14 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/1744/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування припису,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" (надалі - позивач, КП "Кременчуцьке КАТП 1628") звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі - відповідач, Держекоінспекція Центрального округу), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати припис від 20.07.2021 №13/02.2-21.
Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, сформульовані під час проведення заходу державного нагляду (контролю), суперечать фактичним обставинам, є хибними та необ'єктивними, а тому, складений на підставі таких висновків припис належить визнати протиправним та скасувати.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 186-196/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість складеного за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) припису про усунення виявлених порушень, зазначивши, що факти недодержання позивачем вимог природоохоронного законодавства підтверджені актом перевірки від 14.07.2021 №06-28/523.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
19.04.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягав на правомірності та обґрунтованості позовних вимог /т. 2, а.с. 1-12/.
У підготовчому засіданні 10.05.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 31.05.2022 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, у судовому засіданні оголошено перерву з огляду на неявку представника відповідача.
22.06.2022 представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у порядку письмового провадження.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання 22.06.2022 повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта /частина дев'ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України/.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів і повідомлених обставин та з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи по суті, суд визнав за можливе завершити розгляд справи без участі представника відповідача, у порядку письмового провадження.
Обставини справи
У період з 01 по 14 липня 2021 року Держекоінспекцією Центрального округу, на підставі наказу від 01.07.2021 №06-27/543 "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628" та направлення від 01.07.2021 №06-28/523 /т. 1, а.с. 198-199/, проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Результати перевірки оформлені актом від 14.07.2021 №06-28/523 /т. 1, а.с. 200-236/, у якому наведені висновки про вчинення позивачем порушень вимог природоохоронного законодавства.
20.07.2021 посадовими особами Держекоінспекції Центрального округу складений припис №13/02.2-21 про усунення виявлених порушень /т. 1, а.с. 237-239/, не погодившись з яким позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон №1264-XII).
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).
Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно із частиною першою статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
У частині восьмій статті 7 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) зазначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до абзацу четвертого статті 11 Закону №877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
А у силу положень частини першої статті 12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність спірного припису критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.
Пунктом 1 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 позивачу вказано на необхідність проведення робіт з реконструкції полігону твердих побутових відходів на підставі "Проекту реконструкції діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" від 2006 року та приведення його у відповідність до вимог висновку державної екологічної експертизи №75.
Мотивуючи наведену вимогу відповідач виходив з того, що з метою зменшення шкідливого впливу на довкілля Проектом реконструкції діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2008 №02/21-831, затвердженим висновком державної екологічної експертизи №75 /т. 1, а.с. 243/ передбачено побудову на полігоні ТПВ дренажної системи, системи водозабірних каналів і колодязів, облаштування екрануючого шару ґрунту і тимчасових відвалів та ін. Однак, вказані роботи не проведено, що є невиконанням проекту з реконструкції полігону та висновку екологічної експертизи.
Оцінюючи такі доводи відповідача суд зауважує, що у силу частини другої статті 12 Закону України "Про екологічну експертизу" (чинного на дату затвердження висновку державної екологічної експертизи №75 - 17.04.2008) висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.
18.06.2017 набрав чинності Закон України від 23.05.2017 №2059-VIII "Про оцінку впливу на довкілля", пунктом 3 статті 17 якого передбачено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Як зауважила у ході розгляду справи представник позивача, з метою зменшення негативного впливу міського звалища на навколишнє природне середовище, на замовлення Кременчуцької міської ради та за рахунок коштів міського бюджету, у 2008 році УДНДІ "УкрВОДГЕО" розроблено проект "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області".
Проектом передбачено комплекс інженерних заходів, включаючи будівництво дренажної системи, системи водозбірних канав і колодязів, облаштування екрануючого шару ґрунту з тимчасовими відвалами.
Рішенням Кременчуцької міської ради від 22.12.2015 затверджено "Програму охорони довкілля в місті Кременчуці на період 2016-2020 роки" (Довкілля - 2020), якою передбачено фінансування робіт з реконструкції полігону, відповідно до проекту "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області".
Крім того, рішенням Полтавської обласної ради від 14.07.2017 №497 затверджено "Комплексну програму поводження з твердими побутовими відходами у Полтавській області на 2017-2021 роки". Програмою на період 2017-2021 років було передбачено створення Кременчуцького субрегіону (м. Кременчук, Глобинський, Козельщинський, Кобеляцький, Кременчуцькі райони) та завершення реконструкції полігону у м. Кременчук, включаючи задіяння сучасних технологій сортування, переробки та виділення кінцевих фракцій відходів, вартістю 80,00 млн. грн., за рахунок співфінансування обласного та міського фондів охорони навколишнього природного середовища.
Однак, положення названої Програми фактично не реалізовані, кошти на реконструкцію полігону не виділено.
Так само захід в рамках "Програми санітарного очищення міста Кременчука та забезпечення діяльності Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 на 2020 рік", затвердженої рішенням Кременчуцької міської ради від 12.12.2019, у 2020 році не реалізовано з огляду на відсутність фінансування.
У контексті наведеного суд визнає слушними доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливість невиконання вимог природоохоронного законодавства в разі відсутності фінансування (у т.ч., бюджетного).
З цих підстав суд відхиляє доводи представника позивача про те, що систематичне недофінансування природоохоронних заходів, направлених на покращення умов експлуатації полігону ТПВ, за рахунок коштів місцевого та обласного бюджетів, не дозволяє завершити будівництво об'єкту - полігон ТПВ на Деївській горі у м. Кременчуці Полтавської області.
Суд враховує, що розробка та затвердження "Проекту реконструкції діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" завершено у 2008 році, однак з того часу роботи з облаштування дренажної системи, системи водозбірних канав і колодязів, облаштування екрануючого шару ґрунту з тимчасовими відвалами фактично не проведені, що, з огляду на продовження експлуатації полігону ТПВ, загрожує екологічній безпеці регіону.
Доводи позивача про те, що КП "Кременчуцьке КАТП 1628" за проектом "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" не є виконавцем робіт з реконструкції полігону ТПВ суд визнає безпідставними, адже відповідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.02.2020 №254 "Про введення в дію протоколу (рішення) конкурсної комісії на визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Кременчука" Кременчуцьке КАТП 1628 визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Кременчука.
При цьому саме позивач використовує у своїй господарській діяльності полігон твердих побутових відходів, розташований на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області.
У додатку А до Програми охорони довкілля в місті Кременчуці на період 2021-2025 роки, затвердженої рішенням Кременчуцької міської ради від 22.12.2020 /т. 1, а.с. 121-123/, передбачено, що природоохоронні заходи для реалізації цієї Програми фінансуються як за рахунок місцевого бюджету, так і за рахунок інших джерел, а виконавцем таких робіт визначено й позивача.
Однак, позивач у ході розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про неможливість виконання окремих заходів з реконструкції полігону ТПВ за рахунок обігових коштів підприємства.
За наведених обставин, суд констатує, що саме лише твердження позивача про відсутність належного фінансування з обласного та місцевого бюджетів для проведення робіт з реконструкції полігону твердих побутових відходів на підставі "Проекту реконструкції діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" не є достатньою підставою для висновку про протиправність пункту 1 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21, оскільки зазначений Проект залишається фактично нереалізованим з 2006 року.
Посилання представника позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №440/4032/20, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, суд визнає безпідставними, оскільки зазначені судові рішення не містять висновків, що мали б преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Так, у справі №440/4032/20 суди надавали правову оцінку припису Держекоінспекції Центрального округу від 07.07.2020 №18/02.1-23, тобто предмет спору та встановлені судами фактичні обставини справи є різними.
До того ж, суди у справі №440/4032/20 надавали правову оцінку Програмі охорони довкілля в місті Кременчуці на період 2016-2020 роки (Довкілля - 2020), що з 01.01.2021 втратила чинність.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про правомірність пункту 1 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21.
Пункти 2 та 8 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 містять вимоги до позивача щодо обладнання міського звалища системою збирання і відведення фільтрату, а також забезпечення виконання Правил експлуатації полігону побутових відходів в частині встановлення суцільної огорожі по периметру полігону, встановлення спеціального звукового та біоакустичного обладнання для відлякування птахів, обладнання накопичувача для збирання фільтрату задля запобігання його попадання у підземні води та витікання за межі полігону, встановлення тимчасових сітчастих переносних елементів огорожі для утримання легких фракцій.
Відповідач в обґрунтування наведених вимог зазначив, що міське звалище не обладнане системою збирання і відведення фільтрату, яка мала функціонувати від початку роботи МВВ, а також після його закриття, наслідком чого є забруднення ґрунтових підземних вод.
Так, за твердженням відповідача, під час натурного обстеження міського звалища виявлено витікання фільтрату з площини міського звалища ТПВ - фільтратне озеро, яке утворилося значно вище рельєфу місцевості. Фільтрат являється одним із основних і найбільш небезпечних забруднювачів на території МВВ. У разі переповнення озера, яке утворилось значно вище рельєфу місцевості, фільтрат забруднить територію навколо МВВ і потрапить в ґрунтові води. Міське звалище не обладнане системою збирання і відведення фільтрату, яка повинна функціонувати від початку роботи МВВ, а також після його закриття, що порушує ДБН В.2.4.-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів".
Також відповідач зазначав про недотримання позивачем правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 №1307/18602 (надалі - Правила експлуатації полігонів побутових відходів) та Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ твердих побутових відходів, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 №5, в частині таких вимог: встановити суцільну огорожу по периметру полігону, встановити спеціальне звукове та біоакустичне обладнання для відлякування птахів, обладнати накопичувач для збирання фільтрату задля запобігання його попадання у підземні води та витікання за межі полігону, встановити тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі для утримання легких фракцій.
Натомість позивач звертав увагу на те, що міське звалище м. Кременчука почало офіційно функціонувати у 1965 році, тоді як ДБН В.2.4-2-2005, відповідно до якого нові полігони повинні бути обладнані системою збирання і відведення фільтрату, затверджено лише у 2005 році.
Крім того, щодо пункту 8 спірного припису представник позивача пояснила, що огорожа навколо сміттєзвалища частково виконана із залізобетонних плит, а частково - із колючої проволоки, а також з іншої сторони полігону встановлений ґрунтовий вал заввишки 1,5-1,7 м, що забезпечує в'їзд транспортних засобів на полігон побутових відходів лише через КПП, як те передбачено пунктом 6.7. наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435.
Оцінюючи повідомлені сторонами обставини, суд виходить з таких міркувань.
Закон України від 24.02.1994 №4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (надалі - Закон №4004-XII) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону №4004-XII санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.
Цією ж статтею Закону №4004-XII визначено, що державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - це обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.
Небезпечний фактор - це будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що недотримання санітарних норм порушує законні права громадян на безпеку для здоров'я і життя населення та може в подальшому завдати шкоди їх здоров'ю.
Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №826/3031/18.
Закон України від 05.03.1998 №187/98-ВР "Про відходи" (надалі - Закон №187/98-ВР) визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.
Відповідно до статті 1 Закону №187/98-ВР поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Об'єкти поводження з відходами - це місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.
Операції поводження з відходами - це збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.
Вимоги щодо поводження з побутовими відходами врегульовано положеннями статті 35-1 Закону №187/98-ВР, за змістом якої поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.
Збирання і перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Забороняється проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.
Таким чином, закон забороняє експлуатацію полігону побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження фільтрату.
Необхідність обладнання полігону побутових відходів системою збирання і відведення фільтрату передбачено ДБН В.2.4.-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів" та проектом "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області".
Доводи представника позивача про те, що ДБН В.2.4.-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів" затверджені після введення в експлуатацію полігону ТПВ, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області, суд визнає безпідставними, оскільки такі не ґрунтуються на законі.
Стосовно пункту 8 спірного припису суд враховує, що відповідно до пункту 1.1 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, ці Правила є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів.
Цими Правилами, зокрема, визначено, що:
- по периметру території полігона побутових відходів має бути споруджена суцільна огорожа заввишки до 2,0 - 2,5 м або ґрунтовий вал заввишки 1,5 - 1,7 м і завширшки 3,0 - 3,5 м, що забезпечить в'їзд транспортних засобів на полігон побутових відходів лише через КПП (пункт 6.7);
- для відлякування птахів встановлюється спеціальне звукове та біоакустичне обладнання (пункт 5.12);
- полігон побутових відходів повинен бути оснащений системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату (пункт 5.11);
- на полігонах має бути створена система моніторингу та заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального стану повітря, ґрунту та підземних вод (пункт 5.1);
- на основних напрямках поширення легких фракцій відходів встановлюються тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі (пункт 5.3);
- територія полігона побутових відходів має бути обмежена нагірною канавою для запобігання витіканню за межі полігона забруднених поверхневих вод. Не рідше ніж двічі на місяць операторам інженерного обладнання полігона слід проводити її огляд і за потреби очищати (пункт 5.9).
Представник позивача пояснювала, що огорожа навколо сміттєзвалища частково виконана із залізобетонних плит, а частково - із колючої проволоки, а також з іншої сторони полігону встановлений ґрунтовий вал заввишки 1,5-1,7 м, що забезпечує в'їзд транспортних засобів на полігон побутових відходів лише через КПП, як те передбачено пунктом 6.7 Правил експлуатації полігонів побутових відходів.
Однак, часткове облаштування огорожі полігону ТПВ не може вважатись виконанням позивачем вимог пункту 6.7 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, адже ним передбачено влаштування суцільної огорожі.
Окрім того, представник позивача звертала увагу на те, що рішенням другої сесії Кременчуцької міської ради восьмого скликання від 22.12.2020 затвердженого Програму охорони довкілля Кременчуцької міської територіальної громади на 2021-2025 роки ("Довкілля-2025"), якою з-поміж іншого, передбачено у 2021 році проектування та будівництво залізобетонної огорожі по периметру полігону ТПВ (пункт 5.4 Програми) /т. 1, а.с. 120-123/.
Листом від 27.11.2020 вих.№01-06/1603 Директор Кременчуцького КАТП-1628 звертався до Кременчуцького міського голови з проханням про виділення у 2021 році фінансування із обласного фонду охорони навколишнього природного середовища з метою проектування та будівництва залізобетонної огорожі по периметру полігону ТПВ /т. 1, а.с. 150-151/.
З відповідним листом позивач також звертався до Голови Полтавської облдержадміністрації (від 10.08.2021 вих.№01-06/971) /т. 1, а.с. 154-155/.
Листом від 19.07.2021 вих.№5138/02-24 Департамент екології та природних ресурсів Полтавської облдержадміністрації повідомив, що запити про виділення коштів з фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з повним пакетом документів наявні у Департаменті, однак до проекту рішення Полтавської обласної ради "Про внесення змін до Переліку природоохоронних заходів для фінансування з фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської області в 2021 році", який розглядався на засіданні п'ятої сесії обласної ради восьмого скликання від 06.07.2021, не включені /т. 1, а.с. 156/.
З цього приводу суд повторює, що у додатку А до Програми охорони довкілля в місті Кременчуці на період 2021-2025 роки, затвердженої рішенням Кременчуцької міської ради від 22.12.2020 /т. 1, а.с. 121-123/, передбачено, що природоохоронні заходи для реалізації цієї Програми фінансуються як за рахунок місцевого бюджету, так і за рахунок інших джерел, а виконавцем таких робіт визначено й позивача.
Позивач у ході розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про неможливість виконання окремих заходів з облаштування полігону ТПВ системою збирання і відведення фільтрату, встановлення суцільної огорожі по периметру полігону, спеціального звукового та біоакустичного обладнання для відлякування птахів тощо за рахунок обігових коштів підприємства.
За наведених обставин, суд констатує, що саме лише твердження позивача про відсутність належного фінансування з обласного та місцевого бюджетів для проведення робіт з облаштування полігону твердих побутових відходів на підставі "Проекту реконструкції діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" не є достатньою підставою для висновку про протиправність пунктів 2, 8 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21, оскільки зазначений Проект залишається фактично нереалізованим з 2006 року.
У пункті 3 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 міститься вказівка про необхідність приведення очисних споруд для очищення поверхневих стічних вод на території підприємства у відповідність вимогам висновку екологічної експертизи від 22.03.2006 №04-08/1034, а саме: встановити передбачені висновком касетні фільтри з поліуретановим завантаженням та ін.
Закон України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон №1264-XII) визначає, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Закону №1264-XII при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.
Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону №1264-XII здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Отже, відповідач, як підприємство, основна господарська діяльність якого стосується поводження з відходами, зобов'язаний проводити свою діяльність у спосіб, який гарантував би безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Наведеним вище положенням Закону №1264-XII кореспондують приписи статей 50, 66 Конституції України, у силу яких кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2022 пояснила, що під час проведення планової перевірки очисні споруди було законсервовано наказом в.о. директора КП "Кременчуцьке КАТП 1628" від 29.06.2021 №122, у зв'язку із необхідністю у проведенні обслуговування очисних споруд. У ході проведення профілактичних робіт встановлено, що касетні фільтри з пінополіуретановим завантаженням не підлягають повторній очистці та потребують утилізації. Фільтри було видалено із очисних споруд та підготовлено до утилізації. 30.06.2021 з ТОВ "ЕКО ТЕРРА" укладено додаткову угоду на утилізацію фільтрів /т. 1, а.с. 100-106/. 01.07.2021 фільтри передано на утилізацію. Очисні споруди наразі не експлуатуються.
Таким чином, представник позивача фактично підтвердила висновок відповідача про те, що очисні споруди не відповідають вимогам проекту "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області", затвердженого висновком екологічної експертизи від 22.03.2006 №04-08/1034, оскільки передбачені зазначеним проектом касетні фільтри з поліуретановим завантаженням не використовуються у господарській діяльності КП "Кременчуцьке КАТП 1628".
Отже, пункт 3 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 є правомірним та обґрунтованим.
Пунктами 4, 7 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 позивача зобов'язано оформити та отримати документи на право користування земельною ділянкою під побутовою будівлею для обслуговування поверхневого водозабору з річки Дніпро в м. Кременчук; відновити (встановити) в натурі на місцевості межі земельної ділянки (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-ПЛ №000664), на якій знаходиться полігон промислових відходів, закріпивши їх межовими знаками.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктом "б" підпункту 2 пункту 4 названого Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр.
Суд зазначає, що екологічні вимоги - це вимоги, які визначають умови використання природних ресурсів в Україні. Перелік таких вимог, зокрема, наведено у статті 40 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища". При цьому, до таких вимог не відносяться вимоги щодо належного оформлення прав користування земельними ділянками.
Крім того, відповідно до статті 33 вказаного Закону екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при перевірці питань щодо належного оформлення права користування земельними ділянками відповідач вийшов за межі повноважень Держекоінспекції, визначених Положенням.
Такий висновок також підтверджується положеннями статті 5 Закону України від 19.06.2003 №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у редакції Закону України від 23.02.2012 №4444-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", відповідно до якої державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Так, згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом підпункту 33 пункту 4 названого Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням.
Таким чином, повноваження з перевірки питань належного оформлення прав на земельні ділянки надані Держгеокадастру та його територіальним органам.
За приписами абзацу дев'ятого статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.
Таким чином, при проведенні планової перевірки дотримання КП "КАТП 1628" вимог природоохоронного законодавства в частині, що стосується наявності у останнього дозвільних документів на право користування земельними ділянками, відповідач, перебравши на себе повноваження іншого органу державної влади, вийшов за межі власних повноважень, визначених Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, чим порушив приписи статті 19 Конституції України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", абзацу дев'ятого статті 3 Закону №877-V.
А тому, пункти 4, 7 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 належить визнати протиправними та скасувати.
Пунктом 5 спірного припису позивачу вказано здійснити контроль за нормативом вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів.
Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2022 пояснила, що КП "Кременчуцьке КАТП 1628" здійснює контроль за нормативом вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів під час проведення технічного огляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 затверджено порядок проведення технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, який визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.
Відповідно до пункту 5 Порядку виконавець послуг з перевірки технічного стану транспортних засобів повинен мати устаткування згідно з переліком обладнання, необхідного для проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, відповідно до додатку 2, у т.ч. багатоканальний газоаналізатор або газоаналізатори нормованих викидів у спадинах двигунів з іскровим запалюванням, димомір та ін.
Обсяги перевірки технічного стану транспортного засобу, коди оцінки невідповідності його стану, у т.ч. визначення об'ємної концентрації монооксиду вуглецю, вуглеводнів, димність, наведено у додатку 5 Порядку.
У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу, замовникові видається протокол перевірки технічного стану.
На підставі укладеного договору від 19.03.2021 транспортні засоби КП "Кременчуцьке КАТП 1628" проходять відповідні техогляди на підприємстві технічного обслуговування і ремонту автомобілів ТОВ "Фірма "Сигнал" та мають протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів, якими транспортні засоби після технічного контролю визнано технічно справними /т. 1, а.с. 107-108, т. 2, а.с. 31-32/.
Отже, вимоги статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", щодо забезпечення здійснення контролю, підприємство виконує.
Договір про проходження техогляду, акти виконаних робіт та документ, який підтверджує компетентність випробувальної лабораторії щодо перевірки технічного стану транспортних засобів в обсязі, визначеному законодавством, надавались під час проведення планової перевірки, що відповідач не спростував.
Окрім того, за змістом листа від 29.01.2019 №1093/39/10-19 Міністерство інфраструктури України підтвердило, що за даними атестата про акредитацію від 21.12.2018 №2Н1963, випробувальна лабораторія має право здійснювати діяльність з оцінки відповідності до 20.12.2023 /т. 1, а.с. 98-99/.
Оскільки наведені обставини не враховані відповідачем, пункт 5 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 належить визнати протиправним та скасувати.
У пункті 6 припису Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 позивача зобов'язано встановити локальну мережу спостережних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо полігона побутових відходів, розташованого на Деївській горі в правобережній частині м. Кременчука, який обслуговує КП "Кременчуцьке КАТП 1628".
Так, згідно з частиною першою статті 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
З диспозиції статті 105 Водного кодексу України слідує, що виникнення обов'язку у підприємств, установ і організацій обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод законодавець пов'язує з їх діяльністю, яка може негативно впливати на стан підземних вод, зокрема до такої діяльності віднесено накопичення відходів.
Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2022 зауважила, що облаштування відповідної локальної мережі спостережних свердловин передбачене у проекті "Реконструкція діючого полігону твердих побутових відходів, розташованого на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області" від 27.03.2008 №02/21-831.
Однак, за твердженням представника позивача, наразі локальна мережа спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод на полігоні ТПВ, розташованому на Деївській горі м. Кременчука Полтавської області", не облаштована з огляду на відсутність фінансування. При цьому, на її переконання, відсутність мережі спостережних свердловин жодним чином не впливає на забруднення ґрунтових вод, адже свердловини не є засобом захисту підземних вод, а є спорудами, завдяки яким можливе здійснення спостережень за якістю води.
Представник позивача зазначала, що підприємство регулярно здійснює контроль за станом підземних вод з питних колодязів, які розташовані на території домогосподарств на відстані 1 км від полігону вниз по течії підземних вод та одного джерела з кар'єру, що передбачено розділом ОВНС проекту реконструкції; моніторинг проводиться один раз у квартал.
З цього приводу суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №520/8633/18, де у пунктах 145-147 зазначено, що передбачені статтею 105 Водного кодексу України обов'язки стосовно вжиття заходів щодо попередження забруднення підземних вод і обладнання локальних мереж спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод не є взаємовиключними та здійснюються одночасно. Заходи з попередження забруднення підземних вод шляхом здійснення контролю за якістю підземних вод не звільняють підприємство від обов'язку, передбаченого статтею 105 Водного кодексу України, обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод.
З урахуванням наведеного, пункт 6 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 є правомірним та обґрунтованим.
Пункт 9 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 містить вимогу не допускати змішування власних відходів.
Як зазначила представник позивача, власні відходи, що утворюються на території КП "Кременчуцьке КАТП 1628", збираються у спеціальні промарковані контейнери. На кожне місце тимчасового зберігання відходів розроблено спеціальний паспорт /т. 1, а.с. 124-143/. Відходи по мірі накопичення передаються на утилізацію/видалення спеціалізованому підприємству, яке має відповідну ліцензію. Змішування власних відходів не відбувається.
Доводи відповідача про те, що позивач допускає змішування власних відходів не підтверджені документально, адже розміщені на наданому разом з відзивом на позов компакт-диску фотознімки не приймаються судом у якості належного доказу у справі, оскільки з них неможливо встановити місце розташування відходів та їх походження.
Отже, пункт 9 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 належить визнати протиправним та скасувати.
У пункті 10 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 міститься вимога про доопрацювання первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються на підприємстві.
Мотивуючи зазначену вимогу відповідач виходив з того, що КП "Кременчуцьке КАТП 1628" не обліковано відходи (електроліт із акумуляторів відпрацьований, резино-технічні вироби автомобільні (манжети, сальники, ущільнювачі), тосол, антифриз, гальмівна рідина відпрацьована).
Однак, суд зауважує, що відповідач у порушення вимог частини другої статті 77 КАС України у ході розгляду справи не надав доказів на підтвердження наведених доводів.
Разом з тим, як зазначила представник позивача, Держекоінспекції надано копію договору від 20.01.2021 про технічне обслуговування транспортних засобів із ПП "ДІЛІЖАНС і КО", яким проводиться заміна запчастин та витратних матеріалів на транспортних засобах підприємства /т. 1, а.с. 165-167/. Тобто, після технічного обслуговування, у разі заміни манжетів, сальників, ущільнювачів, тосолу, антифризу, гальмівної рідини, утворені відходи залишаються на станції техобслуговування - у місці утворення відходів.
