14 вересня 2022 року Справа № 160/9975/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
1) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора»;
2) здійснити ОСОБА_1 з 20.12.2021 року (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 20.12.2021 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зі змісту листа пенсійного органу дізналася, що під час призначення їй пенсії за віком відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи позивача у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідні періоди її роботи у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» підтверджуються записами трудової книжки. При цьому, позивач зауважив, що працівник не несе відповідальність за заповнення його трудової книжки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року відкрито провадження у справі №160/9975/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
12.08.2022 року до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 08.07.1982 року по 31.12.1997 року в колгоспі «Аврора» згідно трудовій книжці НОМЕР_2 , зважаючи на таке. На титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_2 в графі «дата народження» зазначений лише рік "196Г' та відсутній підпис власника трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року. Також відповідач зауважив, що у трудовій книжці НОМЕР_2 вказано, що позивач 08.07.1982 року була прийнята в члені колгоспу «Аврора» зоотехніком і з 03.02.1995 року колгосп ім. Крейсера «Аврора» перейменовано в КСП, а з 01.05.2000 КСП ім. Крейсера «Аврора» реорганізовано в ТОВ «Аврора» (вказано різні назви колгоспу), однак в записах про кількість відпрацьованих днів у графі 6 «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не завірені підписом керівника й деякі записи не завірені печаткою підприємства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 20.12.2021 року призначено пенсію за віком. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У листі за вих. №5187-2745/К-01/8-0400/22 від 11.02.2022 року відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 08.07.1982 року по 31.12.1997 року в колгоспі «Аврора» згідно трудовій книжці НОМЕР_2 , зважаючи на таке. На титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_2 в графі «дата народження» зазначений лише рік "196Г' та відсутній підпис власника трудової книжки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року. Також відповідач зауважив, що у трудовій книжці НОМЕР_2 вказано, що позивач 08.07.1982 року була прийнята в члені колгоспу «Аврора» зоотехніком і з 03.02.1995 року колгосп ім. Крейсера «Аврора» перейменовано в КСП, а з 01.05.2000 КСП ім. Крейсера «Аврора» реорганізовано в ТОВ «Аврора» (вказано різні назви колгоспу), однак в записах про кількість відпрацьованих днів у графі 6 «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не завірені підписом керівника й деякі записи не завірені печаткою підприємства.
З урахуванням наведеного вище пенсійний орган запропонував ОСОБА_1 задля зарахування відповідного стажу надати додаткові документи, які б підтверджували факт роботи позивача у цей період з обов'язковим зазначенням кількості відпрацьованих днів (протягом кожного року) до перейменування колгоспу в КСП.
Не погодившись із позицією та діями пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IVвід 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
У відповідності до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія є щомісячною пенсійною виплатою в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.
З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У трудовій книжці позивача записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.
Наведений вище висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974 року (далі- Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.1Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу (п. 2.2 Інструкції №162).
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26Інструкції №162визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст. 29 КЗпПРСФСР".
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974 року та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
З наведених вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою неврахування відомостей трудової книжки ОСОБА_1 при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд також бере до уваги, що позивач зазначає про відсутність у нього можливості отримати будь-які уточнюючі довідки у його колишніх роботодавців з огляду на ліквідацію цих підприємств (юридичних осіб).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового стажу періодів його роботи у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Згідно із приписами ч.1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій у вигляді не зарахування позивачу під час призначення останній пенсії до його загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року, й у подальшому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у такому зарахуванні.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України , суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з дати призначення їй пенсії, а саме: 20.12.2021 року.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 20.12.2021 року (дата призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року з урахуванням проведених платежів, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, а тому не підлягають задоволенню судом.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №62222742 від 05.07.2022 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 661,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи з 08.07.1982 року по 13.02.1985 року, з 14.02.1988 року по 02.04.1989 року та з 03.04.1992 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» з дати призначення їй пенсії, а саме: 20.12.2021 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна