Справа № 420/9660/22
15 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно -господарського штрафу №330469 від 17.01.2022р.
Ухвалою суду від 27.07.2022р. відкрито провадження за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі у справі №420/9660/22 в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №330469 від 17.01.2022р. та просить суд її скасувати. Так, позивач вказав, що 17 січня 2022 року виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сергієм Торбаном була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №330469, якою накладено штраф на фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17000,00грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001р. Позивач зазначив, що обставини зазначені в акті перевірки про те, що нібито водій 14.12.2021р. перевозив вантаж без оформленого ТТН не відповідає дійсності, так як водій ОСОБА_2 мав при собі ТТН №2 від 14.12.2021р. який пред'явив під час перевірки. Тобто, водій під час здійснення перевезення вантажу мав при собі усі необхідні документи на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу передбачені ст. 48 Закону№2344-ІІІ. Крім того, як вказав позивач, відповідно до ТТН водій здійснював перевезення екскаватора та катка, а не асфальтоукладача, як це зазначено в акті перевірки, що також підтверджує про не відповідність реальним обставинам справи. Позивач вказав, що наявність відповідного ТТН у водія під час здійснення перевірки, та невідповідність виду вантажу зазначеного в акті перевірки та в ТТН, підтверджує сумнівність викладених обставин що є підтвердженням безпідставності прийняття відповідної постанови про застосування санкцій на підставі сумнівних обставин. Позивач, посилаючись на діюче законодавство, вищевказані обставини та те, що акт перевірки та постанова не містять детального опису фактичних обставин справи на підставі яких можно об'єктивно встановити наявність або відсутність порушення позивачем норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
11.08.2022р. до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву у якому представник вказав, що не погоджується із адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів та долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, Порядку № 1567, Інструкції № 385 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті 14.12.2021р. № 320151. Позивачем подано до суду документи, які не було пред'явлено під час перевірки, однак подання їх в майбутньому не спростовує факт відсутності встановлених порушень, оскільки обов'язок пред'являти такі документи чітко встановлений статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
14.12.2021р. старшим державним інспектором Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Миколаївська область Фосюн І.В., на підставі направлення №001551 від 13.12.2021р., за місцем перевірки: Миколаївська область, а/д М- 14 Кіровоград-Миколаїв 173км, була проведена перевірка транспортного засобу DAF XF 460FT номерний знак НОМЕР_1 ; причіп STN 163740А водій ОСОБА_3 , за результатами якої складено акт №320151 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2021р.(а.с.8).
Під час перевірки виявлено порушення: «автомобіль перевозив асфальтоукладач р/н НОМЕР_2 ; каток дорожній BOMAG BW174 АР без ТТН, у тому числі порушення відповідальність за які передбачена cт. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 3 ч.1 надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів визначених ст.48 цього Закону, а саме не оформлено товарно- транспортну накладну на вантаж».
17 січня 2022 року виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті була прийнято постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №330469, якою накладено штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17 000,00грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»(а.с.7).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України “Про дорожній рух”, відповідно до ч.2 ст. 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001 року № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. №363 (далі Правила № 363) товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Пунктом 11.1. Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Як вбачається зі змісту акту перевірки Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2021р. №320151 під час перевірки водій ОСОБА_3 надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення товарно -транспортної накладної.
Згідно графи акту перевірки від 14.12.2021р. №320151 «пояснення водія про причини порушень», водій ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.
Позивач, в підтвердження відсутності встановленого під час перевірки порушення долучив до позовної заяви товарно - транспортну накладну №2 від 14.12.2021р. про перевезення катка, екскаватора (а.с.9-10).
Вирішуючи спірне питання щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки товарно -транспортної накладної, суд враховує наступне.
Відповідно до п.25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Відповідно до п.26-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Суд зазначає, що право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу, як вбачається з доданого до відзиву відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області запрошення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.01.2022р., ОСОБА_1 запрошено на розгляд вказаної справи, про що свідчить відмітка адресата від 13.01.202р.
Однак, перевізник, не скористався наданим йому правом навести відповідні обставини та надати додаткові докази на їх підтвердження під час розгляду справи про порушення, що також ставить під сумнів існування на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
За таких обставин, враховуючи відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, що підтверджується актом перевірки, суд приходить до висновку що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №330469 від 17.01.2022р., є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.