Окрім того, на підставі договору з ТОВ "ЕКОЦЕНТР ПЛЮС" від 15.02.2020 №44 підприємство передає на утилізацію відпрацьовані акумулятори у зборі разом з електролітом /т. 1, а.с. 157-159/. При зарядці акумуляторів, яка проводиться у акумуляторному відділенні, електроліт не зливається, а навпаки до акумуляторів доливається дистильована вода.
З урахуванням наведеного, пункт 10 спірного припису належить визнати протиправним та скасувати.
Пунктом 11 припису відповідач зобов'язував КП "Кременчуцьке КАТП 1628" не допускати захоронення необроблених відходів на полігоні побутових відходів.
Мотивуючи зазначену вимогу відповідач зазначив, що сортувальна лінія ТПВ на полігоні відсутня, а позивач здійснює захоронення необроблених відходів.
На підтвердження цих доводів відповідач посилався на фотознімки, однак наданий разом з відзивом на позов компакт-диск не є належним доказом у справі з підстав, зазначених вище.
До того ж, наведене питання вже було предметом судового розгляду у справі №440/4032/20, де суди зазначили, що відповідно до положень пункту "і" статті 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, забороняється з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.
За поясненнями представника позивача, з 2008 року в м. Кременчуці впроваджено роздільний збір твердих побутових відходів. У мікрорайонах міста встановлені контейнери для роздільного збору відходів, які сортуються у чотири контейнери, відповідно: для паперу, пластику, скла і залишкового сміття, що дає значне скорочення обсягів твердих побутових відходів, що вивозяться на полігон ТПВ, у цеху сортування вторинної сировини папір та пластикові пляшки сортуються по кольору. Відходи спресовують у тюки і відправляють на утилізацію спеціалізованому підприємству на підставі укладених Договорів.
Відходи, що підлягають захороненню на полігоні ТПВ, пресуються (ущільнюються) бульдозером.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" перероблення (оброблення) відходів - це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Суди зазначили, що в результаті роботи автотранспортної техніки бульдозера змінюються фізичні властивості відходів, тобто вимоги чинного законодавства в частині здійснення технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних властивостей відходів, дотримані позивачем.
Відповідно, в діяльності Кременчуцького КАТП 1628 порушення вимог пункту "і" статті 32 Закону України "Про відходи".
У ході розгляду цієї справи відповідач наведені вище висновки суду у справі №440/4032/20 не спростував, факт захоронення позивачем необроблених відходів належним чином не задокументував та не підтвердив.
А тому, пункт 11 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21 належить визнати протиправним та скасувати як необґрунтований.
Пунктом 12 припису вимагається від позивача ліквідувати бур'яни на території міського звалища ТПВ та надати Держекоінспекції Центрального району підтверджуючі матеріали.
Разом з цим, як підтверджено матеріалами справи, відповідно до штатного розпису підприємства на полігоні ТПВ наявне робоче місце робітника з благоустрою на звалищі /т. 1, а.с. 168-175/. Відповідно до пункту 3.8. робочої інструкції в обов'язки зазначеної посади входить прибирання території та здійснення ліквідації бур'янів на території звалища /т. 1, а.с. 109-110/.
Відповідач факт забур'янення полігону ТПВ на Деївській горі у м. Кременчуці Полтавської області належним чином не задокументував та у ході розгляду справи у суді не довів, що є підставою для визнання протиправним та скасування пункту 12 припису від 20.07.2021 №13/02.2-21.
Отже, припис Держекоінспекції Центрального округу від 20.07.2021 №13/02.2-21 належить визнати протиправним та скасувати в частині порушень, визначених у пунктах 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12, тоді як в іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог КП "Кременчуцьке КАТП 1628" частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн /т. 1, а.с. 178/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 1, а.с. 179/.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
У силу частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог КП "Кременчуцьке КАТП 1628" частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1240,50 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування припису задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 20 липня 2021 року №13/02.2-21.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 6, 8 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 20 липня 2021 року №13/02.2-21 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень п'ятдесят копійок).
Позивач: Комунальне підприємство "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 03351898; вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).
Відповідач: Державна екологічна інспекція Центрального округу (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 42149108; вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі - через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба