Справа № 420/2539/22
14 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Скупінської О.В.,
при секретарі Гудзікевич Я.А.,
за участю
представника відповідача Мухамедзянової І.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 04 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суворовського районного центру зайнятості, у якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ директора Суворовського районного центру зайнятості № HT211109 від 09.11.2021 вiдносно ОСОБА_1 ;
4. Визнати протиправним та скасувати наказ директора Суворовського районного центру зайнятості № HT211215 від 15.12.2021 відносно ОСОБА_1 ;
5. Зобов'язати Суворовський районний центр зайнятості призначити (поновити) допомогу по безробіттю з 02.11.2021 на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він 01.11.2021 року через Єдиний портал державних послуг «Дiя» подав заяву на допомогу по безробіттю № 20211101-1810848 та відповідний необхідний перелік документів. 02.11.2021 телефонним зв'язком, кар'єрним радником Суворовського районного центру зайнятості, позивачу повідомлено, що для прийняття рішення про надання статусу безробітного, необхідно особисте відвідування Суворовського районного центру зайнятості та надання оригіналів документів разом з їх копіями. При цьому, позивачем повідомлено кар'єрному раднику Суворовського районного центру зайнятості, що його вимога про необхідність особистого відвідування центру зайнятості, надання оригіналів та копій документів передбачених для отримання статусу безробітного не вiдповiдає вимогам чинного законодавства у зв'язку з дією карантину. Згідно відповіді Суворовського районного центру зайнятості № 20/01-29-22/06 від 05.01.2022 на запит ОСОБА_1 від 30.12.2021, позивачу стало відомо про прийняття Суворовським районним центром зайнятості наказу № НT 211108 від 08.11.2021 року «про надання статусу безробітного, призначення допомоги по безробіттю, початок виплати допомоги по безробіттю з 02.11.2021», наказу № HT 211109 від 09.11.2021 «про скорочення виплати по безробіттю» та наказу № HT211215 від 15.12.2021 «припинити виплату допомоги по безробіттю». Позивач вважає, що накази Суворовського районного центру зайнятості №№: HT 211109 від 09.11.2021 «про скорочення виплати по безробіттю», HT211215 від 15.12.2021 «припинити виплату допомоги по безробіттю» є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують конституційні права позивача, а тому, підлягають скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа 04.02.2022 року розподілена на суддю Бутенко А.В.
Ухвалою судді Бутенко А.В. від 17.02.2022 ухвалено звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору; прийняти позовну заяву до розгляду; відкрити провадження у справі; справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).
20.06.2022 року, у зв'язку з увільненням судді ОСОБА_2 від роботи через призов по мобілізації та з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду справи, справу №420/2539/22 Розпорядженням керівника апарату №516 було призначено до повторного автоматичного розподілу, за результатами якого головуючою суддею визначено Скупінську О.В.
Ухвалою судді від 27 червня 2022 року ухвалено прийняти до провадження справу №420/2539/22 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного центру зайнятості м. Одеси про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії. Розпочати розгляд справи №420/2539/22 спочатку. Розглянути справу судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
18 серпня 2022 року суд ухвалив розгляд справи №420/2539/22 проводити за правилами загального позовного провадження.
05 вересня 2022 року судом ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити справу №420/2539/22 до судового розгляду по суті.
14 липня 2022 року до суду (вх.№ 22405/22) від Суворовського районного центру зайнятості надійшов відзив, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що 01.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного центру зайнятості через портал «Дія» із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. З 02.11.2021 наказом Суворовського районного центру зайнятості від 08.11.2021 позивач отримав статус безробітного та того ж дня йому було призначено виплату допомоги по безробіттю про що через портал «Дія» до особистого кабінету ОСОБА_1 було направлено повідомлення про прийняття відповідних рішень, а також повідомлено кар'єрним радником в телефонному режимі 02.11.2021 на особистий телефонний номер позивача. Крім того, в телефонній співбесіді йому було роз'яснено особливості правового регулювання статусу безробітного у період карантину, які не скасовували обов'язків позивача як безробітного. Відповідач зазначає, що на період карантину виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, проте, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 після 02.11.2021 у будь-якій спосіб статус безробітного не підтвердив за результатом чого 15.12.2021 був прийнятий наказ про припинення з 03.11.2021 реєстрації ОСОБА_1 як безробітного у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного. У відзиві, також, відповідач звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 поновлено в органах прокуратури, а відтак позивач відновив свої порушені права.
Інших заяв по суті справи до суду станом на дату вирішення справи не надходило.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до наказу Державного центру зайнятості №73 від 19.11.2020 «Про порядок дій під час обслуговування клієнтів державної служби зайнятості в умовах карантину» (а.с.26), яким наказано:
« 1.Затвердити Особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю у період дії карантину (додаток 1).
2.Затвердити протокол обслуговування центрами зайнятості клієнтів державної служби зайнятості у період дії карантину (додаток 2)».
Згідно додатку 1 до наказу №73 від 19.11.2020 «Особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю у період дії карантину» (а.с.26 зворот - 27), у якому значиться, що з метою уникнення черг та скупчення людей у приміщеннях центрів зайнятості реєстрація осіб, які шукають роботу, продовжується шляхом подання особами відповідних заяв через портал державних послуг «Дія» (п.5). Допомога по безробіттю призначається з першого дня реєстрації безробітного на підставі поданої особою заяви ДБ. Виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним центру зайнятості, за умови особистого підтвердження безробітним свого наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв'язок, електронні засоби тощо) (п.9).
Відповідно до наказу Одеського обласного центру зайнятості №280 від 18.10.2021 «Про організації роботи в умовах посилення карантинних заходів» (а.с.24 зворот), наказано:
« 1.Запровадити з 18.10.2021 у філіях Одеського обласного центру зайнятості та базових центрах зайнятості обслуговування громадян в приміщеннях центрів зайнятості та/або дистанційно будь-якими засобами комунікації (телефонний зв'язок, електронні засоби, скриньки для прийому кореспонденції).
2.Директорам філій Одеського обласного центру зайнятості та базових центрів зайнятості забезпечити:
2.1.організацію та вжиття відповідних заходів у роботі щодо максимальної безпеки персоналу та відвідувачів;
2.2.облік та реєстрацію шукачів роботи шляхом подання особами відповідних заяв через портал державних послуг «Дія» та/або з використанням скриньки для прийому кореспонденції;
2.3.дотримання вимог Протоколу обслуговування центрами зайнятості клієнтів державної служби зайнятості у період дії карантину, затвердженого Наказом.».
Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем, 01.11.2021 ОСОБА_1 через Єдиний державний веб-портал електронних послуг (далі - портал «Дія») звернувся до Суворовського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю (а.с.18 зворот - а.с.20 зворот).
Суворовський районний центр зайнятості 08.11.2021 прийняв наказ №НТ211108, відповідно до витягу з якого (а.с.12 зворот), вирішено надати статус безробітного ОСОБА_1 з 02.11.2021; призначити допомого по безробіттю ОСОБА_1 з 02.11.2021 по 27.10.2022; розпочати (поновити) виплату допомоги ОСОБА_1 з 02.11.2021.
Матеріали справи містять наданий відповідачем скріншот з порталу «Дія» (а.с.70-71), проте із зазначених копій не вбачається коли саме, на адресу кого були скеровані рішення.
Відповідно до витягу з наказу Суворовського районного центру зайнятості від 09.11.2021 №НТ211109 (а.с.13), вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю: у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до п.5 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» на строк до 90 к.д. - ОСОБА_1 з 08.11.2021 по 22.11.2021; у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння у працевлаштуванні, а саме невідвідування без поважних причин роботодавця упродовж семи календарних днів відповідно до виданого направлення на працевлаштування на підходящу роботу (з 8-го дня невідвідування роботодавця) - ОСОБА_1 з 23.11.2021 по 22.12.2022.
Відповідно до витягу з наказу Суворовського районного центру зайнятості від 15.12.2021 №НТ211215 (а.с.13 зворот), вирішено припинити виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше відповідно до п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.2 п.1 розділу V ПНДБ - ОСОБА_1 з 03.11.2021; припинити реєстрацію безробітних у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного відповідно до абзацу 2 пп.2 п.30 Порядку… - ОСОБА_1 з 03.11.2021.
Вважаючи спірні накази протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення».
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні, окрім іншого, зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування наказу Суворовського районного центру зайнятості щодо скорочення виплат допомоги по безробіттю № HT211109 від 09.11.2021 відносно ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Фактичною та нормативною підставою для прийняття спірного наказу№ HT211109 від 09.11.2021 щодо скорочення виплати допомоги по безробіттю визначено п.5 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та п.4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства розвитку, економіки, торгiвлi та сільського господарства України 06.04.2020 №624.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.
Згідно з п.4 розділу IV «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», який визначає порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання рекомендацій щодо сприяння у працевлаштуванні, а саме: невідвідування без поважних причин роботодавця упродовж семи календарних днів відповідно до виданого направлення на працевлаштування на підходящу роботу (з 8-го дня невідвідування роботодавця).
У той же час, Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №792 (далі - Порядок №792) визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) (п.1 Порядку №792).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;
В свою чергу, відповідно до п.2 Порядку №792, реєстрація безробітного - надання особі, яка шукає роботу, статусу зареєстрованого безробітного.
Відповідно до п.26 Порядку №792, на основі отриманих результатів поглибленого профілювання кар'єрний радник разом із зареєстрованим безробітним розробляє індивідуальний план працевлаштування, а в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, - з використанням будь-яких засобів дистанційної комунікації.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24 квітня 2020 року №307, якою затвердив Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та призначення виплати допомоги по безробіттю в електронній формі, який визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та призначення виплати допомоги по безробіттю за заявами в електронній формі (далі - електрона послуга) філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) (далі - Порядок №307).
Цей Порядок на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, застосовується з урахуванням особливостей, установлених підпунктом 3 пункту 14 та пунктом 24 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та абзацом другим пункту 1 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2662) (далі - Порядок реєстрації) (п.1 Порядку №307).
Після реєстрації заяви про надання (поновлення) статусу безробітного співробітник центру зайнятості на підставі отриманих відомостей, що містяться у заяві, та документів, доданих до заяви, проводить дії, необхідні для формування даних, у тому числі персональних, у ЄІАС. На підставі таких даних формується персональна картка особи, яка шукає роботу (п.8 Порядку №307).
Сформоване співробітником центру зайнятості направлення на працевлаштування надсилається особі, яка шукає роботу і подала заяву про надання (поновлення) статусу безробітного, в день його формування за допомогою програмних засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (п.9 Порядку №307).
Особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання (поновлення) статусу безробітного, не пізніше сьомого календарного дня з дня отримання направлення на працевлаштування подає до центру зайнятості за допомогою програмних засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або через інформаційно-телекомунікаційні системи державної служби зайнятості скановану копію письмової відповіді роботодавця (фотокопію) про працевлаштування або відмову в працевлаштуванні. Також особа, яка шукає роботу, може надати письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову в працевлаштуванні безпосередньо до центру зайнятості, до якого вона подала документи для отримання статусу безробітного (п.10 Порядку №307).
Проте, матеріали справи не містять направлення на працевлаштування, що надсилалось ОСОБА_1 за допомогою програмних засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
Більш того, як убачається з пояснювальних записок провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Наталі Бугаєнко від 30.12.2021 та від 06.01.2022, скерованих на адресу директора Суворовського районного центру зайнятості (а.с.68-69), фахівець вказує, що 02.11.2021 в телефонному режимі безробітний був запрошений до Центру зайнятості для отримання направлення на працевлаштування, що також підтверджує відсутність направлення на працевлаштування позивачу за допомогою програмних засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
З приводу індивідуального плану працевлаштування фахівцем ОСОБА_3 зазначено, з посиланням на приписи Порядку №792, що план розроблений не був з огляду на нез'явлення ОСОБА_1 до Центру зайнятості, суд зазначає, що відповідно до п.26 Порядку №792, по-перше, кар'єрний радник разом із «зареєстрованим безробітним» (яким не був ОСОБА_1 станом на 02.11.2021), а по-друге, зазначений план повинен був розроблений з використанням будь-яких засобів дистанційної комунікації.
Суд погоджується з твердженням позивача щодо відсутності необхідності ним відвідування Суворовського районного центра зайнятості та критично оцінює вимогу фахівця ОСОБА_3 щодо відвідування Центра зайнятості позивачем з метою отримання направлення на працевлаштування, як таку, що протирічить приписам п.9 Порядку №307.
Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 не отримував направлення на працевлаштування у спосіб, що передбачений п.9 Порядку №307, підстава «невідвідування позивачем без поважних причин роботодавця упродовж семи календарних днів відповідно до виданого направлення на працевлаштування на підходящу роботу» не має свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак й скорочення виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння у працевлаштуванні, із зазначеної причини, не має місця у спірних правовідносинах.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.7 Закону, видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є, окрім іншого, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, у тому числі в закладах освіти державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.
Проте, матеріали справи не містять, а судом не встановлено, що невідвідування без поважних причин роботодавця позивачем відбулось саме у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, з огляду на те, що приписи п.5 ч.5 ст.31 Закону встановлюють відповідальність безробітного саме у цей період.
З огляду на непідтвердження відповідачем підстав з яких прийнято спірний наказ від 09.11.2021 №НТ211109, яким вирішено скоротити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , рішення не може вважатись правомірним, а відтак суд приходить до висновку, що зазначене рішення Суворовського районного центру зайнятості є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування наказу відповідача щодо припинення виплат допомоги по безробіттю № HT211215 від 15.12.2021 відносно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірного наказу № HT211215 від 15.12.2021 щодо припинення виплати допомоги по безробіттю визначено п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та абзацу 2 пп.2 п.30 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства розвитку, економіки, торгiвлi та сільського господарства України 06.04.2020 №624.
Згідно з п.13 ч.1 ст.31 вказаного Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб).
На виконання пункту 5 частини 5 згаданої статті, у разі порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів.
При цьому, пунктом 32 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв'язок, електронні засоби тощо).
Отже, зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що особи, які набули статусу безробітного, мають право на отримання допомоги по безробіттю у визначеному розмірі. При цьому, такі особи зобов'язані, окрім іншого, дотримуватись умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а також відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час. Невиконання вказаних обов'язків, є підставою для скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, припинення реєстрації особи безробітною та припинення виплати їй допомоги по безробіттю.
В той же час, у зв'язку із запровадженням на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, законодавцем встановлені певні особливості набуття особою статусу безробітного, призначення допомоги по безробіттю та її отримання. Зокрема, особи у статусі безробітного, набули право отримувати допомогу по безробіттю без особистого відвідування центру зайнятості, на обліку якого вони перебувають, проте, за певних умов, а саме підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації.
На переконання суду, вказане законодавчо закріплене право безробітних на отримання допомоги по безробіттю без особистого відвідування центру зайнятості, на момент виникнення спірних правовідносин унеможливлювало припинення реєстрації особи безробітною з підстав невідвідування центру зайнятості та, як наслідок, припинення у зв'язку з цим виплати допомоги по безробіттю під час дії карантину.
Суд зазначає, що таке застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, згодом було підтверджено законодавцем, шляхом прийняття 02.12.2020 Закону України № 1030-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким пункт 7 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення», яка визначає підстави для припинення реєстрації безробітним, викладено в такій редакції:
« 7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб). Наявність поважних причин підтверджується відповідними документами».
Також, згаданим Законом був викладений в новій редакції і пункт 13 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка встановлює підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю, а саме:
« 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб)».
Відповідно до пп.2 п.1 розділу V Порядку №624, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №792.
Відповідно до абзацу 2 пп.2 п.30 Порядку №792, Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (реєстрація припиняється з наступного дня після останнього фактичного відвідування центру зайнятості або останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного в центрі зайнятості будь-якими засобами комунікації. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 31 робочий день).
Як вже зазначалось вище, зареєстрований безробітний - це особа, якій надано статус зареєстрованого безробітного.
Інформування особи, яка подала заяву про надання (поновлення) статусу безробітного, про прийняте рішення, зазначене у пункті 13 цього Порядку, здійснюється співробітником центру зайнятості шляхом надсилання повідомлення програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та/або іншими електронними засобами комунікації (смс-повідомлення, електронна пошта, інші засоби зв'язку, обрані особою у заяві) (п.14 Порядку №307).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заперечує ознайомлення з наказом про надання йому статусу безробітного до моменту отримання відповіді на його запит від 30.12.2021, а саме до 05.01.2022.
Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, а судом не встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про надання йому статусу безробітного шляхом надсилання повідомлення програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та/або іншими електронними засобами комунікації.
Суд критично оцінює наданий Суворовським районним центром зайнятості у якості доказу скріншот екрану пристрою (а.с.128) як доказ направлення через портал «Дія» на адресу позивача наказу №НТ211108 від 08.11.2021, відповідно до витягу з якого вирішено надати статус безробітного ОСОБА_1 з 02.11.2021, оскільки з зазначеної копії не вбачається яке рішення було направлено, не вбачається адресата, не зазначена дата відправлення.
Під час розгляду справи представник відповідача запевнила суд, що наказ від 08.11.2021, яким вирішено надати статус безробітного ОСОБА_1 з 02.11.2021, направлений був на адресу позивача через портал «Дія» саме 08.11.2021.
В той же час, як вбачається з пояснювальних записок провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Наталі Бугаєнко від 30.12.2021 та від 06.01.2022, скерованих на адресу директора Суворовського районного центру зайнятості (а.с.68-69), фахівець вказує, що позивач 02.11.2021 в телефонному режимі був повідомлений про наказ від 08.11.2021.
У той же час твердження відповідача на ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про надання йому статусу безробітного 09.11.2021 з посиланням на його заяви до Суворовського районного центру зайнятості від 30.12.2021 та 06.01.2022, суд оцінює критично, та не вважає це належним доказом, з огляду на заперечення позивача з цього приводу, що викладені ним у позовній заяві.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до пункту 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (№ 387/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Проте, на переконання суду, враховуючи заперечення відповідача щодо отримання рішення, яким йому надано статус безробітного, протиріччя у поясненнях посадових осіб відповідача щодо дати направлення спірного наказу на адресу позивача, відсутність належних та допустимих доказів у матеріалах справи щодо направлення спірного наказу позивачу, Суворовський центр зайнятості не довів суду, а суд не встановив що позивач був обізнаний про надання йому статусу безробітного, зокрема, до прийняття спірного рішення (15.12.2021).
Суд приходить до переконання, застосування до позивача наслідків за невчинення ним обов'язків зареєстрованого безробітного, при відсутності доказів належного інформування про надання позивачеві такого статусу, не може вважатись правомірним.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і соціальні органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення виплати допомоги по безробіттю та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок безробітного).
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Суд зазначає, що, хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правіовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Крім того, стаття 7 КАС України визначає джерела права, які застосовуються судом.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч.2 ст.7 КАС України).
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч.3 ст.7 КАС України).
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (ч.4 ст.7 КАС України).
Проте, абзацом 2 пп.2 п.30 Порядку №792 на зареєстрованого безробітного покладений обов'язок у період карантину підтверджувати намір перебувати у статусі безробітного, що суттєво розширює зміст п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно до якого у період карантину не припиняється виплата допомоги по безробіттю у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю.
Велика Палата Верховного Суду, послідовно застосовуючи позицію, за змістом якої повноваження органів влади є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією jura novit curia («суд знає закони»), зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17).
Ключовим аспектом у контексті застосування принципу jura novit curia є те, що судом під час постановлення рішення підлягає вирішенню питання застосування конкретної норми права не лише з позицій кваліфікації спірних правовідносин, але й з позиції існуючого конституційного правопорядку, до якого, в тому числі, належить побудова системи законодавства з урахуванням юридичної сили нормативно-правових актів.
Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що положення абзацу 2 пп.2 п.30 Порядку №792 в частині покладення на зареєстрованого безробітного обов'язку у період карантину підтверджувати намір перебувати у статусі безробітного не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, згідно із яким у період карантину взагалі не припиняється виплата допомоги по безробіттю у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю, до спірних правовідносин підлягає застосуванню абзац 2 пп.2 п.30 Порядку №792 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
В свою чергу, відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд підкреслює, що Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, право на належні, безпечні і здорові умови праці, право на соціальний захист у разі безробіття з незалежних від них обставин.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про зайнятість населення», Держава гарантує у сфері зайнятості соціальний захист у разі настання безробіття.
Аналізуючи вищенаведені норми закону у контексті спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване статтями 22, 46, 58 Конституції України, статтею 14, статтею 1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм чинного законодавства.
З огляду на недоведеність відповідачем факту про обізнаність ОСОБА_1 про надання йому статусу зареєстрованого безробітного, недоведеність суду виконання свого обов'язку щодо повідомлення позивача про надання йому статусу зареєстрованого безробітного, покладення на безробітного додаткового обов'язку, що не передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд вважає, що застосування до останнього санкцій у вигляді припинення реєстрації безробітного та виплати допомоги безробітному є надмірним тягарем для позивача, а відтак спірне рішення є таким, що прийнято всупереч приписам ст.2 КАС України, зокрема, принципу верховенства права, пропорційності тощо.
При цьому, суд відхиляє посилання Суворовського районного центру зайнятості на ту обставину, що ОСОБА_1 , на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/22653/21, поновлений в органах прокуратури з 31.03.2022, а відтак позивачу було відновлено його порушені права та відповідач жодних невиконаних зобов'язань перед ним немає, оскільки зазначені факти жодним чином не впливають на спірні правовідносини та на гарантії ОСОБА_1 у сфері зайнятості у разі настання безробіття.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ директора Суворовського районного центру зайнятості № HT211215 від 15.12.2021 відносно ОСОБА_1 , є таким, що прийнятий не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не відповідає принципу верховенства права, а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 зобов'язати Суворовський районний центр зайнятості призначити (поновити) допомогу по безробіттю з 02.11.2021 на користь ОСОБА_1 , суд зазначає, що у разі набрання даним рішенням законної сили у відповідача виникне обов'язок вчинити певні дії.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Проте, на момент розгляду справу у суду відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування спірних рішень та лише бездіяльність чи відмова відповідача провести певні дії щодо нарахування та виплати допомоги по безробіттю може бути оскаржена до суду.
Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
З огляду на те, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов'язання відповідача призначити (поновити) допомогу по безробіттю з 02.11.2021, суд відмовляє в її задоволенні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою судді Бутенко А.В. від 17.02.2022 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи не містять доказів понесення судових витрат відповідачем, а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 120, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського районного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ директора Суворовського районного центру зайнятості № HT211109 від 09.11.2021 вiдносно ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ директора Суворовського районного центру зайнятості № HT211215 від 15.12.2021 відносно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Суворовський районний центр зайнятості (65111, м. Одеса, проспект Добровольського, 145-а, код ЄДРПОУ 2250030).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА