція пункту 4 Постанови №704.
Тобто, право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно зміною грошового забезпечення, на підставі пункту 4 Постанови КМУ №704.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не було враховано при обчисленні його грошового забезпечення з 27.02.2020 розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 1 січня 2021 року.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що в межах даної справи позивач не погоджується саме з не врахуванням ГУ ДФС у Рівненській області при обчисленні грошового забезпечення позивача з 27.02.2020 по 31.12.2021 розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 1 січня 2021 року та розміром надбавки за вислугу років.
В той же час, дії відповідача щодо не застосуванням при обчисленні грошового забезпечення позивача з 27.02.2020 року 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року позивачем не оспорюються.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до п. 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу податкової міліції, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Згідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства є особами рядового і начальницького складу податкової міліції, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п. 3 вказаного Порядку, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
Позивач вказав, що впродовж лютого 2020 року - листопада 2021 року йому здійснювалась компенсація податку з доходів фізичних осіб. У грудні 2021 року з позивача утримано 30544,80 грн, а компенсовано 0,00 грн цього податку. Зазначені фактичні обставини підтверджуються дослідженими судом розрахунковими листами за спірний період.
Отже, матеріалами справи стверджено, що відповідач неправомірно не здійснив відшкодування позивачу податку з доходів фізичних осіб в грудні 2021 року, хоча повинен був здійснити вказані вище відшкодування в повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі". Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності ГУ ДФС у Рівненській області щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) за період проходження служби з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 у 2020 році, станом на 01.01.2021 у 2021 році, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, а також щодо не нарахування та не виплати компенсації сум податку на доходи фізичних осіб за грудень 2021 року. Тому відповідача належить зобов'язати провести перерахунок грошового забезпечення позивача (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 01.01.2021 (у 2021 році), шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за грудень 2021 р.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів та оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи відсутність судових витрат пов'язаних із сплатою судового збору у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) за період проходження служби з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році) та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 01.01.2021 (у 2021 році), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період проходження служби з 27.02.2020 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого законом на 01.01.2021 (у 2021 році), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за грудень 2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за грудень 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39394217)
Повний текст рішення складений 13 вересня 2022 року
Суддя Н.О. Дорошенко